Три роки захищав українців на фронті, а тепер чує від них прокльони: розповідь військового з Кременчуцького РТЦК

Старшому сержанту ЗСУ Юрію з позивним «Рик» було 46 років, коли російська армія почала своє повномасштабне вторгнення в Україну. Він працював начальником караулу на Кременчуцькій ТЕЦ. Рішення звільнитися з роботи та стати на захист України ухвалив одразу.

Про військового з Кременчука розповіли на сторінці у Facebook Полтавського обласного ТЦК та СП.

Тоді з караулу Кременчуцької ТЕЦ разом із ним мобілізувалися ще троє чоловіків — усі без бойового досвіду, але з великим бажанням захистити Україну та не пустити росіян в рідне місто. Відстоявши довгу чергу до ТЦК, вони записалися в територіальну оборону — тоді активно комплектувалася 116 окрема бригада ТрО ЗСУ. Юрія зарахували до мінометного розрахунку на посаду кулеметника.

«Треба бути мужиком, брати себе в руки та йти захищати Україну» — солдат з Кременчука, нагороджений «Золотим хрестом»

Навчання та злагодження проходили на Полтавщині — вчилися не лише володіти стрілецькою зброєю, але й бути взаємозамінними у складі підрозділу.

Перші бойови виходи — через Сумщину на Донбас

Першим місцем виконання бойових завдань для його підрозділу стала Сумська область — у Білопільській громаді неподалік кордону. Облаштовували позиції, вели спостереження, прикривали напрямок та постійно тренувалися. А на початку 2023 року їх передислокували на Донеччину. Саме там почалися перші бойові виходи.

Повернувся з Угорщини, щоб стати на захист України, та був поранений під Авдіївкою: розповідь рекрутера з Полтавського РТЦК

Майже два роки його підрозділ базувався в Кураховому, а на бойові виходи виїжджали на різні напрямки, відповідно до поставлених задач. У перший свій бойовий виїзд «Рик» відправився в Тоненьке.

На озброєнні підрозділу були 60-мм міномети. Чимало досвідчених бійців були старшими за нього, але працювали з цією зброєю з прицільною точністю та витримкою, згадує старший сержант. Людей завжди бракувало, і кожен мав уміти працювати не лише за своєю спеціальністю, а й замінити тих, кого не вистачало. Усі свої бойові завдання мінометні розрахунки намагалися виконувати по максимуму. Позиції постійно змінювали, щоб їх не вцілив ворог.

Юрій згадує, що  тоді в них був найкращий колектив: усі добре вмотивовані, відповідальні люди, які стали єдиною командою, де розуміли один одного з пів слова. Для «Рика» військова служба — це думати наперед, берегти людей та вміти своєчасно приймати рішення.

Травма від вибуху по дорозі на бойову позицію

Найбільша небезпека для бійців чаїлася під час заїзду та виїзду на бойову позиції. Для того, щоб відстрілюватися від ворожих дронів, Юрій брав із собою на позицію свою мисливську рушницю. У той день був якраз із нею — сидів у кузові пікапа та стежив, щоб дорогою в них не влучив ворожий дрон.

Солдат роти охорони Полтавського ТЦК розповів, через що довелося пройти йому та його побратимам

Дорога була розбита, від вибуху пікап різко кинуло в глибоку вирву. «Рик» вилетів з кузова та впав на спину травмувавшись. Як виявилося пізніше, отримав зміщений перелом куприка. Наступного дня, пересилюючи біль, ще їздив на бойову роботу, вантажив бойові комплекти.

Після цих виїздів Юрія відправили у шпиталь — декілька тижнів лікував пошкоджений хребет, а по тому повернувся до бойової роботи.

Через хронічний брак людей «Рика» перевели на посаду водія мінометного розрахунку. Тепер його завданням була не лише робота з мінометом, але й доставка розрахунку на бойові позиції. За потреби, виконував також роботу навідника міномету. Приходилося вдівати окуляри, дивився шкалу, щоб не вдарити по своїм.

Лопата, яка рятує життя

Старший сержант усюди возив з собою ергономічну лопату — нею копав уміло й швидко, адже мав за плечима досвід роботи на будівництві. Копав окопи, облаштовував бліндажі з міцними накатами, підбирав маскувальні сітки, забарвлені під місцевість та пору року, щоб зменшити видимість позицій і озброєння — це не раз рятувало життя йому та побратимам.

Найбільші враження з того періоду у Юрія залишилися не від бойової роботи, а від того, як ворог стирає з землі квітучі українські села. Дорогою на позицію часто проїжджали через село Желанне, яке між собою називали «Бажане».

«На захист України мусить стати кожен чоловік, іншого шляху перемогти окупантів немає», — наголошує солдат Антон Баранцов

Він пам’ятав його ще квітучим, як люди саджали городи, а біля школи квітли каштани. А коли приїхали там пізніше — від села майже нічого не залишилося: школа розбита, хати розвалені, дорога зникла.

Бої на Курщині та контузія

У серпні 2024 року підрозділ передислокували на Сумщину. Базувалися в Юнаківці, а на бойову роботу їздили в російську Ніколаєвку — село за Суджею на Курщині.

Чому військовий з Полтавського ТЦК не може проходити МРТ та коли люди у формі стають «незручними» для цивільних

Як тільки перетинали кордон — на них починалося справжнє полювання. Тому всі переміщення здійснювали вночі. Тепловізорів і ПНБ не використовували, адже такі засоби одразу виявляє ворог. Орієнтувалися по мінімальних габаритах, заклеюючи світло скотчем, щоб було видно тільки край дороги.

Одного дня, у лютому 2025 року, звернули на кукурудзяне поле, де за черговим поворотом на них чекали два ворожих дрона-"ждуна«. Внаслідок їх атаки броньована машина втратила керування, збила електроопору та влетіла в кювет. Отримали контузії, одному з побратимів обличчя і руки посікло склом.

Удень приїхала евакуаційна машина — вивезли не лише людей, а і підбиту ББМ. Юрія спершу евакуювали на стабпункт, а далі — в госпіталь. Оперували хребет — знову отримав ушкодження, майже не міг ходити. Лікування розтягнулося на кілька місяців.

До служби у бойовому підрозділі непридатний

Після шпиталю старший сержант пройшов ВЛК. За його висновком повернутися до свого підрозділу він не міг — не дозволяв стан здоров’я. Йому сказаля прямо — шукати небойову посаду, бо в мінометному підрозділі роботи для нього не було. Спершу „Рик“ намагався перевестися в інженерний підрозділ, де його голові були взяти через хороші рекомендації, але командир підрозділу, побачивши висновок ВЛК, сказав чесно: „Дуже хочу тебе взяти, але не можу, пробач“.

»Повістки роздавати найважче — на війні легше«: як „фізик“, який пройшов Бахмут, опинився в ТЦК на Кременчуччині

Зрештою, Юрій знайшов посаду в Кременчуцькому районному ТЦК та СП. Зараз заступає в наряди у складі взводу охорони. Доводилося також виконувати завдання у складі груп оповіщення — підміняв водія.

Проклинають ті, кого він на фронті захищав три роки

Старший сержант зізнається, що служба в ТЦК виявилася психологічно складною: під час виїздів на оповіщення доводилося стикатися з агресією або образами від цивільних. Для нього це болюче, бо він прийшов з фронту, воював три роки, а тепер його службу знецінюють ті, кого він захищав.

Вийшов з окупації, щоб стати на захист України та звільнити від росіян своє рідне місто

Одного разу Юрій чергував на ВЛК та надивився, як рідні чоловіків, які проходять комісію, ладні вбити військових, лиш би не пустити своїх родичів до лав ЗСУ. Тоді дехто з них бажав йому смерті, ображали, намагалися плюнути через паркан. Кричали, щоб спершу сам пішов воювати, а їх чоловікам і синам дав спокій, бо вони не для війни, мовляв, народжені.

За матеріалами групи комунікацій Полтавського обласного ТЦК та СП.

В Україні пропонують карати за образи та насильство проти військових: від штрафів до 12 років ув’язнення

Нагадаємо, нещодавно ми писали про те, що жінка звинувачує поліцейських та представників Кременчуцького РТЦК у незаконній мобілізації її сина. 

Мобілізація за оголошенням: чи варто чекати повістку, та у чому переваги служби за контрактом

У вересні в Полтавському обласному ТЦК пояснили, чим рекрутинг відрізняється від мобілізації — призов на військову службу під час мобілізації, на відміну від контракту, є обов’язковим (примусовим) видом військової служби.

Наприкінці минулого року речник Полтавського обласного ТЦК та СП майор Роман Істомін в інтерв’ю „Телеграфу“ відповів на питання чи можна поповнення ЗСУ покласти на рекрутингові центри та наскільки вірогідний варіант розформування ТЦК та СП. Він зазначив, що рекрутинг — це призов на військову службу для мотивованих, які у своїй більшості стали на захист України у перші місяці повномасштабної війни. А примусова мобілізація — це для немотивованих, які або не хочуть виконувати свій конституційний обов’язок по захисту Батьківщини, або вагаються. І, на його думку, будь-яка структура, що проводитиме примусову мобілізацію, зазнаватиме хейту так само, як і ТЦК сьогодні, з боку тих, хто не хоче помічати війни. Роман Істомін також наголосив, що діяльність Центрів рекрутингу має інформаційно-консультаційний характер і займатись мобілізацією вони не можуть.

Чи спроможні Центри рекрутингу замінити ТЦК та чи можливо уникнути хейту, проводячи примусову мобілізацію 

У листопаді Роман Істоміна провів брифінг щодо відмінностей між мобілізацією та рекрутингом до ЗСУ. В ході брифінгу, він прокоментував питання щодо того, чи можна з працівників ТЦК створити нові бойові бригади. Він заявив, що саме з працівників ТЦК точно жодної бойової бригади створити неможливо. Пояснюючи це, Роман Істомін акцентував, що в ТЦК є працівники, які у більшості жінки, та військовослужбовці, І саме з „цивільних працівників жодної бригади створити не можливо“.

Чи є ТЦК складовою Збройних Сил України та хто там працює, а хто — служить

Він також зауважив, що військовослужбовці, які служать в ТЦК, є обмежено придатними до проходження військової служби, мали поранення чи якісь захворювання, що не дозволяє їм виконувати завдання у складі бойових підрозділів. Вони пройшли ВЛК та були визнані придатними до проходження військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК, навчальних центрах та інших тилових установах. Тож, створення бойових бригад із таких військовослужбовців також неможливо. Цей коментар Романа Істоміна був представлений частково, з контексту були вирвані окремі речення, його слова перекрутили багато телеграм-каналів, що спотворило сутність поданої ним інформації.

Речник Полтавського ОТЦК пояснив, чому із працівників ТЦК неможливо створити бойові бригади 

Згодом Полтавський обласний ТЦК надав додаткові роз’яснення з питань того, хто працює, а хто служить в ТЦК, та пояснив, що ТЦК є територіальним органом військового управління ЗСУ.

Чи справедливо, коли одні воюють, а інші сидять вдома, та чи не пора вже помінятися, — 22-річний полтавець, що воює два роки

У Полтавському ОТЦК нам розповідали, чому військові ТЦК для вручення повісток виходять на вулиці та які є способи поповнення Збройних Сил України.