«Повістки роздавати найважче — на війні легше»: як «фізик», який пройшов Бахмут, опинився в ТЦК на Кременчуччині

7.10.2024, 15:05 Переглядів: 1 200

 

«Якщо відсиджуватися вдома, то ворог дійде до вас і просто знищить ваш дім та все, що ви любите. Не зможете зберегти ні родину, ні майно. Тож єдиний вихід — йти захищати своїх рідних, поки ворог ще подалі», — впевнений військовий, що добровільно став на захист України у перший день повномасштабної війни

Житель Кременчуцького району 51-річний Олег Федоряк за освітою — вчитель фізики та математики. Після закінчення педінституту певний час працював у школі за фахом. Пізніше став підприємцем, а також робив ремонти як майстер-оздоблювач. У перший день повномасштабного російського вторгнення за власним бажанням прийшов до Четвертого відділу Кременчуцького районного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки в Козельщині та був мобілізований. Про бойовий шлях воїна з Кременчуччині розповідає пресслужба Полтавського обласного ТЦК та СП.

— Я хоч і не служив строкову службу, але ще зі школи зброю знав, стріляти вмів, і в рукопашному бою був вправний. Мене спонукала піти у військо усвідомлення того, що це потрібно країні. Знаю, що краще ворога зустріти з автоматом в руках, ніж із вилами. Коли мобілізовувався, сказали, що запишуть мене не в тероборону, а в ЗСУ. Кажу, мені все одно куди, головне — дайте автомат і покажіть, в який бік стріляти, далі я сам розберуся, — згадує Олег Федоряк.

У 2022 році на Полтавщині з жителів області був сформований 62-й окремий стрілецький батальйон. Після навчання його направили на виконання бойових завдань — спочатку на Чернігівщину. Там батальйон захищав північні кордони та берег Десни, бійці також працювали у складі мобільних груп з протидії ворожим БпЛА.

Вийшов з окупації, щоб стати на захист України та звільнити від росіян рідне місто

У жовтні батальйон перекинули для виконання завдань у зону бойових дій на Донеччині — на Бахмутський напрямок.

— 4-го жовтня приїхали в Костянтинівку на ППД і вже наступного дня нас повели на перший вихід на «нуль», який тривав до 12 жовтня. Потім нас ненадовго виводили, і далі ми знову заходили на 3-4 дні — отак кілька разів відбувалася ротація на позиціях у посадках. Ми тоді були підпорядковані 30-й бригаді. Вони штурмували та захоплювали посадки, потім закріплювалися і передавали позиції нам, — пояснює військовий.

Олег Федоряк зазначає, що задача його батальйону полягала в утриманні позицій — на штурми ходити не доводилося. Однак, відпочивати на «нулі» було ніколи — росіяни регулярно намагалися вибити їх з позицій, а перед кожним своїм штурмом обстрілював з мінометів.

Штурмувати їх окопи ходили «вагнерівці» — колишні ув’язнені, яких мобілізували до загонів приватної російської військової компанії, розповідає солдат. Серед російських штурмовиків він бачив угрупування бурятів.

— Постійно був двіж. Сидиш пів години ховаєшся від міномета, потім пів години стріляєш. Трохи тиші й все знову. Вдень на штурми на нас ходили їхні зеки — якісь старі, беззубі вже. А вночі — явно професіонали, бо підлазили до позиції близенько, і в них автомати з глушниками. Нам було б непереливки, якби не тепловізори, — розповідає боєць.

Олег Федоряк обіймав посаду стрільця-санітара. Тож окрім утримання позиції відповідав ще й за надання першої меддопомоги пораненим. Медичну справу вивчав ще в інституті, тож сам визвався. Швидко заслужив повагу та довіру побратимів — бо бачили, як він рятує життя бійців.

Воїн згадує день на позиціях, який запам’ятався йому найбільше — 12 жовтня. Тоді в його доньки було весілля. А обстріли були особливо інтенсивними.

— Пацани, кажу, ви як хочете, але я сьогодні взагалі не налаштований померти — такий «подарунок» зробити доньці на весілля. Тому того дня воював особливо люто. Зрештою, все закінчилося добре, а вночі у нас була ротація — вийшли з позицій на відпочинок, — розповів старший солдат.

На початку листопада позиції поблизу села Курдюмівка, на якій тримав оборону Олег Федоряк, росіяни обстрілювали безперестанно — з мінометів, танків та артилерії, також наносив авіаудари з літаків та гелікоптерів. А над головою бійців постійно висіли російські дрони, згадує військовій. Тоді він завжди тримав лопату поруч і лише глибше закопувався та маскувався від російської аеророзвідки за допомогою каримата.

— Не було страху як такого у ті моменти. Все на адреналіні робиш швидко, рухи доведені до автоматизму. Усвідомлював, що зі мною могло бути, лише коли вже виходив з позицій. Найстрашніше, коли в бою хтось кричить «Фізик!». Це значить, хтось поранений і треба туди лізти — хочеш чи не хочеш. Тому що не дай Боже, хтось стече кров’ю, потім як ти будеш в очі побратимам дивитися? А коли вже вийшли, тоді вже емоції, навіть сльози, бо нерви трохи відходять, — ділиться спогадами військовий.

Напередодні виводу батальйону з-під Бахмута при виході з позиції 3-го листопада Олег Федоряк отримав важку контузію. Та, тоді не надав своїй акубаротравмі належної уваги. Каже, що тоді було не до лікування.

 «Треба бути мужиком, брати себе в руки та йти захищати Україну» — солдат з Кременчука, нагороджений «Золотим хрестом»

Наприкінці року після розформування 62-го окремого стрілецького батальйону старшого солдата Олега Федоряка перевели для подальшого проходження служби до лав 118-ї окремої механізованої бригади на посаду мінометника. Після проходження навчання та бойового злагодження довелося виконувати завдання на Запоріжжі — на Оріхівському напрямку.

Втім, внаслідок контузії стан його здоров’я погіршився настільки, що довелося їхати на лікування та згодом пройти ВЛК, яке визнало, що він не може проходити службу в бойових підрозділах за станом здоров’я.

У червні 2023 року Олега Федоряка перевели для подальшого проходження служби до Четвертого відділу Кременчуцького районного ТЦК та СП. Тепер серед інших завдань йому приходиться брати участь у заходах оповіщення, як адресному — коли повістка виписується на конкретну людину за адресою проживання, так і у громадських місцях.

— Повістки роздавати найважче. На війні легше. А тут треба йти до людей і пояснювати, що давно час захищати свою Батьківщину. А вони не хочуть — бояться. Кажу їм: «Всі бояться. Сміливому теж страшно, але він боїться і робить. А боягузи — тільки сидять і бояться». Людям пояснюю, що якщо прийду не я, а окупанти, то тут вже ніхто розмовляти чемно з ними не буде. Я взагалі намагаюся завжди чемно розмовляти з людьми, — зізнається воїн.

«Інколи чую, як мені плюють у спину», — військовий Богдан, який побував у пеклі війни, отримав державну нагороду

Військовий визнає, що ставлення від громадян на вулицях зустрічає різне. Серед іншого, йому докоряють за комплекцію: мовляв, має зайву вагу, тому «точно ніде не воював». Утім, зазначає, що масивна комплекція ніколи не заважала йому на військовій службі. Форму та бронежилет належного розміру йому видали. А для того, щоб обороняти позиції, не обов’язково бути атлетом. Про це розповідає тим, хто здатен чути та розуміти сказане.

— Ті, хто мене знає, як і де я воював, ніколи не закидають «іди сам спочатку повоюй». Коли приходжу, я кажу: «Пацани, самі пойміть, що колись діло дійде до вас. Ворога треба зустрічати якнайдалі від своєї домівки. Бо якщо росіяни прийдуть впритул до вашого дому, вони не будуть по-чесному заходити в дім, щось там забирати. Вони зроблять так, як завжди». Я бачив це у Курдюмівці: приходять, ставлять на краю села два міномети та розбирають все село просто до фундаменту — хату за хатою. Те ж саме з Оріховом було: спочатку розвалили місто, а потім по руїнах заходять. Це тактика ведення війни Росією. Тобто, якщо відсиджуватися вдома, ворог дійде до вас і просто знищить ваш дім та все, що ви любите. Не зможете зберегти ні родину, ні майно. Тож єдиний вихід — йти захищати своїх рідних, поки ворог ще подалі, — впевнений військовий, що добровільно став на захист України у перший день повномасштабної війни.

Нагадаємо, «Кременчуцький Телеграф» розповідав, як колишній голова Козельщинської районної ради Юрій Марченко добровільно мобілізувався у перший день повномасштабної війни. А воювати на фронті йому довелося у складі стрілецького батальйону на Авдіївському напрямку.

Автор: Віктор Крук
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 45 від 7 листопада 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх