Боргова прірва за комуналку в мовах воєнного стану: погляд на боргові реалії населення «не вмерлої» країни

На календарі 15 березня, 2024-го. Повномасштабна військова агресія рф в України триває вже 751 день.

Станом на 1 січня 2024 року, заборгованість населення за житлово-комунальні послуги становить 43,46 мільярда гривень. Такі дані надало Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури.

І поки, в цей найскрутніший для України час, слуги «інародні» збагачуються на війні, приховуючи свої статки від оподаткування, та отримують з держбюджету захмарні грошові компенсації за оренду житла*, зі збіднілих українців у судах стягують борги за комунальні послуги, накладають арешт на їх рахунки й припиняють надання комунальних послуг.

Одним із головних факторів зростання заборгованості серед населення за комунальні послуги стали зміни у порядку надання житлових субсидій, які кабмін запровадив відповідною постановою у квітні 2021 року.

Саме після запровадження цих нововведень, велика кількість отримувачів субсидії були позбавлені такої допомоги від держави. Ключовою зміною стала наявність боргів.

Відповідно до даних сервісу Опендатабот, станом на лютий 2024 року в Єдиному реєстрі боржників зафіксовано 667 тис. 849 проваджень щодо заборгованості за комунальні послуги. Загалом це 7,5% від усіх боржників реєстру (майже 9 млн). Розмір цих боргів зростає — тенденція стійка.

«Борг платежем красен»

Згідно з чинним законодавством видача судового наказу про стягнення заборгованості за комунальні послуги, наразі, проводиться без судового засідання і виклику стягувача та боржника (ст. 102 Цивільного Кодексу України).
У разі прийняття відповідного судового рішення виконавець запроваджує наступні механізми впливу на боржника та його майно:

• арешт майна боржника;
• арешт всіх банківських рахунків, з метою списання наявних коштів для погашення поточної заборгованості. Під загрозою навіть пенсіонери, у яких можуть списувати до 50% пенсійної виплати, але залишок не має бути меншим за прожитковий мінімум;
• конфіскація майна боржника, зокрема нерухомості, якщо борг перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати (142 тис. грн станом на лютий 2024 року).

Забрати за борги квартиру, будинок або землю, що належать боржнику, можуть тільки, якщо немає достатніх фінансових коштів або рухомого майна.

Якщо у квартирі чи будинку зареєстровані неповнолітні або люди з інвалідністю, для виселення та продажу квартири знадобиться дозвіл органів опіки та піклування, або відповідне рішення суду.

Субсидія — недосконалість допомоги

Одна із головних вимог до заявника на отримання житлової субсидії — це відсутність заборгованості за комуналку понад три місяці, строк позовної давності якої не минув і розмір якої перевищує 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (680 грн). За наявності навіть такої мінімальної заборгованості за комунальні послуги державна допомога не призначається.

Держава не допомагає боржникам, і цим самим зменшує витрати із бюджету на фінансування допомоги соціально не захищеному населенню. Тобто, український уряд, своїми змінами у порядку надання житлових субсидій, позбавив певну кількість людей від їх законного соціального статусу «найбільш вразливої верстви населення, що потребує фінансової допомоги від держави», не через їх фінансове становище, а через наявність заборгованості за комуналку, тим самим позбавивши мешканців України від їх законного права на соціальний захист населення, що потрапили у складні життєві обставини та відмовили їм у наданні житлових субсидій.

Такими своїми діями урядовці знехтували на права людей, які потребують на допомогу від держави, за умови, що розмір обов’язкового платежу сім’ї за комунальні послуги не має перевищувати 15% сукупного їх доходу.

Саме ця недосконалість системи соціального захисту населення у сфері житлово-комунального господарства і є першопричино утворення значної заборгованості громадян за житлово-комунальні послуги, та спонукає зростанню незадоволення серед збіднілого населення.
Врегулювання розміру щомісячного комунального платежу потребує обов’язкового втручання з боку держави, тому що зараз боржник є абсолютно безправним перед місцевим монополістом, яким є фактично кожне комунальне підприємство. Цей монополіст може виставити боржнику ту суму щомісячного платежу, яка йому заманеться, й останній не має вибору, бо інакше йому просто відріжуть газ, електрику чи іншу послугу, що можна технічно відрізати.

Реструктуризація — вихід, чи безвихідь

У Положенні про порядок призначення житлових субсидій передбачено умови надання такої допомоги для боржників — це укладення договору із реструктуризації існуючої заборгованості із надавачем послуг, або оскарження споживачем заборгованості в судовому порядку. Відповідно до Цивільного кодексу, така можливість є як у споживачів, так і у надавачів послуг.

З одного боку, це гарна нагода для населення, що потрапило у складні фінансові обставини, довести свій соціальний статус для отримання житлової субсидії, але за умови незначної суми заборгованості, та відсутності боргів, строк позовної давності яких вже минув. Але, з іншого боку, якщо у заявника на субсидію існує наявність боргу за комунальні послуги, якому понад три роки, то такі відносини між надавачем послуг та їх споживачем мають договірний характер. Станом на сьогодні, на законодавчому рівні такі відносини не врегульовані. Надавач послуг може диктувати боржнику свої умови, тримаючи його на гачку.

Маючи юридичну перевагу у складанні умов договору реструктуризації заборгованості, мотивуючись безвихіддю божника, що без укладання такого договору боржник не має шансів на отримання гарантованої державної допомоги на сплату комунальних послуг, надавач послуг, за власної ініціативи, вимагає погашення повною суми існуючої або неіснуючої заборгованості за весь період надання послуг, і, навіть, суми боргу, строк позовної давності яких вже минув і в судовому порядку вона не може бути стягнена.

Погляд в недалеке минуле

Певно, немає такого нардепа, який би не «вболівав» за народ, не закликав уряд і президента поліпшити життя простих українців та не пропонував своїх рецептів лікування болючих проблем збіднілого населення.
В недалекому 2020-му купка нардепів виявили бажання подбати про українців, і зареєстрували у парламенті законопроєкт, у якому запропонували списати борги за комунальні послуги населення, які накопичились станом на 1 січня 2020 року.

За даними Державної служби статистики, станом на 1 січня 2020 року, заборгованість населення за житлово-комунальні послуги становила 63,7 мільярда гривень.

На переконання авторів законопроєкту, він мав би захисти українців від стрімкого зростання цін і тарифів на комунальні послуги. На їх думку, зростання цін на комунальні послуги у 2015 — 2019 роках не відповідає реальним доходам та платоспроможності українців.

Згодом, Комітет Верховної Ради України з питань бюджету на своєму засіданні цей законопроєкт визнав не відповідним до деяких статей Бюджетного кодексу України і Регламенту Верховної Ради України та зняв його з розгляду у парламенті. Урядовці розцінили цей законопроєкт, як піар та економічну диверсію.

На цьому, ініціативи нардепів щодо розв'язання питання заборгованості населення за комунальні послуги на користь українців згасли.

Сучасні реалії

26 квітня 2022 року народні слуги, неочікувано, зареєстрували «Пропозиції Президента до Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану».

В його початковому варіанті, запропоновано зупинення виконання постанов державних виконавців та примусове виконання виконавчих написів нотаріусів про стягнення заборгованості з населення. У загальний перелік видів заборгованості, що підпадають під заборону стягнення, ініціатори включили й рішення про стягнення заборгованості за житлово-комунальні з фізичних осіб.

На мою думку, така ініціатива від парламентської монобільшості мала б підняти довіру до президента та уряду серед верстви населення, яке не встигло встати на ноги після 2-х років зубожіння та виживання в умовах пандемії коронавірусу, як новим викликом виживання стало введення в Україні воєнного стану, у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України. Та щось пішло не за планом.

І, хоч, у тексті законопроєкту не йдеться про повне або часткове списання заборгованості, а лише на тимчасове припинення примусових стягнень на час дії воєнного стану, запропонований проєкт не знайшов підтримки у головному комітеті в його остаточній версії. Порівняльна таблиця змін статей Закону тут.

Подальші Урядові постанови, що стосуються взаємодії між надавачами комунальних послуг та її споживачами, остаточно «закрутили гайки» для збіднілих українців. Серед низки прийнятих урядових постанов варто виділити наступні нововведення:

• зняття заборони на арешт коштів боржника:
• зміни у порядку надання житлових субсидій;
• зняття заборони на нарахування та стягнення неустойки, штрафів, пені;
• зняття мораторію на відключення боржників за комунальні послуги у разі їхньої несплати або оплати не в повному обсязі.

У діючому законодавстві, зупинення стягнення комунальної заборгованості лишилася лише для внутрішньо переміщених осіб, котрі виїхали з тимчасово окупованих територій або територій, де йдуть бойові дії. Також, для зазначеної категорії населення у парламенті зареєстрований законопроєкт № 8367 «Про внесення змін до Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» щодо посилення захисту громадян, які постраждали внаслідок дій держави-агресора». Станом на сьогодні, проєкт закону знаходиться на розгляді Комітету.

Заключення

В історії незалежної України питання списання боргів населення за житлово-комунальні послуги виникало не раз. Зрозуміло, що це дуже благодатний ґрунт для популістських спекуляцій політиків, однак до їхньої реалізації так ніколи і не доходило, чого не скажеш про списання боргів деяким великим державним і приватним компаніям, від яких залишилися лише розвіяні згадки.

*Лише за листопад 2023 року 109 депутатів Верховної Ради у грудні отримали компенсацію вартості оренди житла з державного бюджету на загальну суму 4,424 млн гривень. І це цифра лише за один такий місяць із 12 можливих. Про це свідчать дані на сайті парламенту.