Цими днями у Кременчуцькій міській публічній бібліотеці (філія №2 ім. Павла Житецького) відкрилася персональна виставка Олександра Келима — художника, фотомитця, громадського активіста та одного з натхненників національного відродження на Полтавщині наприкінці минулого століття. Захід відбувся за підтримки громадської організації «Захист держави».

Фантастичні статки головного енергомитника країни Анатолія Комара і слід кременчуцького «нафтового конгломерату»

Фантастичні статки головного енергомитника країни Анатолія Комара і слід кременчуцького «нафтового конгломерату»

Зеленський пропонує відновити незалежність НАБУ, але як бути з іншими силовими органами, які не мають незалежності?

«Російське міністерство освіти збирається повністю заборонити українську мову у школах на тимчасово окупованих територіях. З нового навчального року Росія планує виключити українську із програм навчання початкової, основної та середньої загальної освіти», — така інформація з’явилася днями в новинах.

Все частіше ночами у Кременчуці — випробування. Сирени. «Прильоти». Спалахи за вікном, глухий гул вибухів, тривожні голоси сусідів. Люди прокидаються зі сльозами на очах. Мої друзі приходять на роботу вранці з темними колами під очима, руки тремтять, голос зривається. А потім дивляться на мене:
— А ти що, не боїшся?
І тут починається розмова, яку я хочу перенести на папір.

Донедавна, питання будівництва приватного нафтопереробного заводу на теренах Північного промислового вузла, існувало лише в площині дискусій, щодо очевидних екологічних загроз для мешканців «Молодіжного» і решти прилеглих районів нашого міста: «Петрівки» чи то «Лашків». Навряд чи варто в черговий раз нагадувати мешканцям Кременчука, які щороку потерпають від смороду, запаморочень і задухи, що наше місто, впродовж останніх щонайменше п’яти років, входить до рейтингу міст з високим рівнем забруднення атмосферного повітря. Постійне ж «зелене світло» за принципом all inclusive (все включено), в процесі прийняття узгодження і затвердження містобудівної документації, звичайно на користь компанії-забудовника, повсякчас з порушенням законодавства і Регламенту міської ради, лише доводило тісний взаємозв’язок можновладців і очевидне прагнення В. Малецького проштовхнути скандальне питання.

24 лютого 2022 року життя людей в Україні поділилося на «до» і «після».

Перш ніж презентувати свій аналіз широкому загалу, зазначу, що думка автора узгоджується з наступною тезою: проведення будь-яких виборів в Країні, яка перебуває в стані війни — є абсолютно неможливим і навіть небезпечним суспільно-політичним явищем

Війна закінчиться перемогою України.  Далі нас чекає складний процес відновлення і побудови стабільної та процвітаючої країни. Тут потрібне розуміння того, хто може  відповісти на ці виклики, а також забезпечити  баланс інтересів усіх громадян, таких різних за бажаннями, віком, спеціальністю, доходами, цінностями й уподобаннями.

Прикро це визнавати, але Кременчук за час каденції міського голови Віталія Малецького, став прикладом міста, де слово “реорганізація” перетворилося на невблаганний вирок. Коротка пам’ять виборців вже традиційно стала своєрідною формою індульгенції і всепрощенням для Віталія Олексійовича напередодні кожних місцевих виборів. Натомість, на згарищі політики цілеспрямованого руйнування і знищення вже давно опинилися міські стоматологічні поліклініки, славнозвісні ОДЮКи, бібліотеки і навіть школи

Звіт депутата і громадянина, для якого 2022 рік викреслив з порядку денного будь-які політичні амбіції, абсолютно нівелювавши значення передвиборчих перегонів в майбутньому. Як і мільйони українських патріотів, докладав і продовжую невтомно докладати усіх можливих зусиль для наближення нашої священної Перемоги. Єдиним можливим і найважливішим завданням визначив для себе допомогу нашим захисникам і захисницям, допомогу воїнам, які кожного дня, кладуть на вівтар перемоги найдорожче – власну можливість жити

«Дай, Боже, нашому теляті вовка з’їсти» - чомусь, саме ці слова спадають на думку, коли я бачу відчайдушні спроби Віталія Малецького, «продати» містянам віру у його священну боротьбу за справедливі тарифи!

Загалом, дорогою блогер залишився задоволений

У той час, як фейсбучні лідери думок обговорюють військовий парад до Дня Незалежності і детально аналізують тексти і контексти, пропоную обговорити церемонію підняття державного прапора в Кременчуці, що пройшла 20 серпня біля пам’ятника Шевченку.

Поки ніяких ознак зовнішнього впливу не спостерігається

Це розповідь про людину, яка не хоче жити серед сміття. І не просто не хоче, а й робить усе можливе, щоб навкруги стало чистіше. Ця розповідь - з надією на те, що приклад спонукає приєднатися до справи цієї людини, або ж зупинить тих, хто звик усюди смітити

Не таке страшне чіпування, як його малюють

Всім хто хайпував від коронавірусу - привіт! Це страшно. Мій 9й день самоізоляції