Розслідування помножене на нуль: чи буде правосуддя у справі кременчуцької «нафтової мафії»?

1 серпня країну сколихнуло розслідування журналіста проєкту української редакції Радіо Свобода «Схеми» — Георгія Шабаєва. Я не буду детально зупинятися на подробицях резонансного сюжету про розкішне життя родини топмитника Анатолія Комара, адже з ним бажано ознайомитись окремо, натиснувши на посилання, зазначу лише, що увагу розслідувачів привернула і діяльність наших місцевих нафтовиків. Мова про групу компаній нафтопереробного бізнесу «VM Group». Усі ці компанії, про які я неодноразово писав раніше, прямо чи опосередковано, пов’язані з містянином Віталієм Марченком, як власне і сама назва холдингу, де перші латинські літери, ймовірно, вказують на ім’я та прізвище головної дієвої особи.

Очільник енергетичної митниці пан Комар, основну діяльність поєднує з почесним президенством у футбольному клубі «Рокита» з Миргородщини. Своєю чергою, головним спонсором команди є та сама «VM Group», про що красномовно свідчить рекламний напис на форменому екіпіруванні команди в новому ігровому сезоні 2025 року. Навряд чи, це виявилось звичайнісіньким збігом, адже численні фото Віталія Марченка разом футболістами «Рокити» в роздягальні та на ігровому полі — розміщені на сторінках команди в соціальних мережах.

Розбиратися з фактом можливого незаконного збагачення Анатолія Комара належить Офісу генерального прокурора та Державному бюро розслідувань за підслідністю. Ще 4 серпня, особисто генпрокурор Руслан Кравченко повідомив журналістів, що карну справу відкрито 2 серпня за ст. 368-5 Кримінального кодексу України. У відповідь, Національне агентство з питань запобігання корупції має провести моніторинг способу життя митника Комара, якого на час розслідування відсторонено від виконання посадових обов’язків.

Певним чином підіймаючи завісу підготовки журналістського матеріалу Радіо Свобода «Схеми», яке тривало декілька місяців, зазначу, що мені було відомо про нього заздалегідь. Своєрідна «інформаційна тиша» останніх місяців, з мого боку, на тему будівництва приватного нафтопереробного заводу на Молодіжному, стала наслідком професійної солідарності та прохання журналістів: тримати нашу комунікацію і відому мені інформацію в таємниці.

«Поворот не туди» або справу під сукно

І ось тут, усіх нас чекала справжня несподіванка, яка, традиційно, викликає значно більше запитань, аніж відповідей. Виявляється, прокурор Полтавської обласної прокуратури своєю постановою ще від 18 липня 2025 року, закрив кримінальне провадження, в рамках якого п’ятьом кременчуківцям — фігурантам нафтової справи були оголошені підозри. Провадження, яке розслідувалось з початку 2023 року було закрите за відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення в частині ухилення від сплати податків. Нагадаю, що завдані збитки, зафіксовані в текстах ухвал, тоді просто шокували. Мова йшла про мільярди гривень.

Виникає інше запитання: а де ж взагалі поділася інша історія пов’язана з колабораціонізмом? Не дарма ж справа, яку починали розслідувати детективи Територіального управління БЕБ у Полтавській області, перекочувала до слідчого управління УСБУ в Полтавській області. Орган досудового розслідування змінився, адже в масиві ухвал слідчих-суддів, чорним по білому фігурувала  ч. 4 ст. 111-1 КК України. В нашому контексті, мова про провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором. Текст частини з більш ніж 130 ухвал слідчих-суддів, що маються у відкритому доступі Єдиного державного реєстру судових рішень, здавалося, містив вичерпну інформацію з описом схеми завезення нафтопродуктів (метанолу під виглядом розчинника) і їх подальшого використання для підвищення октанового числа пального, з метою його реалізації в реальному секторі української економіки.

Ще в грудні 2024 року, керівництво УСБУ в Полтавській області, повідомляло журналістів телеканалу «Еспресо», що розслідування у згаданому кримінальному провадженні триває, а відтак оприлюднення запитуваної інформації, може негативно вплинути на документування протиправної діяльності. Таким чином, протиправна діяльність все ж була, проте прокурор, який здійснював процесуальне керівництво, її не помітив і, фактично через пів року, своєю постановою закрив резонансне кримінальне провадження.

Про те, що справу закрито постановою прокурора, на момент виходу розслідування журналістів Радіо Свобода «Схеми», широкому загалу та й самим розслідувачам відомо не було. Дізнатися це, мені вдалося випадково, так само, з серпневої постанови слідчого-судді в якій захисники експідозрюваних, клопотали про повернення грошової застави, як міри раніше обраного їм запобіжного заходу.

Останнє, на що хотілося б звернути увагу в цій частині мого авторського блогу, так це на цікаву історію пов’язану зі скасуванням підозри. Слідкуйте за руками. В кінці квітня 2025 року, реагуючи на чергове клопотання захисників підозрюваних, судді Шевченківського районного суду м. Полтава, скасували повідомлення про підозри усім фігурантам нафтової справи, яким вони були оголошені. Не погодившись з цим рішенням, прокурори Полтавської обласної прокуратури закономірно подали апеляційні скарги. 14 липня, Полтавський апеляційний суд став на бік сторони обвинувачення, скасувавши ухвалу Шевченківського районного суду, тим самим повернувши підозри усім нафтовикам. Щоправда, з легкої руки цієї ж прокуратури, повернуті підозри, фактично, проіснували лише до кінця робочого тижня. Нагадаю, прокурор Полтавської обласної прокуратури своєю постановою від 18 липня 2025 року закрив кримінальне провадження.

Навіть для тих, хто немає юридичної освіти і спеціальних знань, зрозуміло, що логіка в непослідовних діях органів прокуратури — відсутня. Ймовірно, пояснення лежить в площині банальної статистики і попередніх домовленостей. Скасування оголошеної підозри в судовому порядку — це удар по іміджу і «показникам» прокурорів, а закриття кримінального провадження власною постановою, по суті, звичайне процесуальне рішення.

Шукаємо відповіді у «великих начальників»

Щоб взагалі не вдаватися до конспірології і будь-яких оціночних суджень на адресу правоохоронної системи в Україні, 13 серпня я скерував звернення до генерального прокурора України Руслана Кравченка та до голови Служби Безпеки України — Героя України Василя Малюка. Ще одне звернення я направив новопризначеному директору Бюро економічної безпеки України Олександру Цивінському.

Мені як, мабуть, і решті кортить дізнатися: чому наслідком документування протиправної діяльності, низки негласних слідчих-розшукових дій, зібраних матеріалів кримінальної справи і тієї інформації, яка стала надбанням громадськості, стало закриття кримінального провадження прокурором Полтавської обласної прокуратури.

Невже все, про що ми дізналися з численних ухвал слідчих-суддів (ухилення від сплати податків, завдані мільярдні збитки державі, колабораціонізм) виявилося лише здогадкою, припущеннями та надуманою інформацією, яка не знайшла належного підтвердження? Про що ж тоді йшла мова у «злитих» в мережу переписках ексрегіонала нардепа Юрія Шаповалова з Віталієм Марченком, де вони обговорювали можливість обходу санкцій? До чого тут взагалі тоді згадки про тіньовий танкерний флот? Можливо просто сталася прикра помилка?

Як я і зазначав раніше, запитань значно більше, аніж відповідей. З упевненістю можу сказати, що в нашій країні можливо все. Переконаний, що керівництву вищевказаних правоохоронних і силових відомств вистачить аргументів, аби надати вмотивовану відповідь громадськості, або ж вистачить громадянської мужності виправити прикру помилку своїх підлеглих, чи, бодай, пролити світло на їх дії.

Генеральний прокурор України Руслан Кравченко, якого призначили на посаду менше ніж 2 місяці тому, до прикладу, може скасувати постанову прокурора Полтавської обласної прокуратури, для організації і подальшого продовження досудового розслідування, що заграло б новими барвами після скандалу з топмитником Анатолієм Комаром.

Повсякчас, попри те, що відповіді від посадовців і офіційних установ носять радше характер беззмістовних відписок інколи все ж вдається достукатись до здорового глузду і задекларованих принципів їх діяльності. Так, свого часу, сталося зі зверненням до Верховної Ради України, в якому мама загиблої в садочку дівчинки, вимагала не нагороджувати заступницю Малецького Ольгу Усанову грамотою найвищого законодавчого органу країни. До слова, вона вручається, у тому числі за високі здобутки в питаннях охорони дитинства. Тож, під лежачий камінь вода не тече.

Суди навколо заводу з «виробництва відходів»

Питання будівництва приватного заводу з переробки вуглеводневої сировини на теренах Північного промислового вузла, ще до появи будь-якої інформації про досудове розслідування відносно фігурантів нафтової справи, для мене існувало і продовжує існувати саме в площині екологічної загрози і законності прийняття рішень Кременчуцькою міською радою. Наша боротьба за правду триває з травня 2023 року.

До кожного судового позову, а таких чимало, ми з моєю командою долучали масив статистичних і науково-обґрунтованих даних, щодо стану екології в нашому місті. Останні 10 років, Кременчук традиційно входить в ТОП-10 міст з найбільш забрудненим станом атмосферного повітря.

Практично кожного тижня місцеві ЗМІ публікують інформацію Полтавського обласного центру з гідрометеорології, з даними регулярного моніторингу якості повітря в Кременчуці. Зі стабільною постійністю забруднюючі речовини продовжують перевищувати гранично допустимі норми. У переліку того чим дихають містяни є і отруйний діоксид азоту і вбивчий формальдегід, граничні концентрації якого перевищують допустимі норми у 3-4 рази. Як реагує на це місцева влада? Ніяк. Хіба що купує собі нові кросовери з системою кондиціонування повітря.

Назва цього розділу апелює в першу чергу до змісту пояснень Кременчуцької міської ради і підприємства забудовника заводу ТОВ «Алма Оіл Груп», яке афілійоване з групою компаній Віталія Марченка «VM Group». Останні, вичерпавши усі можливі аргументи, намагаються переконати українські суди, що не збираються виробляти на своєму підприємстві підакцизну сировину: бензин і дизельне паливо. Щоправда, навіть технологічний процес, описаний в різних розділах містобудівної документації (внесення змін до ДПТ, Звіт про СЕО) дозвіл на розробку і затвердження якої надавала Кременчуцька міська рада — свідчить зовсім про протилежне. Там чудово, а головне докладно описана процедура отримання як легких бензинових, так і дизельних фракцій. Відверто «спалив контору», свого часу, і Сазонов С. М. — архітектор проєкту, що в процесі громадських слухань, щодо врахування інтересів з внесення змін до детального плану території, розташованої в Північному промвузлі міста Кременчука Полтавської області від 21.07.2023 р. під запис повідомив (с.6 протоколу громадських слухань), що «…на даних земельних ділянках пропонується нове будівництво заводу для переробки вуглеводневої сировини. В якості сировини для переробки буде використовуватись сировина з газоконденсатних родовищ України з отриманням фракцій сировини бензину та дизпалива».

Нафтовики ж в унісон з юристами мерії — підлеглими Віталія Малецького, стверджують, що на цьому підприємстві вони будуть виробляти гудрон і сировину для виробництва технічного вуглецю, які, своєю чергою, не є підакцизними товарами.

На фото уривок з апеляційної скарги ТОВ «Алма Оіл Груп»

Розбивають вщент цю нісенітницю навіть дані відкритих реєстрів, де зазначено, що основними видами діяльності ТОВ «АЛМА ОІЛ ГРУП» є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, виробництво продуктів нафтоперероблення та роздрібна торгівля пальним.

Мабуть, не треба бути спеціалістами в нафтохімічній галузі, аби зрозуміти, що гудрон і сировина для виробництва технічного вуглецю є вторинними продуктами переробки газового конденсату. За елементарними підрахунками їх вихід складатиме близько 20%, після отримання бензину і дизелю. Саме газовий конденсат з українських родовищ планувалося використовувати як сировину.

Що ж до судових справ, які, як я вже зазначав, тривають з 2023 року, то певний інформаційний вакуум пов’язаний не лише з проханням столичних журналістів зберігати «режим тиші», а й, власне, зі стадією їх розгляду. Значна частина справ вже розглядаються в касаційній інстанції — Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду. Терміни розгляду справ на такому рівні, звичайно, бажають бути більш швидкими.

Якщо йти по хронології розроблення і затвердження містобудівної документації, можна побачити наступну картину.

Наразі в апеляційній інстанції, в Другому апеляційному адміністративному суді, перебуває справа про визнання незаконним рішення сесії Кременчуцької міської ради, яким підприємству ТОВ «Алма Оіл Груп» надавався дозвіл на внесення змін до детального плану території Північного промислового вузла. Суд першої інстанції став на бік мешканців територіальної громади, скасувавши цей документ.

Далі йшли громадські слухання, які по-процедурі, передують затвердженню детального плану або внесених змін у вже існуючий. Законність організації, проведення і результат громадських слухань розглядається Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду. На цьому етапі, позитивне рішення суду першої інстанції в Полтаві, отримав мій колега, ветеран АТО, діючий військовослужбовець, офіцер Сил оборони і депутат районної ради — Сергій Захожий.

За процедурою, після розробки чи внесення змін до детального плану території, міська рада, у вересні 2023 року, своїм рішенням затверджувала ці зміни. Суди і першої і апеляційної інстанції погодились з доводами позивача і визнали затвердження містобудівної документації на даному етапі протиправним та незаконним. Зараз справа перебуває на розгляді в Касаційному адміністративному суді Верховного Суду. Тут варто додати, що рішення суду після перегляду в апеляційній інстанції набирає законної сили одразу з моменту його постановлення. Відтак, за відсутності містобудівної документації, забудовники не мають права здійснювати будь-які роботи пов’язані з будівництвом об’єкта. І цей момент ще обов’язково стане предметом перевірки державних органів контролю.

Додам, що в процесі боротьби з «нафтовим лобі», мені довелося також оскаржувати зміну цільового призначення земельної ділянки на якій планується з’явитися екологічний монстр. Станом на зараз, розгляд справи зупинений Полтавським окружним адміністративним судом, до набрання законної сили одним з вищеописаних рішень.

Не став осторонь екологічної проблеми громади і боєць Третьої окремої штурмової бригади ЗСУ, також депутат Кременчуцької районної ради Євгеній Тарануха. Героїчний танкіст оскаржує зміни до Генерального Плану Кременчука, які «проштовхнули» у вересні 2024 року. Аналогічно, розгляд справи зупинений Полтавським окружним адміністративним судом, до набрання законної сили, одним з вищеописаних судових рішень. Тут варто освіжити пам’ять читачів нагадавши, що практично усі, хто тоді отримав підозру у «нафтовій справі» Марченка, увійшов до складу погоджувальної комісії, яка мала б розглядати зауваження громадськості до запропонованого проєкту змін Генерального плану. Усі вони, фактично, мали реальний конфлікт інтересів. Навряд чи це було звичайним збігом обставин, враховуючи протекцію міського голови Віталія Малецького, в інтересах свого кума і тезки Віталія Марченка.

Підсумовуючи вищевикладене зазначу, що масив позитивних судових рішень, які отримала громада, від імені тих, кому небайдужа її доля, станом на сьогодні, прямо забороняють здійснювати будівництво заводу з «виробництва відходів», аналогів якому, зі слів головного інженера проєкту, в Україні просто немає.

Нам залишається чекати на офіційні відповіді очільників силових і правоохоронних відомств, сподіваючись на їх прозору і неупереджену реакцію, що дозволить розставити усі крапки в історії зі раптовим закриттям резонансного кримінального провадження, яке гриміло на всю Україну. Чекаючи на завершення судової епопеї, в якій влада виступає проти людей, я лише можу анонсувати інші, не менш гучні розслідування, які, невдовзі побачить і почує Кременчук. Далі буде…