Віктор Крук
журналіст «Кременчуцького Телеграфа»

Як українці ведуться на російські фейки та розповсюджують кремлівські наративи і чи можна цьому протидіяти

22.04.2024, 08:31
4 164
Блоги

 

Так сталося, що тисячі українців, серед яких чимало патріотичних громадян, перетворилися на інструмент російської пропаганди та де-факто допомагають у просуванні рашистських наративів та кремлівських фейків в українському інформаційному просторі

Сучасні війни відрізняється від минулих не тільки новітнім озброєнням, а й тим, що вони активно ведуться в інформаційному просторі. І значення цієї складової війни неймовірно зросло через розвиток інтернет-технологій та доступність соцмереж. Можливості для поширення дезінформації, шкідливих для ворожої сторони наративів, маніпуляцій громадською думкою зросли багаторазово і це суттєво впливає на обороноздатність держави.

З початком російсько-української війни Росія зосередила величезні ресурси на інформаційному фронті проти нашої держави, чого досі не зробила Україна. Наш інформаційний простір менш захищений ще й через демократичну сутність країни.

Варто визнати, що російські пропагандисти досягли у цій справі високої майстерності й дуже ефективно впливають на суспільну думку в України, розповсюджуючи вигідні ворогу наративи та меседжі, маніпулюючи проблемами країни та проводячи інформаційно-психологічні операції (ІПСО), спрямовані на підрив країни ізсередини. Дезінформація та рашистські наративи просуваються витончено і продумано. Вони можуть прикриватися патріотичними гаслами та символікою, зазвичай використовують популістські гасла та тези, а ефективний вплив на підсвідомість людей забезпечується через емоції.

Це робить кремлівську пропаганду непомітною для більшості українців. Щобільше — під такими наративами та фейками зазвичай дуже багато лайків та перепостів. І тисячі українців, серед яких чимало патріотичних громадян, самі того не усвідомлюючи перетворюються на інструмент російської пропаганди та де-факто допомагають ворогу у просуванні рашистських наративів та фейків в українському інформаційному просторі.

Інформаційна війна проти України посилюється: в кремлі затвердили нові наративи російської пропаганди

Кремлівським пропагандистистам доволі легко все це робити ще й тому, що на відміну від Росії, в українському сегменті інтернету, насамперед у соцмережах, царює повна свобода слова, яку не обмежили в Україні навіть під час воєнного стану. Кожен може висловлювати власні думки та погляди на будь-що, не побоюючись наслідків у чому завгодно звинувачувати владу, зневажливо та образливо висловлюватися щодо своїх політичних опонентів та їх прихильників. А заради хайпу багато хто готовий поширювати відверті дурниці, «підтверджуючи» їх цифрами, взятими «ці стелі». У нас дозволено все, аж до поширення відвертої ворожнечі, сіяння розбрату у суспільстві та зневіри серед українців. І якщо це тільки не відкрите виправдання агресії Росії та не відверта пропаганда рашизму, то жодної відповідальності за це українці не несуть.

І цими правами та свободами українських громадян досить ефективно користується російська пропагандистська машина при організації інформаційно-психологічних операцій.

 

Про те, як кремлівські пропагандисти застосовують класичну технологію розколу суспільства з метою зірвати мобілізацію та збільшити напругу в суспільстві через внутрішнє протистояння нещодавно розповіли в Головному управлінні розвідки Міноборони України.

Про все це варто пам’ятати, критично сприймаючи будь-яку інформацію, щоб не ставати жертвою російської пропаганди, та не допомагати ворогу в її розповсюдженні. Для того, щоб своєчасно розпізнавати кремлівські фейки та наративи, потрібно лише трохи проаналізувати — кому вигідна та чи інша інформація, картинка, заклик, розуміти на що це направлено, кому шкодить та як цьому можна протидіяти.

Наведу лише декілька прикладів із Фейсбука, знайомих більшості користувачів цієї соцмережі. Зауважу, що у ТікТоку, Інстаграмі, чи анонімних Телеграм-каналах ситуація набагато гірша.

Виправдання агресії Росії

Один з найяскравіших прикладів використання російською пропагандою людських емоцій для досягнення своїх цілей. Маленька дівчинка веде за руку Смерть з косою у бік українського прапора. І є коротенький припис, щодо того, куди вона веде цю Смерть — «До політиків, які вкрали моє дитинство». Звісно, що маються на увазі українські політики, які символічно зображені жовто-блакитним прапором.

 

Цією емоційною картинкою посилається меседж, що не Путін і Росія винні у війні, яка вкрала дитинство в українських дітей, а українські політики.

Таким чином, через підсвідомість проводиться виправдання рашистської агресії та розповсюджуються відомі наративи кремлівського володаря про те, що «Росія була вимушена розпочати СВО через політику України та Заходу, які не рахувались з російськими інтересами».

Майстерне й дуже витончене рашистське ІПСО, якому українці багато лайкають та яке масово перепощують.

 

Ще один схожий наратив, з не меншим емоційним забарвленням. Людина читає це речення і, звісно, обурюється діями тих, хто наживається на війні. А заодно «ковтає» й другу частину гасла — якщо вони «здохнуть», то і війна «нарешті закінчиться»… Не коли здохне Путін та розвалиться Росія, а саме коли здохнуть «вони».

Тобто у підсвідомість людей вкладається думка, що у війні винен не Путін і Росія, а ті, «хто на ній наживається». Звісно ж, акцент робиться на українцях. А такі у нас дійсно є, про що ми знаємо з розслідувань незалежних ЗМІ та повідомлень правоохоронних органів. У Росії таких публікацій бути не може апріорі зі зрозумілих причин.

Отже, цей пост також виправдовує агресію Росії та дії Путіна. Продумане та гарно закамуфльоване рашистське ІПСО по розповсюдженню путінського наративу. 

«Україна не варта того, щоб її захищати»

Це висловлення зазвичай приписують маршалу Маннергейму, інколи Черчиллю. Відверто рашистський наратив, який можуть написати й українською мовою, спрямований на перешкоджання мобілізації та виправдання для тих українців, які ухиляються від захисту Батьківщини.

 

Мотив цілком зрозумілий — спочатку «зробіть нам багате й комфортне життя», і лише потім «ми самі захочемо захищати таку країну».

Те, що це відверта брехня і Карл Маннергейм ніколи такого не говорив, одразу зрозуміло тим, хто хоч трохи знає історію. Якби він таке казав, то зараз не було б у світі незалежної Фінляндії. Навпаки, маршал Маннергейм усе життя присвятив тому, щоб зміцнювати обороноздатність країни та кинув величезні ресурси на оборону Фінляндії, збудувавши на кордоні з СРСР «лінію Маннергейма». Ці ресурси були витрачені не на покращення життя фінів, а «зариті у землю та бетон». І хоч радянська армія цю лінію оборони з величезними втратами таки прорвала, саме мужня боротьба фінської армії під його командуванням проти набагато чисельнішої армії агресора змусила СРСР змінити свої плани, і завдяки цьому Фінляндія зберегла свою незалежність.

Тобто, це гарно зроблений кремлівський фейк, які став дуже популярним в українському сегменту Фейсбука. У нас є дуже багато тих, хто хоче отримати таку, хай і фейкову, «підтримку» своїх бажань ухилитися від захисту України та знайти цьому бажанню «авторитетне» виправдання.

Використання відомих імен

До речі, використання відомих імен, які нібито казали те, що при детальному аналізі шкодить Україні, доволі розповсюджений варіант фейків. Починаючи від несправжніх віршів Шевченка до дипфейків, які за допомогою технологій ШІ зараз нескладно створити.

Найбільш часто у Фейсбуці перепощують вірш, який приписують Шевченку, що починається словами «Бідняк плаче, багач скаче, а влада грабує…». Те, що такого вірша український поет ніколи не писав, легко переконатися через Гугл.

 

Перший вкид цієї картинки був через спільноту «Соломія Українець», яка помічена у поширенні фейків та рашистських наративів. Проте, під цією картинкою лайкають і її поширюють тисячі українців, не задумуючися, кому вони цим допомагають.

Щодо дипфейків та використанні ШІ у пропаганді нещодавно цікаво розповіли у матеріалі Центру журналістських розслідувань «МедіаДоказ».

Поширення зневіри та «зрадофілії»

У фейках цього напрямку російські пропагандисти використовують внутрішні розбіжності, породжені останньою президентською кампанією, які досі даються взнаки, не зважаючи на повномасштабну війну з Росією. Якщо у перший рік цієї війни політичні розбіжності в Україні вдалося вгамувати, то з 2023 року вони знову загострилися. Українці протилежних політичних поглядів часто звертаються до альтернативної історії й намагаються уявити російсько-українську війну за іншого результату президентських виборів. І російські пропагандисти використовують ці розбіжності, роблячи всілякі «вкиди» в інформаційний простір. Їх дуже багато.

  

Автор посту впевнений, що в Україні досі не налагодили виробництво боєприпасів та дронів. Звідки він це взяв — не пояснює. Можливо так написав через те, що на фронті не вистачає боєприпасів. Але нам уся Європа разом узята не спромоглася поставити 1 млн снарядів протягом року, хоча й обіцяла. США припинили постачання зброї через внутрішні чвари. Звісно, що спроможності українського ВПК значно менша за російську, до того ж Північна Корея та Іран допомагали РФ боєприпасами у більших обсягах, ніж нам увесь Захід.

Втім автор впевнений, що не налагодили й ніщо його не зможе переконати в іншому. Навіть адреси заводів та цехів, де виробляють зброю, та фотографії виробничих ліній. Звісно, що ніхто таку інформацію в умовах війни розповсюджувати не буде. А це для багатьох означає, що «нічого не виробляють».

Автор створив собі такий наратив, його оточили такі ж однодумці, він опинився в інформаційній бульбашці. Такі наративи вигідні російській пропаганді, бо породжують зневіру, а тому вона їх також просуває. Схожих картинок та закликів у різних формах в інтернеті повно. Кому вони вигідні?

 

Отаке — Ярослав Дзюбін звідкись «дізнався», що директор ЦРУ надав президенту прізвища московських агентів. До того йому стало відомо, що десятьох з них глава держави перевів на інші посади, а 25 продовжують працювати на старих. А ще він знає, що саме через це Україну не приймають до НАТО!

Тут є лише два варіанти. Або Ярослав Дзюбін має у друзях директора ЦРУ, який паралельно інформує його про те, яку інформацію надає президенту України, або ж він має свого чоловіка в оточенні нашого президента, який «зливає» йому переписування зі США. Щоправда, є ще третій — ця людина, як і багато інших українців, просто «проковтнула» рашистський наратив, і стала розповсюджувати його від свого імені, сподіваючись на хайп. Чомусь мені здається, що третій варіант найбільш вірогідний.

Поширення серед українців «зрадофілії» — найулюбленішої справи російських пропагандистів. До речі, і багатьох українських політиків, адже на цьому також ловлять хвилю хайпу.

«У нас війни немає»

Такі, або схожі заклики доволі часто розповсюджуються у Фейсбук. Їх автори видають себе за знавців українського законодавства, стверджуючи, що «воєнний стан незаконний», а введення «стану війни» одразу розв'яже усі проблеми України від дефіциту боєприпасів до проблем з мобілізацією. Інколи, як приклад, вони називають Ізраїль.

 

При цьому чим «стан війни» відрізняється від «воєнного стану» пояснити зазвичай не можуть, як і назвати закони, які це нібито регламентують. Дехто маніпулює цією термінологією, виправдовуючи бажання уникнути мобілізації. Тобто зазвичай у їх авторів прослідковується особиста зацікавленість, якою користуються кремлівські пропагандисти, закидаючи в український інформаційний простір ці наративи та меседжі, вигідні РФ.

Насправді режим воєнного стану нічим не відрізняється від стану війни, оголошення якого так вимагають деякі фейсбучні «експерти». Мало того, теоретичне оголошення «стану війни» з боку України в умовах, коли Росія де-юре проводить нібито «СВО» може дати лише «козирі» агресору.

Путін це обов’язково використає у пропагандистських цілях для визначення України «агресором», бо вона першою оголосила Росії війну. А до того отримає карт-бланш для застосування ядерної зброї. Адже військова доктрина Росії допускає застосування ядерної зброї по будь-якій країні, яка оголосила війну Росії та загрожує її існуванню. Звісно, що він може це зробити й без будь-яких підстав, але ж навіщо йому у цьому допомагати, збільшуючи вірогідність ядерного сценарію?

Що ж до прикладу Ізраїлю, то він тут просто недоречний. Хіба Ізраїль воює з країною, що має найбільший ядерний арсенал у світі, та в декілька разів більший за Ізраїль по своїм ресурсам та військовій спроможності? Ні, Ізраїль воює з терористичною організацією, яку підтримує лише декілька країн — традиційних ворогів Ізраїлю. При цьому має потужну підтримку усього Заходу.

Цифри «зі стелі»

Вражаючи цифри, взяті «зі стелі» — улюблений спосіб багатьох фейсбучних «експертів», які у жазі до хайпу навіть не усвідомлюють, що допомагають розповсюджувати кремлівські наративи.

— Як так сталося, що після продажу землі на 400 млрд доларів та копалин на 200 ТРИЛЬЙОНІВ доларів, ми ще й влізли в борги на 150 млрд доларів??? — пише один із таких «знавців».

Звісно ж йому невідомо, що річний бюджет України у 2024 році складає лише $90 млрд, з яких власних надходжень лише половина, а інша половина — міжнародна допомога, частина якої надана у вигляді грантів (повертати не треба), а частина — пільгові кредити. І навіть бюджет США, який є найбільшим у світі, минулого року складав лише $1,7 трлн. Проте, автор впевнений, що Україна продала свої копалини на $200 трлн, що складає бюджет США за 130 років!!! І цей пост розповсюдили 112 користувачів. Серед них є кремлівські боти, але більшість — обурені такою ситуацією українців.

Ті, хто створював цей фейк, вірогідно розраховували на те, що у нас багато людей не усвідомлюють різниці між мільйоном, мільярдом та трильйоном (1 трлн = 1000 млрд). І безумні цифри, взяті «зі стелі» такими «експертами» гуляють по соцмережах у різних варіаціях.

Інколи такі цифри можуть бути більш наближеними до реалій, але подаються у ракурсі, вигідному рашистській пропаганді.

 

Розповсюджувачам цієї картинки явно невідомо, що усі податки, які збираються в Україні, зараз йдуть на утримання армії. І їх на це не вистачає. Усі ж інші галузі — від утримання бюджетників, лікарів, вчителів до виплати соцдопомог та субсидій Пенсійним фондом фінансується коштом іноземної допомоги. І так протягом двох останніх років. На жаль, про це не знає й багато українців, які радісно лайкають, перепощують та обурюються, чому ці мільярди допомоги «не дійшли до них». І навіть не задумуються, яким коштом вони останні два роки самі отримують щомісячну зарплату, субсидію чи пенсію.

Пробудження ностальгії за «совком»

Окремий мейнстрим рашистських наративів — пробудження ностальгії за «совком». Звісно, що про тотальний дефіцит, блат, зневагу до особистості та «залізну завісу» ніхто не згадує. Про ковбасу по 2,20 згадувати стали менше — цей наратив себе дещо дискредитував. Втім, рашистські пропагандисти винаходять інші — й успішно їх розповсюджують серед українців старшого покоління, а потрохи морочать голову й молодшому, яке не бачило й не надто розуміє усі особливості «совка».

 

Найчастіше згадують про вартість 1 кВт/години у 4 копійки та курс долара США — 67 копійок. Декому це здається неймовірним. Проте, лише тим, хто не згає усіх нюансів та не вміє рахувати. Щодо вартості електроенергії, то при мінімальній зарплаті у 8000 грн, яка встановлена в Україні зараз, вартість у 4 копійки здається дійсно просто смішною. Але у 70-х роках минулого сторіччя мінімальна зарплата працівників становили 60 рублів (карбованців). Отже, за неї можна було сплатити лише за 1500 кВт/год. Зараз при вартості 1 кВт/год 2,64 грн мінімальна зарплата дає можливість сплатити за 3030 кВт/год (8000 грн : 2,64 грн = 3030). Виходить, що удвічі більше!

Якщо ж згадувати про долар, то у СРСР його курс могли встановити будь-який — хоч одна копійка за долар США. Адже вільного обігу валют в країні не було, переважна більшість радянських громадян долар ніколи у житті не бачили, а ті, хто його наважувався обмінювати у тіньових «валютників» по курсу у декілька разів вищому за офіційний, загрожувало позбавлення волі до 15 років. На таке ризикувати мало хто відважувався. Та й навіщо радянським людям був потрібен той долар, якщо виїхати за кордон до країн, де він був в обігу, було неможливо?

Використовування «фейсбучних експертів»

Рашистські пропагандисти навчилися використовувати у своїх цілях деяких блогерів та так званих «фейсбучних експертів», тобто людей, які мають багато підписників, або вважають себе експертами.

Взагалі то, експертність — це професіоналізм, освіченість та великий досвід людини в якійсь сфері діяльності. Проте, це не стосується «фейсбучних експертів», які розбираються в усьому.

Такі експерти-політологи знають, як керувати країною, як підняти економіку та подолати корупцію. Три роки тому вони були вірусологами, а з 2022 року перекваліфікувалися на військових стратегів. Вони знають, як здобути перемогу та дають поради генералам і комбригам, хоча зазвичай самі ніколи не воювали й навіть в армії не служили. Звісно ж, вони «знають» усі закони, легко тлумачать норми Конституції та роздають всілякі юридичні поради. Диванно-фейсбучні експерти знають усе…

І це було б досить смішно, якби не виникла ситуація, що їх читають і їм вірять мільйони українців. А читають та лайкають зазвичай лише те, що надзвичайне, страшне або ж стосується грошей — це «зрада», «трильйони», Маннергейм…

  

На жаль, розвиток інтернет-технологій призвів не тільки до поширення розумної інформації, а й до масового розповсюдження популізму та всілякої дурні та маячні. І це теж доволі вміло використовує російська пропаганда, створюючи зажадані такими «експертами» та блогерами наративи, меседжі та фейки, вміло маніпулюючи громадською думкою. Виходить взаємовигідна, хоча і не завжди усвідомлена співпраця — їм забезпечують масові перегляди, лайки та репости, а кремлівським пропагандистам — вкладення у голови українців шкідливих для України наративів та меседжів.

Як не стати жертвою російської пропаганди

Серед найпоширеніших прийомів та ознак рашистського ІПСО зазвичай називають надмірну емоційність, міркування про теорію змови, знецінення або ігнорування українських офіційних джерел інформації та ЗМІ, використання психологічної пастки через звернення до особистості, вимагання швидкої реакції.

Щоб уберегтися від фейків, які зустрічаються не тільки в соцмережах, а і в деяких ЗМІ, треба не тільки критично сприймати усю інформацію, а й звертати увагу на її першоджерело та задумуватися про те, чому це джерело її видало, та хто і чому її поширює?

В анонімних Телеграм-каналах та на сторінках у Фейсбук часто вкидають інформацію без посилань на джерело, що має змусити замислитися про її достовірність. Так само, коли інформація виходить від анонімного «джерела», невідомого «бійця з фронту» чи так званого «експерта» з незрозумілими регаліями. У такому разі варто вмикати критичне мислення, прискіпливо аналізувати та думати над довірою до такого повідомлення.

Зараз є багато різних технологій для того, щоб впливати на свідомість аудиторії. А штучний інтелект багаторазово розширює ці можливості для маніпуляторів.

У Полтавському обласному ТЦК розповіли про російські ІПСО, які перешкоджають мобілізації

Варто зазначити, що через особливості алгоритмів соцмереж її користувачі зазвичай опиняються у власній інформаційній бульбашці. Вони спершу обирають якусь тему, ідею, шукають підтвердження своєї правоти, і алгоритми мережі підкидують їм те, що вони шукають. У мережі можна знайти усе, проте відділити правду від фейків, цінну інформацію від маячні, розпізнати дезінформацію та протидіяти маніпулюванню доволі складно. Це потребує спроможності мислити аналітично, шукати інформацію, ідентифікувати її першоджерело, на що потрібен час та вміння. Більшість користувачів споживає інформацію у безперервному потоці, реагуючи насамперед емоціями, а не розумом. Саме тому люди зараз все частіше вірять у фейки, а правду ігнорують, бо вона не збігається з їх баченням ситуації, часто буває не зручною, вимагає розумової праці, і, зазвичай, не так емоційно забарвлена, як спеціально вигадані фейки.

Чи можна цьому протидіяти?

Ті, хто допомагає у проведенні російських ІПСО, розповсюджує кремлівські фейки та наративи під час повномасштабної війни мають розуміти, що вони шкодять Україні та допомагають ворогу. Більшість з них роблять це несвідомо, через власну недосвідченість та нерозуміння того, як працює сучасна пропагандистська машина ворога. Втім, це їх не виправдовує.

Якщо автор повідомлень, постів, закликів працює на руйнування України, сіє розбрат та ворожнечу в українському суспільстві, дискредитує під час війни ЗСУ, то він допомагає ворогу, незалежно від того, чи усвідомлює він шкоду від своїх дій.

І навіть якщо власне бачення ситуації та власні переконання шкодять обороноздатності України, то саме так — це не право громадянина, не свобода слова, а шкода рідній країні під час війни та пряма допомога ворогу в проведенні інформаційної війни проти України.

Захищаємо права людини чи Україну: про війну, мобілізацію, безкарність ухилянтів та безправність силовиків

Тож, думайте, коли розповсюджуєте інформацію, щоб випадково не стати на бік ворога, беручи участь в реалізації рашистських ІПСО.

До речі, не варто коментувати чи проявляти жодних реакцій щодо повідомлень з ІПСО, адже таким чином ви сприяєте її поширенню через відповідні алгоритми соцмережі. Якщо бачите, що ваш знайомий поширює ІПСО чи рашистські наративи, то варто написати йому про це у приватному повідомленні, а не коментувати пост у соцмережі.

А на останок нагадаю, що стаття 34 Конституції України, де кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, передбачає можливість обмеження цих прав законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку. А в статті 64 зазначається, що «в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень». Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені лише статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції.

Якщо Україна програє у війні «буде одна велика Буча»: експерт про єдину альтернативу мобілізації

Статті автора

Стань блогером

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Кременчуцький ТелеграфЪ, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

rv.telegraf@gmail.com


Свіжий випуск (№ 11 від 14 березня 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх