У Кременчуці погасили марки на конвертах із зображеннями загиблих воїнів-випускників гімназії № 12

Артем Березнюк був у складі «Вовків Да Вінчі», які безстрашно боронять незалежність України.

Артем Березнюк народився 25 квітня 1988 року у Кременчуці. Тут він розпочав захоплюватися спортом, був учасником змагань та ставав чемпіоном міста й області. Артем був справжнім воїном як на фронті, так і у житті, де займався боксом та кікбоксингом. Він був неодноразово чемпіоном міста та області.

Микола Лебідь загинув 20 лютого 2021 року

22-річний Микола служив у 58 окремій мотопіхотній бригаді ім. гетьмана Івана Виговського, загинув під час виконання бойового завдання під Донецьким аеропортом.

Максим Білоусов помер від получених поранень 23 серпня 2024 року

 Народився Максим 13.06.2002 року. Після закінчення гімназії №12 навчався у Харківській академії Національної Гвардії України. Із лютого місяця 2024 року знаходився у розпорядженні 15 бригади оперативного призначення Кара-Даг. Брав участь у бойових діях на Запорізькому напрямку. Загинув 23 серпня 2024 року.

Дмитро Корба

Народився чоловік 21 жовтня 1980 року у Кременчуці. Навчався у загальноосвітній школі № 31, потім у профтехучилищі № 22.

Дмитро служив на посаді стрільця стрілецького відділення в одній із військових частин, що дислокувалася на півночі України, розповідає військовослужбовець із позивним «Лиман».

Участь у бойових діях брав із початку повномасштабного вторгнення. На жаль, серце бійця зупинилося 8 грудня 2024 року — він помер у розташуванні військової частини від серцево-судинної недостатності.

Андрій Лісняк 

Народився захисник 7 березня 1979 року у Кременчуці, навчався у загальноосвітній школі № 12, працював на Крюківському вагонобудівному заводі. До лав Збройних сил України Андрій Лісняк долучився 25 лютого 2022 року. Служив на посаді головного сержанта, командира відділення зенітного артилерійського взводу, мав статус учасника бойових дій. Загинув 9 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання по захисту України, її свободи та незалежності у Курській області. 

Ігор Турмій пішов з життя після важкого поранення 2 квітня 2023 року

Народився 19 січня 1992 року у Кременчуці. Тут навчався й працював на Крюківському вагонобудівному заводі, захоплювався спортом й з друзями грав у футбол. Перед початком повномасштабним вторгненням — Ігор працював за кордоном. Після того як дізнався, що Росія масовано обстрілює Україну, терміново повернувся додому й взяв зброю до рук, щоб захистити рідних.

Ігор Турмій захищав нашу державу від російської військової агресії практично з перших днів повномасштабного вторгнення Росії на територію України. Був молодшим сержантом, електриком-дизелістом 2 загону СП військової частини А-4030.

Помер військовий 2 квітня 2023 року в КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» від тяжкого поранення, яке отримав 22 березня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Красногорівка Донецької області.

Едуард Хаак загинув 2 червня 2025 року.