У Кременчуці погасили марки на конвертах, присвячених Олексі Харківу: хто він такий

Після закінчення реальної гімназії поїхав до Петербурга з наміром студіювати електротехніку. Навчання перервав у 1918—1920 рр., відбуваючи тоді військову службу в армії, дослужився до ступеня поручника. В цей час змінилися професійні зацікавлення молодого чоловіка і в 1922 році записався до Академії мистецтв у Кракові на відділ малярства. 

Навчався у відомих професорів Станіслава Дембіцького, Йосифа Магоффера (знаменитого маляра і педагога), Яна Войнарського (декоратора). Склав іспити з теоретичних предметів: історії мистецтва і технологічної хімії, а в 1924 р. за малярські праці на академічній виставці він отримав похвальну відзнаку.

Олександр Харків закінчив студії в Академії в 1926 році, після чого його було залучено до співпраці над виконанням декорацій у Вавельському замку. З 1926 року він розгорнув широку мистецьку діяльність, як маляр і педагог. Першою його працею, як художника, був розпис церкви в с. Климківка на Лемківщині. 

Двома роками пізніше Харків виїхав до Яворова біля Львова, а згодом до Стрия, де працював вчителем рисунку у дівочій гімназії і учительській семінарії. Виконуючи ці обов’язки, він не забував про свою улюблену справу. Так у 1928—1934 рр. розмальовував церкви або відновлював поліхромії в селах Вілька Роснівська, Завадів, Прилбичі і Наконечне й реставрував фрески в Ягайлонській бібліотеці в Кракові (1925—1926). 

Розписував церкви й іконостаси у візантійській традиції. Займався також малюванням портретів (графині Дембіцької, українських гетьманів), краєвидів у реалістичному дусі, екслібрисів. Зароблені кошти жертвував на підтримку інвалідів УПА. Був співорганізатором музею «Яворівщина» та Стрийського краєзнавчого музею «Верховина». 

Розстріляний 14 вересня 1939 року польською боївкою на передмісті Стрия у лузі біля с. Дуліби. 

Нагадаємо, сьогодні Україна відзначає 34-й День незалежності.