Їхній подвиг став початком спротиву: у Кременчуці вшанували Героїв Небесної Сотні

Сьогодні, 20 лютого, Кременчук знову завмер у тиші. Біля пам’ятної стели Героям Небесної Сотні та меморіальної дошки Ігореві Сердюку лягли живі квіти — як знак вдячності та нагадування про першу велику ціну нашої свободи.

Цього дня містяни разом із представниками влади схилили голови в пам’ять про Героїв Небесної Сотні — тих, хто 12 років тому став щитом для країни на Майдані Незалежності. Тих, хто не мав зброї, але мав гідність. Хто вийшов за право жити у вільній державі — і заплатив за це життям.

У ці дні, 18–20 лютого 2014 року протистояння між народом і тодішньою владою досягло точки неповернення. Лише за ці три дні загинули десятки мирних протестувальників. Найкривавішим став ранок 20 лютого — тоді вбили 48 людей. Згодом від поранень померли й інші.

Нині Небесна Сотня — це 104 імені. 104 історії. 104 життя, обірвані заради того, щоб Україна вистояла. Назва народилася тоді, на прощанні в Києві, коли людей, що пішли у небо, назвали сотнею — за аналогією до майданівських підрозділів самооборони. Відтоді ця сотня стала символом першої перемоги у війні за свободу. Війні, яка, на жаль, не завершилася.

У Кременчуці цього дня згадали й свого Героя — Ігоря Сердюка. Він не зміг залишитися осторонь після розгону студентів 30 листопада 2013 року й поїхав до Києва. Був прапороносцем 9-ї сотні.

18 лютого 2014 року Ігор загинув у Кріпосному провулку в урядовому кварталі. У руках він тримав прапор — символ держави, за яку стояв.

Його життя обірвалося, але його вибір став частиною великої історії спротиву. Ті, хто першими вийшли під кулі, довели: українці не відмовляться від гідності. І саме їхня жертва стала початком нової сторінки боротьби — вже відкритої війни з російською агресією.

Сьогодні, коли країна знову платить найвищу ціну, кожен має розуміти: Небесна Сотня — це не лише минуле. Це так само і витоки нашої стійкості. Про перший рубіж, який українці втримали. Про тих, хто показав — свобода варта життя.

У День Героїв Небесної Сотні в Україні знову звучала хвилина мовчання. І кожен із нас у цій тиші чув більше, ніж слова.