«Не хочу жити на зупинці»: вимушена переселенка з Енергодара стриже чоловіків на вулицях Кременчука

Коли Валерія Бурцева із сином і батьками виїжджала з окупованого Енергодару, вона не знала, куди потрапить і як почне нове життя. Взяла із собою лише ножиці, щойно куплені для нової роботи.

Сьогодні вона живе у Кременчуці, стриже чоловіків просто неба і мріє про власний барбершоп.

Путь із зони окупації

До повномасштабного вторгнення Валерія жила в Енергодарі, працювала торговим агентом, але мріяла про курси перукарської справи. Каже, навіть встигла записатися, та навчання обірвала окупація.

Через два місяці після початку війни молода жінка виїхала з міста. Спочатку жила в Запоріжжі, потім у Києві, а коли туди почали летіти ракети — переїхала до Кременчука.

Креативне рішення

Півтора року після переїзду Валерія закінчила курси барберів і влаштувалася на роботу. Але згодом захотіла поєднати творчість і фах.

 Валерія часто стриже просто неба. Місця обирає різні — на набережній, у сквері Бабаєва, на пляж, на заброшці. Щоразу — нова локація, нова історія, новий образ. І обов’язково після роботи — наведення порядку.

Її відео про стрижки на вулиці в TikTok та Instagram збирають тисячі переглядів. Каже, людям цікаво дивитися не лише на результат, а й на історію, яку Валерія разом зі своєю вірною помічницею, контент-мейкеркою придумують заздалегідь.

Про роботу, клієнтів і віру в себе

Валерія — чоловічий майстер. Вона свідомо вибрала барберинг, бо, каже, любить бачити чітку форму, акуратні переходи, без прикриття «жіночими хитрощами».

 Серед її клієнтів — військові, блогери, стоматологи, бізнесмени. Є навіть ті, хто приїжджає з інших міст.

Головна мрія Валерії — власний барбершоп.

Щоб реалізувати задумане, жінці поки не вистачає стабільності в житті, власного житла та допомоги у складанні бізнес-плану.

 За півтора року у Кременчуці Валерія знайшла друзів, колег і своє місце. Каже, влилася у соціум, знайшла своїх людей. І хоча сум за домом не минає, вона вже не відчуває себе чужою.

Валерія не боїться змін, хоча визнає — довго збирається на нове: «Я дуже довго думаю, перш ніж щось змінити. Але коли вирішую — вже йду до кінця. Якщо направити впертість у правильне русло — вона стає рушійною силою».

Хоча іноді на неї нападає втома, і фізична, і емоційна.

Коли її питають, якою вона себе бачить, відповідає без паузи: «Сильна. Трохи вперта. Але впертість допомагає рухатися. І я не зупинюся. Не хочу жити на зупинці (сміється), тому роблю все для того, щоб заробляти й рухатися вперед».