У липні 2022 року світ Олександри Мазур зруйнувався. У російській колонії в Оленівці стратили десятки українських військовополонених, серед яких був і її коханий — 21-річний Ярослав Отрок, азовець, оборонець Маріуполя.
З того часу для Олександри життя розділилося на «до» та «після», але вона не дозволила горю зламати себе. Сьогодні вона — голова громадської організації «Спільнота Оленівки», що об’єднує родини загиблих та полонених.
Олександра та Ярослав познайомилися у 2019 році в інтернеті. Зустрілися вперше 14 жовтня, на День захисників України.
— Відтоді були разом майже три роки — до літа 2022-го.
Ярослав народився на Кіровоградщині, але більшу частину життя провів у Кременчуці. Патріотичне виховання з дитинства сформувало у ньому бажання діяти. Ще підлітком він долучався до «Нацкорпусу», «Пласту», «Нацдружини» — усіх рухів, які виховували молодь у духу любові до України.
— Як тільки став повнолітнім, він одразу пішов служити до Азову. Його вибір був природним — він хотів захищати країну, — говорить Олександра.
Зізнається, в неї були і є такі самі патріотичні переконання, і тому навіть зараз, попри те, що три роки мусить займатися справами, пов’язаними з меморіалізацією й полоненими, продовжує працювати:
— Для мене це не складно, тому що я втілюю те, у що ми вірили.
Трагедія в Оленівці
Ніч із 28 на 29 липня 2022 року стала однією з найчорніших сторінок нової історії України. У колонії в Оленівці, де утримували оборонців Маріуполя, стався вибух. За даними Генпрокуратури, загинуло близько 50 українських полонених.
— Свідки розповідали, що адміністрація колонії забороняла надавати медичну допомогу. Ярослав загинув через ненадання допомоги вчасно, — каже Олександра. — Поранених вивозили не швидкими, а вантажівками. Кілька людей померли дорогою. Ярослав загинув, власне, внаслідок оцього ненадання медичної допомоги вчасної.
Поховали хлопця у Кременчуці.
17 липня Кременчук попрощається із захисником Маріуполя Ярославом Отроком
У січні 2023 року Олександра разом із кількома жінками заснувала громадську організацію «Спільнота Оленівки».
— Нас п’ятеро співзасновниць. Серед нас є і родини загиблих, і дружини тих, хто досі у полоні. Ми зібрали близько 160 сімей, — розповідає вона.
Організація має дві головні цілі: повернення полонених та меморіалізація загиблих. Завдяки зусиллям «Спільноти Оленівки» Верховна Рада у 2025 році затвердила День пам’яті втрачених полонених — державну дату, до якої прагнули понад два роки.
У Кременчуці вшанували пам’ять загиблих в Оленівці
Крім того, команда разом з українськими правозахисниками і французько-українською організацією встановили усіх причетних, кого можна було встановити дистанційно до цього злочину і подали матеріали до Міжнародного кримінального суду аби притягнути винних у злочині до відповідальності.
— Ми розуміємо, що гарантій покарання немає, але для нас важливо діяти. Це наша боротьба, — пояснює Олександра.
Оголосили підозри можливим вбивцям воїна «Азова» з Кременчука Ярослава Отрока
Попри свій молодий вік, Олександра говорить зріло та спокійно. Її сила — у діяльності й людях поруч.
— Після загибелі Ярослава я взяла перерву на дві тижні, а згодом повернулася до справ. Це було єдине, що допомогло. Коли ти взаємодієш із людьми, допомагаєш іншим — ти живеш.
Олександра розповідає, що її коханий був проти того, що людина повинна постійно жити в смутку після трагедії.
— Ми з Ярославом говорили про це. Чоловік, який пішов, не хотів би, щоб тебе постійно роздирав біль. Я намагаюся говорити про нього, як про приклад мужності, а не про трагедію.
Сьогодні Олександра не відкидає можливості знову побудувати сім’ю: «Якщо з’явиться гідний чоловік, я відкрита. Але зараз усі настільки занурені в роботу і війну, що навіть часу думати про це немає».
У 2024 році в Києві на Майдані з’явилася велика інсталяція, присвячена полоненим. Олександра розповідає, що «Спільнота Оленівки» долучалася до цієї ініціативи:
— Ми передавали інформацію про Ярослава. Сподіваюсь, наступного року, коли будемо офіційно відзначати День пам’яті, всі громадські організації об’єднаються і згадають своїх героїв разом.
На завершення розмови Олександра звертається до всіх, хто переживає втрату:
— Не опускайте рук. Можна взяти паузу, як я на дві тижні, але не зупиняйтеся. Ви не самі. Є люди, які допоможуть, і ви також зможете допомогти іншим. Це є те, що тримає нас на плаву.
1 / 11
«Спільнота Оленівки» активно представлена у соцмережах.
