Сьогодні День пам’яті жертв Голодоморів: українці згадують жертв сталінського геноциду

Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років та масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Цьогоріч День пам’яті жертв голодоморів припадає на 22 листопада.

Для всіх українців це не просто чергова річниця. Це день національної скорботи й одночасно день єднання у спільній пам’яті, правді та силі незламності. Ми згадуємо мільйони невинних дітей, жінок і чоловіків, життя яких було навмисно знищено радянським режимом шляхом організації штучного голоду. Ми схиляємо голови перед поколіннями, що вистояли, перед тими, хто зберіг українську культуру, віру, ідентичність і дух.

У 1932–1933 роках комуністичний тоталітарний режим Сталіна вчинив злочин геноциду проти Українського народу. Сьогодні рашисти Путіна, як спадкоємці того режиму, знову коять злочини проти людяності та геноцидні дії на українській землі. Цього року ми вчетверте вшановуємо жертв комуністичного геноциду в умовах широкомасштабного вторгнення Росії в Україну. Трагічні події, які ми переживаємо, засвідчують: жива пам’ять надзвичайно важлива. Ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви — гідно вшановані. Наразі понад 30 країн світу визнали Голодомор актом геноциду проти українського народу.

Тоді, як і зараз, метою ворога було знищення українського народу як національної групи. Комуністичний тоталітарний режим через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл і цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресій проти незгодних створив для українців умови, не сумісні із життям.

Голодомор став можливим тому, що українці під час Визвольних змагань на початку ХХ сторіччя не змогли вистояти під час широкомасштабного вторгнення російських військ та утвердити демократичну Українську Народну Республіку, проголошену в 1917 році в Києві. Російські більшовики шляхом прямої окупації захопили територію УНР та проголосили створення власної квазідержави з центром у Харкові, яку згодом анексували.

На території окупованої України був встановлений тоталітарний комуністичний режим — будь-який прояв незгоди негайно жорстоко карався та придушувався. Окупація України призвела до численних злочинів, масових репресій, терору, депортацій.

Але першочергово за мету було поставлено знищення українців як політичної нації, що могла поставити питання про створення незалежної держави. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий інструмент — вбивство голодом.

Механізм насильницьких хлібозаготівель, який призвів до Голодомору, був приведений у дію із Москви. За менш ніж календарний рік (1932–1933), в Україні загинули мільйони людей. Смертність перевищувала середній рівень у 8–9 й більше разів, особливо багато вмирало дітей. До сьогодні неможливо встановити точну кількість жертв Голодомору. Радянська влада не збирала інформацію про загиблих та всіляко приховувала трагедію. Дослідники називають числа від 3,5 до 10 мільйонів.

90-ті роковини національної трагедії: на Полтавщині під час Голодомору померло понад 1 млн людей

Пік смертності припав на весну 1933 року. Цей рік став для України часом національної катастрофи, наслідки якої відчуваємо донині.

Сьогодні росіяни знову застосовують проти українців методи геноциду, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову. Тож сучасна російсько-українська війна спрямована не тільки на те, щоб знищити незалежність Української держави, але й щоб винищити українців як націю.

Путін у XXI столітті, як і Сталін у XX, вдався до геноциду, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали. Сталін організував тотальну конфіскацію харчів, блокаду, масовий терор та голод. Путін застосовував повномасштабне військове вторгнення зі звірствами, порушеннями міжнародних законів та звичаїв ведення війни. Складовими геноцидної політики РФ проти України стали терор, масові вбивства, умисні напади на укриття, шляхи евакуації та гуманітарні коридори, бомбардування житлових районів, сексуальне насильство, воєнні облоги, депортації.

Під час Голодомору сталінський режим заперечував голод в країні, свідомо дезорієнтувало світову громадськість та відмовлявся від допомоги міжнародних організацій. А тоталітарна московська влада продавала вилучений хліб до інших країн за валюту.

Сьогодні демократичний світ добре знає про те, що відбувається в Україні і надає нам підтримку. Сили безпеки та оборони України героїчно протистоять ворогові. І кожен із нас, пам’ятаючи про злочини московського тоталітарного режиму в ХХ столітті, всі сили спрямовує на підтримку наших захисників. В умовах триваючої російської агресії наша пам’ять про Голодомор 1932–1933 років є чинником суспільної мобілізації українців і світової спільноти для протидії агресору.

Тож згадаймо про мільйони людських життів, які Україна втратила через Голодомор та масові штучні голоди, організовані за наказом із Москви. І на підтримку Всеукраїнської акції «Запали свічку», запалимо свічки пам’яті, як вияв всенародної скорботи, нашої пам’яті та віри в майбутнє України.

Свічка пам’яті, що не згасає: у Кременчуці відбулось піднесення квітів до Дня пам’яті жертв Голодомору

Нагадаємо, учора, напередодні Дня памʼяті жертв Голодомору, представники Кременчуцької міської ради та громади піднесли квіти до памʼятника «Жертвам Голодомору» на Вознесенькому кладовищі. Кременчуківці зібралися на пам’ятному заході, щоб вшанувати мільйони невинних жертв Голодомору та нагадати про трагедію, яку неможливо забути.

Вшанувати пам’ять жертв Голодомору закликав очільник Полтавської ОВА Володимир Когут.