«Люксембург! Услиш це. Там нема розбитих корит!»

4.06.2023, 13:00 Переглядів: 3 044

 

Що воно за «город мільйонерів» та «кримінальна столиця Європи», про яку йдеться у стрічці, яку знімали в Лубнах

Суперуспішний в фільм, частину якого знімали у Лубнах, «Люксембург, Люксембург» за два тижні покажуть по Netflix. Стрічка вже увійшла у топ-10 найкасовіших українських фільмів часів Незалежності. За сюжетом, брати-близнюки, які дізнаються, що їхній батько, який давно зник, захворів у Люксембурзі. Вони вирушають у подорож до далекої країни. «Люксембург! Услиш це. Там нема розбитих корит!», «Це город міліонеров, це кримінальна столиця Європи!», — каже головний герой, збираючись їхати за батьком. Що воно за такий рай на землі, де немає «розбитих корит»? Кременчужанка Вікторія, що отримала захист у Люксембурзі, поділилась розповіддю про країну, яку скоро показуватимуть на екранах в широкому загалі.

Кадри з кіно. А так виглядає місто з того самого місця, де фотографуються головні герої стрічки

«20 років тому тут були лише поля картоплі. А тепер височіє Європарламент та Євросуд»

Це крихітна країна, яка в 10 (!) разів менша за Полтавщину. А її столиця за своєю площею майже вдвічі менша за Кременчук. Населення цілої країни усього 640 тис. чоловік, і з них місцевих мешканців тільки половина. Тобто, все інші — мігранти, які приїхали працювати та шукати кращого життя. За 20-30 хвилин зі столиці можна доїхати до країн-сусідок: Німеччини, Франції та Бельгії. Це як з Кременчука з'їздити до Світловодська. При таких ввідних, Велике Герцогство Люксембург — така офіційна назва — має найвищий ВВП на душу населення у світі, а крихітна столиця — це світ банків та всесвітньо відомих компаній, таких як Microsoft чи Amazon. Дуже дивуєшся, коли чуєш від місцевих розповідь про найелітніший район. 20 років тому тут були лише поля картоплі. А тепер височіє Європарламент та Євросуд: Зараз країну називають податковим оазисом: через лояльне податкове законодавство, туди потекли інвестиції та потягнулись світові корпорації.

 Центр столиці

  • Сюди у крихітну країну на роботу намагається влаштуватись чи не вся Європа. Бо зарплати порівняно з багатьма країнами ЕС дуже високі. Мінімалка у Люксембурзі зараз 2500 євро, а для кваліфікованих працівників — від 3 тис. євро. Наші дівчата, що працюють у кафе чи покоївками у готелі отримують десь 2200 євро на руки. Як пожартувала знайома, вона просто не встигає за темпами Люксембурга: взимку зарплата була трохи менше, і ось Люксембург подумав, що ціни ростуть, і з квітня всім підвищив зарплату. Середня зарплата — 4 тис. євро, це на 1300 більше, ніж у середньому по Європі. У тих, хто має кваліфікацію, мови, потрібну для нормальної роботи освіту, заплата десь 4-8 тис. євро. Залежить від компетенцій, посади тощо. Наприклад, держслужбовець отримує 8,6 тис. євро на місяць, вчитель зі стажем — понад 8 тис. на місяць, лікар близько 10 тис., в секторі IT — 5-7 тис. При цьому норма — жалітися, що ціни високі й все дорого…
  • У Люксембурзі одразу відчуваєш різницю порівняно не лише з Україною, але й іншими країнами Європи. Особливо у столиці. Навколо дуже мало літніх людей, погано одягнених, тих, що виглядають пригніченими. Навіть порівняно із Німеччиною відчувається різниця. Можливо, тому що середній вік мешканців Люксембурга 39,7 роки, бо сюди їдуть працювати. А на місцеві свята на кшталт різдвяного ярмарку здається, що потрапив на якийсь випускний в університеті: дуже багато молоді!

Панорамний ліфт з видом на місто у кіно та в житті. Одна з принад маленької столиці

  • Це країна світових банків та овечок. Село та банки живуть на одній вулиці. Практично під стінами Європарламенту розбите наметове містечко для українських біженців. У центрі зібрані чи не найвідоміші бренди, у районі барів красується офіс Microsoft. І все це якось «по домашньому» контрастує з городами місцевих, які можна побачити прямо в центрі, навколо головної візитки міста — фортеці. А за столицею взагалі суцільні поля, де пасуться корови, овечки, або зростає виноград. Виглядає так, ніби у нашій Петрівці розмістили магазин Rolex та 150 банків, а навколо залишили гуляти гусаків та корів. Але все дуже охайне.

Центр столиці. За будівлями знаходиться мерія. А поруч біля річки вирощують капусту, виноград, яблука.

Центральна частина столиці 

  • Тут їздять у транспорті безкоштовно. Плату за проїзд скасували у 2020 році. Для всіх. Лови автобус, трамвай, потяг, та просто їдь. Видається фантастикою, але це працює. Транспорт курсує регулярно, і він напівпорожній. Ти можеш поїхати дістатися до будь-якого куточка країни. Це зробили, аби менше людей користувалось транспортом, бо він спричиняє затори та губить екологію маленької країни. Адже автівками їздять не лише місцеві, але й так звані трансграничні працівники, яких нарахували 150 тисяч. Це люди, що мешкають на кордоні з Люксом у Франції, Бельгії чи Німеччині, а на роботу їздять до Люксембургу. Жити так дуже вигідно. Ти отримуєш високу зарплату Люксембургу, а житло обходиться набагато дешевше. Наприклад, наш викладач французької мешкає у місті, що в 40 хвилинах потягом від столиці Люксембургу. І кожного ранку їздить, бо зарплата рази у два вище, ніж у його місті. В нього є автівка, але він нею не користується, коли їде на роботу: потягом швидше та дешевше. Коли вранці приїжджає електричка з Франції, вона забита вщент. Багато хто каже, що авто — це дорого, тож пересідає на безкоштовний транспорт. Наступного року бюджет на підтримку та розвиток мережі громадського транспорту становитиме 800 млн євро.

 

Велосипедами користуються набагато менше, ніж у сусідній Німеччині. Мабуть, тому що транспорт безкоштовний.

  • Місцеві знають по 3-4 мови. У Люксембурзі три офіційні мови: французька, німецька та люксембурзька. А також практично усі місцеві непогано розмовляють англійською: країна на 16-й сходинці у світі по рівню володіння англійською. Рівень знання цих мов може бути різним залежності від регіону. Переважно, у столиці чути або французьку, або англійську мови. Все у франкомовних вивісках та оголошеннях. Причина проста: дуже багато людей з Франції та Бельгії, тож віддали перевагу цій мові. Південь Люксембургу ближче до Франції, тож там також розмовляють французькою. На півночі більш поширена німецька. Отакий мікс. До речі, Люксембург пережив дві окупації Німеччиною. Мову все одно вирішили внести до офіційних, вона поширена в окремих районах. Хоча з розповідей старшого покоління люксембуржців, вони не полюбляють розмовляти німецькою. І віддають перевагу люксембурзький (мені нагадує німецьку), яка офіційно отримала статус у 1984 році.
  • У них щось не так з прогресом. У багато чому Україна стрибнула набагато далі, Наприклад, онлайн банкінг (так, у цьому ми кращі за країну банків). Окремий біль — це онлайн сервіси, доставка продуктів, їжі з ресторанів. Вона не така поширена, як у нас. Немає натовпу кур'єрів, а ввечері взагалі проблема знайти, хто тебе нагодує. Пошта досі більш популярна, ніж електронні сервіси. Все приходить листами. Проте до лікарів можна записуватися онлайн, дуже зручно. Працюють державні електронні сервіси. Наприклад, якось я забула на зустрічі з соціальним працівником довідку про те, що я не працюю. Без неї мене не нарахували б мої велетенські виплати у розмірі 70 євро. Попрохали просто надіслати фото цього листа на емейл. Наступного дня гроші зайшли на картку.

«Як же тут нудно»

  • Ввечері столиця і країна мертві. Нічого не працює. Мабуть, у нас на Ревівському цвинтарі більше життя ввечері по буднях. Вперше я приїхала до Люксембургу десь о 8 вечора та пішла шукати супермаркет, аби щось поїсти. Місто-примара. На вулиці я була одна. Всі магазини та взагалі всі установи на районі вже зачинились, навіть аптеки не працюють. Залишилась голодна. Кафе-ресторан, що працює після 10-ї, потрібно пошукати.

 

Отакий пляж з піском посеред міста, де й близько немає річки.

  • Спонтанність — це не про Люксембург. «Як же там нудно», сказала моя знайома, почувши слово Люксембург та мала рацію. Люди їдуть сюди працювати. Робота часто починається рано, і прокидатися треба о 5-6 ранку. Тож після дев’ятої години у більшості всі по своїх домівках, о 10-й лягають спати. Спонтанно вийти ввечері попити кави/келих пива — це не про Люксембург. Про зустрічі часто домовляються за тиждень, на наступну п’ятницю/суботу. З вечора п’ятниці настає шабаш, невеликий клаптик центру міста наповнюється галасом. Після робочого тижня Люксембург йде у відрив. Переважно у Люксембурзі молодь, тож все забите вщент, знайти тверезу людину не так вже й просто.
  • «Розбитих корит» і тут вистачає. На центральних вулицях частенько побачиш безпритульних, що розкладають свої ковдри під елітними бутіками та магазинами на кшталт Rolex. Нещодавно муніципальна рада ухвалила заборону жебрацтва з 7-ї ранку до 10 вечора. Місцеве МВС засудило таке рішення, бо це порушення прав людини. Для емігрантів та малозабезпечених є соціальна столова, де безкоштовно отримуєш суп та сендвічі, а повноцінний обід за 0,5 євро.
  • «Кримінальна столиця світу», як називають Люксембург у кіно, поки що не така вже й кримінальна. Їй ще далеко до Лашків. Хоча і не така спокійна, як було колись: район вокзалу з натовпом дивних типів та присмаком марихуани ввечері краще оминати. Місцевий поділився історією, як у його невеличкому містечку на кордоні з Францією спостерігав картину неподалік від поліцейського відділку: о 9-й ранку жіночі дали молотком по голові, коли вона знімала свої євро біля банкомата, та вкрали гроші.

Район залізничного вокзалу: якщо і є кримінал, то десь неподалеку.

 

А це такий вуличний туалет… Також біля вокзалу.

Офіціантів годують ресторанними стравами

  • Тут все якось неквапливо, розслаблено та домашньому. Ніхто нікуди не поспішає. Нова банківська картка йтиме 2-3 тижні з відділення, що від тебе через дорогу… Запізнився на зустріч до соцпрацівника? Не страшно, аби прийшов протягом дня. Чиновники спокійно ходять з чашками, про щось спілкуються, жартують та п’ють каву. Коли ти з українським завзяттям намагаєшся розв'язати якесь питання, варто збавити обороти. А одні з улюблених фраз, яку можна почути в установах — ce n’est pas grave та Pas de stress. Тобто, нічого страшного та не нервуйте. На відміну від Німеччини, пішоходи тут не стоять як переляки на порожніх вулицях, бо їм світить червоний. Немає автівок — просто переходять дорогу. Якщо чесно, частенько перебігають, навіть якщо і є автівки. Кажуть, поліцейські занадто ліниві, аби штрафувати за таку провинність. Пасажирський автобус, що поїхав на червоний, бо це вечер і на дорогах ані душі — це Люксембург.
  • Тут якісь інші правила роботи. Бармен може не стримувати себе та куштувати у закладі напої, як йому заманеться. Коли знайомий люксембуржець розповідав, як він напивався, коли працював на барі, випиваючи недешевих напоїв на сотні євро, здавалось, що бреше. А потім з’ясувалося, що це таки правда: працюєш на барі — пригощайся. Власнику головне, аби був гарний виторг. На дрібниці не звертають уваги. Офіціанти та прибиральниці не перебиваються на обід домашнім бутербродом: вони сідають за стіл у ресторані, а повари спеціально готують для них страви. Якщо офіціант випадково розбила посуд, її не оштрафують, не віднімуть вартість посуду з зарплати. Принаймні, так було на роботі у моїх подруг.
  • Знайти роботу не просто. Особливо, якщо ти шукаєш щось пристойне. Бо конкуренція просто зашкалює, багато людей з європейськими дипломами та потрібним досвідом. І потрібно знати кілька мов: однієї англійської може бути замало. За даними місцевого центру зайнятості, у 75% вакансій вказане обов’язкове знання французької. Англійська більш поширена у банківській сфері, IT, фінансах. Пошуки роботи ведуться місяцями. Можна рознести десятки резюме навіть на прибиральницю в готель, однак у кращому випадку тобі зателефонують за місяць або два. На відміну від українців, місцеві можуть собі дозволити рік підшукувати роботу та не братися за першу ліпшу вакансію, аби вижити. Знайомий, що займався фінансовими питаннями роботи авіакомпаній, вже рік шукає для себе відповідну вакансію. Впевнена, що зі знанням трьох мов та його освітою міг щось обрати. Проте він не поспішає, бо має виплати. У Люксі, якщо ти певний час пропрацював за офіційним контрактом та втратив роботу, тобі ще довгий час виплачують допомогу по безробіттю наближену до твоєї зарплати.
  • Мовні курси дуже популярні й на них важко записатися навіть за гроші. Треба спитати в обраній школі, коли вони відкриють онлайн запис на курс і саме у цю годину зайти та записатися. Бо вже за 5 хвилин місця можуть розібрати й доведеться чекати 3-6 місяців на новий курс.
  • Дайте котика. Знайти на вулиці кицьку, аби чимось її приносити та погладити, це місія нездійсненна. Бродячих тварин просто немає. Всі тварини у шелтерах, чекають на нових господарів. Єдиний кіт, який трапився на вулиці — рудий велетень, що нахабно втік через вікно на вулицю. Тримати котика чи собаку це привілей, бо у разі виникнення проблем рахунки космічні. 500 євро за два дні від ветеринара — реальність Люксембургу. Може бути більше. Тож треба подумати, чи ти потягнеш утримання улюбленця, перш ніж заводити питомця.
  • Я так не зрозуміла навіщо в Європі проституція. Тут такі моральні норми, що все це безкоштовно. Дівчата самі пишуть на сайтах знайомств із питанням: «у мене чи у тебе?». На всю працюють свінгерклуби. Та й у барах таке, що розчервоніються навіть наші дівчата з Соснівки.

Шенгенська угода розпочалась саме тут

Люксембург — це батьківщина Шенгенської угоди, що практично прибрала кордони між країнами ЕС, та дозволила вільно подорожувати. Саме тут є невеличке селище Шенген, на березі річки Мозель. Перейшов через місток — і ти в Німеччині, пройшовся 15 хвилин вздовж річки — ти у Франції. Тому крихітний Шенген обрали для підписання угоди: прямо на кораблі, що стояв якомога ближче до перетину кордонів трьох країн. Про подію нагадує меморіальний знак та туристичні екскурсії. Саме селище крихітне та охайне, край виноградників з мальовничими видами.

Перейшов маленький місток — потрапив до Німеччини

 

Десь тут прямо на кораблі у 1985 році 5 країн підписали Шенгенську угоду


Дощі, які не вщухають. Люксембург милує своїми яскравими зеленими кольорами, які не змінюються навіть взимку. У жовтні трава наче в травні. Але така краса має свою ціну: сіре небо та постійні дощі. Ну не можна ось так взяти, та вийти у Люксембурзі без парасольки навіть у сонячний день. За 20 хвилин набіжить шквальний вітер, а зла злива литиме півдня. Гумові чоботи просто must have. Дуже раділа, коли взимку приходив мінус: перестане лити, випаде сніг. Але це було не часто, бо клімат м’який. Якось прийшло -7 С — для місцевих було «катастґоф»!

Люксембуржець Марк: «Коли моя мати помре, я продам її квартиру за 2 млн євро»

  • Є такий жарт, що кожен, у кого є власне житло у столиці — мільйонер. Десь так воно і є. Власники житла навіть в інших містечках Люксембурга вважають себе мільйонерами: «Коли помре моя мати, я продам її квартиру за 2 млн євро. Зараз вона коштує десь 600 тис.», — якось поділився зі мною 36-річний люксембуржець Марк.
  • Оренда у Люксембурзі — це розкіш. Орендувати житло не можна навіть маючи гроші. Перше, що спитає власник житла — довгостроковий робочий контракт з місцевою компанією. Бо оренда висока, а контракт — це на кшталт гарантії платоспроможності. Знайти житло дуже важко: люди підшукують його місяцями, бо мігрантів багато, а житла у крихітній країні замало. Дуже популярний шерінг: винаймаєш кімнату на віллі, ділиш душ та кухню з іншими орендаторами. Кімната обійдеться десь у 800-900. Але інколи з житлом може допомогти працедавець і запропонувати за 500-600 євро. Студія — від 1100-1200 євро, квартира за 2 спальнями — від 2000 євро. Квартири переважно мебльовані. Цікаво, що кондиціонерів в центрі міста може не бути, а спека влітку десь +35 градусів. Це біль старої частини Європи, де як не будинок, та пам’ятник архітектури.
  • Відпочинок дуже доступний. Наприклад, похід до басейну удень всього 3.5-4 5 євро, абонемент на 3 місяці 100 євро. У порівнянні із зарплатами це зовсім небагато. Влітку багато різних івентів. А от кафе-ресторани — не дешеве задоволення, хоча в холодну пору року практично єдине. 

 

Природа у Люксембурзі красива, в теплу пору року є, куди вибратися

  • Цінники на все вище, ніж у сусідній Німеччині. Це не так дорого, як Швейцарія, однак дорожче багатьох країн ЕС. Місцеві мережі магазинів дорогі. Проте є дискаунтери або магазини, які продають недорогу продукцію під власною маркою. На кшталт АТБ. Продукція не гірша за інші бренди. А французьке вино можна знайти від 1,5 євро, шампанське — від 3 євро. У мене виходило десь 300 євро на місяць, проте є українські родини, яким тут на чотирьох вистачає 700 євро. Люксембуржці за статистикою витрачають 9% доходу на їжу та напої. Аби зекономити, часто їдуть закуповувати продукти до Німеччини, бо там дешевше. Загалом, туди їдуть пошопитися, бо там аутлети та ціни нижчі. І в Люксембурзі багато чого немає. Наприклад, жодного магазина з айкосами.
  • Люксембург на 35 місці у світі за кількістю українців, що переїхали після початку війни. Країна надала нам багато допомоги, військового обладнання на 75 мільйонів євро. Це 16% оборонного бюджету країни на 2022 рік. Є дуже активна українська організація, яка збирала кошти на броньовані швидкі та пожежні автівки. Так, люди вже також трохи втомились від української теми. Стає важче знайти хост-родину, а тих, хто мешкав у родині, часто мають шукати нове місце проживання. Не всі можуть витримати гостів вдома понад рік. Проте українські прапори, українська тема все ще користується підтримкою у населення.
Автор: Олена ЯРЕМКО
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 36 від 7 вересня 2023)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх