«Вони усі добровольці — це був поклик їх серця»: у Кременчуці родинам трьох полеглих Героїв вручили посмертні нагороди

Сьогодні, 16:03 Переглядів: 377

 Почесні відзнаки отримали дружини та діти загиблих воїнів: Володимира Артеменка, Олексія Мальованого та Олександра Коваля

Сьогодні, 6 лютого, у приміщенні Кременчуцької районної військової адміністрації родинам трьох загиблих захисників України вручили Почесні відзнаки Полтавської обласної ради «За вірність народу України» І ступеня.

Полеглі Герої були нагороджені посмертно за особисту мужність, відвагу та хоробрість, проявлені у боях під час захисту українського народу.

Перед врученням нагород присутні вшанували пам’ять полеглих захисників України хвилиною мовчання.

 

Почесні відзнаки вручав особисто голова Полтавської обласної ради Олександр Біленький разом з колишнім командиром 145 окремого кременчуцького батальйону ТрО підполковником запасу Андрієм Барановим. Саме він, як голова ГО «Українській військовий рух», ініціював нагородження своїх полеглих побратимів Почесними відзнаками Полтавської обласної ради «За вірність народу України».

Колишній командир 145-го кременчуцького батальйону ТрО створює новє об’єднання ветеранів: плани, дії та ініціативи

Вшанувати пам’ять полеглих Героїв на врученні їхніх посмертних нагород прийшли голова Кременчуцької районної ради Марія Іванченко, заступник начальника Кременчуцької районної військової адміністрації Артем Даценко, перший заступник міського голови Кременчука Володимир Пелипенко та бойові побратими загиблих Героїв.

Почесну відзнаку молодшого сержанта Олексія Мальованого отримала дружина полеглого Героя.

 

Молодший сержант Олексій Мальований добровільно став до лав Збройних сил України у перші дні повномасштабного вторгнення. Він служив командиром відділення зв’язку. Загинув під час виконання бойового завдання 16 жовтня 2024 року біля села Вікторівка Суджанського району Курської області РФ.

«Попри свою хворобу, він не „косив“ від армій». У Кременчуці попрощались з військовим Олексієм Мальованим

Нагороду підполковника Володимира Артеменка отримали дружина та син полеглого Героя.

 

Підполковник Володимир Артеменко починав військову службу ще за радянських часів. Пішов на пенсію, потім працював у різних структурах. А з початком повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України. Воював на посаді командира стрілецької роти. Загинув під час виконання бойового завдання 7 вересня 2024 року поблизу села Ольгівка Курської області.

«Він був у полоні, його готували до страти»: у Кременчуці в останню путь провели полеглого підполковника Володимира Артеменка

Почесну відзнаку молодшого сержанта Олександра Коваля отримали дружина полеглого Героя.

 

Молодший сержант Олександр Коваль добровільно став на захист України у перші дні повномасштабного вторгнення. Служив на посаді головного сержанта-командира стрілецького відділення стрілецького взводу. Загинув 7 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Ольгівка Курської області.

«Він завжди першим йшов у найгарячіші точки»: у Кременчуці попрощалися із молодшим сержантом Олександром «Боцманом» Ковалем

 

Після вручення нагород Олександр Біленький наголосив, що зараз завданням кожного, хто знаходиться у тилу, є допомага нашим захисникам і запевнив, що Полтавська обласна рада буде усе робити для цього.

— Нехай пам’ять про полеглих Героїв живе, поки існує людство. Ми не повинні забувати про подвиг цих воїнів й усіх полеглях захисників України, — закликав голова Полтавської обласної ради.

Його доповнив Андрій Баранов, який подякував та висловив співчуття рідним загиблих, згадав про їх бойову службу та запевнив їх у підтримці та допомозі.

— Ми — ветерани батальйону, та ті, хто зараз служить, завжди будемо поруч. Ви можете розраховувати на нашу підтримку і допомогу, — заявив комбат.

 

Андрій Баранов згадав про ще одного загиблого воїна 145 кременчуцького батальйону ТрО старшого солдата Володимир Пустовіта, якого урочисто проводили в останню путь 4 лютого. І, скориставшись нагодою, передав голові обласної ради подання від свого громадського об’єднання про нагородження Володимира Пустовіта Почесною відзнакою Полтавської обласної ради «За вірність народу України».

«Він усім серцем ненавидів Російську Федерацію»: у Кременчуці попрощалися із полеглим бійцем Володимиром Пустовітом 

Після нагородження Тетяна Мальована роповіла журналістам про свого чоловіка.

 

— Я дуже пишаюся своїм чоловіком. Він був доброю, щирою, відповідальною і розумною людиною. Він знав, куди йшов й усе розумів. Він виконував свій обов’язок. Олексій служив у 145 батальйоні — пішов на війну добровільно з першого дня. Відслужив майже три роки. На жаль, загинув. Я знаю, що зі своїми побратимами він був завжди щирий, завжди їм допомагав — у них була дружня, військова сім’я, — розповіла пані Тетяна.

 

Про своїх побратимів журналістам розповів майор запасу Сергій Ільченко, який служив разом з ними у 145 кременчуцькому батальйоні ТрО майже три роки.

— Цих хлопців я знав дуже добре. У нас колектив батальйону кременчуцький, він так і називався, хоча офіційно був військовою частиною. Кременчуцький батальйон територіальної оборони складався виключно із добровольців. Тобто люди самі прийшли, самі обрали свій путь… Ми знали один одного ще за мирного життя. У нашому батальйоні служили і воювали навіть сім’ями — було декілька сімей, в яких служили чоловіки, їх дружини та діти. Вони прийшли, щоб разом боронити Україну, — розповів ветеран.

Сергій Ільченко зауважив, що полеглі воїни, як і усі військові в їх батальйоні, були людьми виняткової мужності й усі вони були добровольцями.

— Вони були добровольці і самі прийшли за покликом серця. Ми тоді навіть не знали, що прийдеться обороняти і Донецьку, і Сумську, і Запорізьку області. Там, куди нас перекидували за наказом командування. І всі воювали мужньо, без СЗЧ, без намагання залишити поле бою — обороняли той населений пункт, куди нас направляло командування, — зауважив ветеран 145 кременчуцького батальйону.

Він розповів, що Володимир Іванович Артеменко був не просто командиром роти.

— Він був як батько для всіх хлопців у своїй роті. Йому не вистачало два місяця до досягнення 60-річного віку, коли наш батальйон направили у Курську область. Він разом зі своєю ротою вирушив на бойове завдання і загинув у бою… Обидва загиблі зв’язковці завжди були на командному пункті й забезпечували безперебійний зв’язок з підрозділами. Вони допомагали організовувати оборону нашого батальйону в тих населених пунктах, де ми виконували бойові завдання, — розповів Сергій Ільченко.

Він зауважив, що зі складу 145 окремого батальйону ТрО загинули вже близько 30 військовослужбовців, а ще 30 вважаються зниклими безвісти за особливих обставин.

— Ми схиляємо голову перед пам’яттю наших полеглих побратимів і обов’язково будемо допомагати воїнам, нашого батальйону, усім нашим захисникам боронити нашу країну. Слава Україні! — сказав ветеран.

 

Нагадаємо, у квітні 2025 року рідним Олексія Мальованого, Олександра Коваля та Володимира Артеменка передали їх посмертні нагороди — ордени «За мужність» та Богдана Хмельницького.

Були занадто принциповими, щоб не воювати: у Кременчуці рідним загиблих захисників передали посмертні нагороди

Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює співчуття рідним та близьким загиблих захисників України.

Вічна Слава Героям!

 

Автор: Віктор Крук
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 6 від 6 лютого 2025)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх