Колишній командир 145-го кременчуцького батальйону ТрО створює новє об’єднання ветеранів: плани, дії та ініціативи

Колишній командир 145-го окремого кременчуцького батальйону територіальної оборони Андрій Баранов у березні цього року звільнився з військової служби за станом здоров’я, проте продовжив роботу у громадському секторі. Він працює над створенням регіональних підрозділів всеукраїнської громадської організації «Український військовий рух», зокрема Полтавського обласного відокремленого підрозділу та районних організацій.

Сама ГО «Український військовий рух» була зареєстрована у Полтаві 25 березня 2025 року, а її керівником та уповноваженою особою значиться Баранов Андрій Павлович. Ця інформація міститься на порталі youcontrol.

Про це повідомили місцеві ЗМІ, в яких згадувалися плани та ініціативи Андрія Баранова. «Кременчуцький Телеграф» зв’язався з ним та поставив декілька конкретних питань щодо змісту цих ініціатив. 

— Ви намагаєтесь створити обласний підрозділ ГО «УВР». Чи багато у вас однодумців, ветеранів, які увійдуть до нього та чи буде створена його структура в Кременчуці? І хто із кременчуцьких ветеранів війни зараз у вашій команді? Це ті, з ким ви разом воювали, коли командували 145 кременчуцьким батальйоном ТрО?

— ГО «УВР» — є загальноукраїнською громадською організацією. До складу її правління наразі входять представники 7 областейз України. Усі вони — ветерани війни, пройшли реальні бойові дії, нагороджені орденами та медалями. А один із членів нашого правління — Герой України! Голосуванням засновників громадської організації мене обрали головою правління ГО «УВР». На сьогодні триває процес розбудови нашої громадської організації в різних областях. У тому числі й на Полтавщині. Ми плануємо відкрити представництва «УВР» не лише в обласному центрі, але й як мінімум у чотирьох районах області. У тому числі й в Кременчуці. Це обовʼязково і для мене дуже важливо. Серед активу кременчуцького осередку однозначно будуть мої бойові побратими з 145-го окремого батальйону ТрО. Проте сподіваюся — не лише вони.

— Ви плануєте допомагати адаптувати ветеранів до цивільного життя та допомогу сім’ям загиблих захисників. А яким чином збираєтесь це робити та за який кошт зможете надавати допомогу сім’ям загиблих захисників? Чи це буде нематеріальна допомога?

— Ми не лише плануємо, але вже надаємо допомогу:

• ветеранам-інвалідам з протезування (у тому числі — сечо-статевих та обличчево-щелепних імплантів);
• проводимо безкоштовні юридично-правові консультації ветеранам у питаннях взаємодії з державними та військовими органами;
• надаємо допомогу родинам загиблих побратимів та дітям, що втратили батьків.

З цією метою залучаємо кошти вітчизняного та іноземного бізнесу, розпочали роботу по залученні закордонних грантів.

— Ви заявили, що плануєте ініціювати створення приватних військових компаній? Поки українське законодавство це забороняє. Яким чином збираєтесь їх створювати, якщо це не передбачено законодавством? І чи не призведе це до того, що ресурс, потрібний для поповнення ЗСУ, буде відібраний приватними військовими компаніями?

— Організація роботи приватних військових компаній в Україні — це нагальне питання з точки зору соціальної реабілітації та працевлаштування десятків тисяч ветеранів з наявністю бойового досвіду. Високі стандарти утримання, страхування ризиків та поранень, почуття потрібності та гарантії утримання родин — це лише невеликий перелік переваг військових компаній. Світові ринки військових послуг зацікавлені в українському досвіді, а ветерани, звільнені у запас, можуть отримати можливість роботи за кордоном. З цією метою працюємо на рівні експертних груп над розробкою законопроєкту та над прийняттям відповідного закону, який би дозволив реалізувати цю програму.

— Наразі на Полтавщині, і, зокрема у Кременчуці, створені понад десяток ветеранських організацій. В Україні їх багато десятків. Чи є сенс створювати нові місцеві громадські організації чи територіальні підрозділи загальноукраїнських громадських організацій, замість об’єднання ветеранського руху?

— У кожного свій життєвий шлях. Ми взяли на себе відповідальність і робимо конкретну справу! Не чекаємо від когось, що це зроблять за нас. Якщо зможемо своїми ідеями та вміннями ще й обʼєднати велику кількість ветеранів — значить вчиняємо правильно. Не протиставляємо себе жодним іншим ініціативам, навпроти — організовуємо співпрацю та обʼєднуємо зусилля!

Зазначимо, що Андрій Баранов командував 145-м окремим батальйоном ТрО 116-ї бригади територіальної оборони в той час, коли брав участь у військових діях на Донеччині під Соледаром, Авдіївкою, Кураховим, Карлівкою, Кліщіївкою, Орлівкою, Тоненьким, Первомайськом, Новомихайлівкою та Уманським.

До повномасштабної війни брав активну участь у політичному житті країни: у 2014 році був керівником виборчої кампанії кандидата в Президенти України Петра Порошенка в Полтавській області, брав активну участь у подіях Революції Гідності 2013-2014 років, з 2008 по 2010 рік працював заступником голови Полтавської обласної державної адміністрації.

У своєму профілі на Facebook він зазначає себе, як політика, науковця, воїна ЗСУ (комбат), ексвіцегубернатора Полтавщини та кандидата наук з держуправління.

Серед місць роботи згадує посаду доцента кафедри публічного управління в МАУП (Міжрегіональна Академія Управління Персоналом) та роботу заступником голови Полтавська ОДА. А серед закладів освіти: навчання держуправління в Національній академії державного управління при Президентові України, навчання в аспірантурі МАУП та опанування там же спеціальності юрист-правознавець, а також навчання у Смоленському військовому зенітно-ракетному інженерному училищі.

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів