«Втратив здоров’я — отримав 652 грн», — важкопоранений військовий розповів, з якими проблемами стикається щодня

13.09.2024, 09:03 Переглядів: 14 918 Коментарів: 2

Дмитро Лєщов пішов на фронт добровольцем, але після поранення виборює право на гідне життя

Рішення йти на фронт Дмитро Лєщов ухвалив самостійно. 31-річний чоловік добровільно пішов захищати країну від росіян. Він був готовий віддати життя заради майбутнього країни, проте після важкого поранення фактично залишився віч-на-віч зі своїми проблемами. Він почувається покинутим напризволяще командуванням і державою. Замість необхідної допомоги чоловік отримує 652 гривні на місяць, не може оформити необхідні папери, пройти операційне лікування й розраховує лише на підтримку родини, волонтерів і небайдужих людей.

Дмитро Лєщов із Луганщини. Він переїхав до Горішніх Плавнів після того, як у його будинок у Сєверодонецьку влучив російський снаряд. 

До лав ЗСУ хлопець пішов у лютому 2023 року. 

— Я ні з ким не ділився своїм рішенням. Просто пішов до ТЦК. Подумав, усім повістки роздають, люди не хочуть йти, а я вирішив стати добровольцем. Поки йшов, зустрів двох військових, вони каву пили, запитав, де військкомат знаходиться, пояснив, що хочу служити. Вони були дуже здивовані моїм рішенням, бо в лютому було мало добровольців. У ТЦК я отримав повістку, пройшов медичну комісію й поїхав на службу, — розповідає Дмитро.

У навчальному центрі він показав гарні результати зі стрільби й отримав пропозицію поїхати в Іспанію на навчання, де готували снайперів. Місяць провів закордоном і після повернення був направлений на службу в 5 ОШБ.

 

Перше завдання

Дмитро потрапив у Бахмут. Каже, що відпочатку розумів усю небезпеку, з якою може зіткнутися, але відступати не звик. Навіть після слів одного з командирів про те, що з Бахмута повертаються лише 200-ті або 300-ті, не злякався. А ось перше бойове завдання вивело військового з рівноваги. 

— Ми удвох були на позиції, у мене була гвинтівка QR10. Я бачу в коліматор — дві людини виходять, тобто треба два постріли зробити. Мій товариш каже: «Твій лівий, мій — правий, коли ти будеш готовий — стріляй на ураження. Це наказ». Я зробив постріл, влучив у ціль і немов заціпенів. Навіть коли ми повернулися на базу, ніяк не міг відійти від скоєного. У шоку був від того, що людину вбив. А мені командир каже — ти супротивника утилізував, це зовсім інше. Тож не переживай. Після п’ятого звикнеш… — згадує Дмитро.

Звик чи ні, але ставлення до виконання завдань змінив. З лютого по травень 2023 року снайпер успішно виконував усі накази. Каже, що іноді доводилося по кілька діб чекати, але промашок у нього не було. 

Він би й далі виконував завдання, але отримав поранення.

 

«Краще добийте мене, ніж я буду живцем похований»

12 травня 2023 року снайпер сидів на бойовій позиції в Бахмуті на третьому поверсі дев’ятиповерхівки. Разом із напарником-коригувальником вони вже дві доби відслідковували росіян. Неочікувано військові побачили світлову кулю, що підіймалася в небо.

— Я не розумів, що це — мені напарник дядя Вітя пояснив, що це таке освітлення для російських розвідників. На жаль, саме від цього світла блиснув коліматор моєї снайперки, й почався танковий обстріл. Росіяни вдарили по будівлі раз, другий, третій. Стало зрозуміло, що настав час відходити, але будинок почав руйнуватися, й мене привалило бетонними плитами. Рука була зламана, повітря бракувало, нога вигнулася й п’яткою давила на шию… Я став просити витягнути мене, не залишати помирати. Напарник викликав по рації допомогу. Тим часом обстріл лише посилювався. Всі спроби деблокувати мене виявились марними. Я почув, що командир наказав залишити мене й відходити, — згадує Дмитро.

Усвідомлення неминучого надало сил. 

«Краще добийте мене, ніж я буду живцем похований», — звернувся він до побратимів.

Якоїсь миті той самий дядя Вітя всунув Дмитру автомат у руку, щоб він сам застрелився… Але побратими вирішили не залишати хлопця й продовжили довбати стіни. 

 

Його витягли з-під завалу, поклали в машину й, відстрілюючись, евакуювали до першого медичного пункту. 

У військового була зламана рука, важкотравмований колінний суглоб, розірване коліно, серйозна травма голови. 

У стабілізаційному пункті пораненому надали першу допомогу й наступного дня відправили до найближчого шпиталю.

За рік — вісім операцій, і потрібна ще одна

Дмитро згадує, що після першого шпиталю у Часовому Яру він потрапив до клініки у Дніпрі, потім була лікарня в Житомирі. Йому робили операції одну за одною. 

А потім з’явилася ще одна проблема — через травму голови на мозку утворилася кіста, яка спровокувала напад епілепсії. Після нього хлопець потрапив до Київського інституту травматології. 

— Я пройшов чергове лікування в інституті травматології, й мене направили на проходження ВЛК. Після важкого поранення, коли ти ледве можеш рухатися за допомогою милиць або на кріслі колісному, коли в тебе трапляються напади епілепсії, проходити купу лікарів: від окуліста до травматолога… Це було справжнє випробування… Щодень протягом місяця я ходив по лікарях і нарешті отримав висновок, що я недієздатний на пів року… — розповідає Дмитро.

Він повернувся до Горішніх Плавнів на подальше лікування. І вже тут, у місцевій лікарні, виявилося, що на нозі пішло ускладнення, була занесена інфекція. 

 

Почалося нове коло випробувань: видалення сепсису, чергова складна операція, реабілітація. 

За цей час чоловік пройшов уже вісім оперативних втручань, і зараз йому знову потрібна операція. 

— Увесь час мені надавали медичну допомогу безкоштовно, а коли закінчився термін висновку ВЛК, то виписали з горішньоплавнівської лікарні. Треба було їхати у штаб бригади за новим направленням на ВЛК, знов проходити лікарів. Також було потрібно подальше лікування. Я звернувся в київський інститут травматології, але мені там відмовили, мотивуючи великою чергою та відсутністю місць. На питання, що робити далі, дали рекомендацію попити вітаміни й за місяць знову звернутися. А мені операція потрібна «на вчора». До того ж без цього лікування мені не дають направлення на ВЛК. Вірите, іноді руки опускаються… — зізнається чоловік.

«Замкнене коло»

Це не єдині труднощі, з якими зіткнувся Дмитро. За його словами, головна проблема — це військова система, яку неможливо подолати. Довгий час поранений хлопець ходить замкненим колом й не може знайти виходу.

Річ у тім, що у нього немає військового квитка — він разом із телефоном та іншими особистими речами залишився на позиціях у Бахмуті. 

Чоловік писав рапорт на відновлення документа, але й досі не отримав його. 

Дмитро каже, що видачу квитка гальмує військова частина. Він уже звертався по допомогу на «гарячу лінію» Міністерства оборони. Там вислухали, ввічливо поговорили й пообіцяли допомогти. Але питання досі залишається відкритим.

— Я звернувся у свою частину, мені запропонували повертатися на службу. Кажу, як же я буду служити, якщо в мене нога не працює зовсім і потрібно подальше лікування, а мені відповіли, що в тебе «робота лежача», тому впораєшся. Ну як це можна зрозуміти? Що це за анархія? — не стримує емоцій хлопець.

Він каже, що писав рапорт на переведення в іншу бригаду, але його не підписують. 

Військовий підкреслює, що пішов добровольцем захищати країну, що виконував усі бойові завдання, а тепер, коли йому потрібна допомога, всі відвертаються.

Зараз Дмитра Лєщова вивели поза штат, перевели з 5 ОШБ до резервроти, й це принесло нові проблеми. Цього разу фінансові.

«Мені платять 652 грн на місяць!»

Складно передати словами ті емоції, які переживає поранений військовий, коли розповідає про гроші, які зараз отримує. З березня він отримує 652 грн.

— Коли я зателефонував до частини й запитав, що це за сума така, мені пояснили, що це такі виплати, коли військовий знаходиться поза штатом. Я хочу запитати у наших депутатів, у президента, у всіх, хто ухвалює такі рішення — ви що, знущаєтеся з військових? Я сам переселенець із Луганщини, пішов добровольцем на війну, залишив там своє здоров’я. В мене сину півтора року, а я отримую від держави 652 грн! За що я воював? Ніхто не дає відповіді.

Зараз першочергове питання, яке стоїть перед Дмитром — це проведення операції. На неї потрібні гроші. Завдяки волонтерам, діючим військовим, які не відмовляють у невеликих сумах, і небайдужим людям вже вдалося зібрати понад 40 тисяч гривень, але гроші все ще потрібні на подальшу реабілітацію. Тому ті, хто бажає допомогти, можуть долучатися до збору 4441111145594218.

До речі, поранений військовий підкреслює, що завдяки волонтерам вирішується багато питань, зокрема й там, на передку.

— Нам багато допомагали, починаючи від харчів, закінчуючи паливом і обладнанням. Якби не волонтери, хлопцям було б значно важче, — каже Дмитро.

«Хочу звільнитися з армії й повернутися до цивільного життя»

Чоловік розчарований в армійській системі. Відверто називає те, що там коїться, анархією, й не знає, як це можна подолати. Ще рік тому він хотів захищати країну, вірив у світле майбутнє, а зараз мріє про повернення до цивільного життя.

— Я віддав країні своє здоров’я, залишився на узбіччі нікому непотрібним, отримую мізерні гроші… Я не вірю більше нікому, крім своїх близьких. Я хочу одного — зробити операцію, поліпшити здоров’я, звільнитися й далі жити, як раніше. Працювати, отримувати хоча б 20-ку, з сином гуляти, виховувати його гарною людиною, дружину любити… Зараз я нічого не можу. Мені 31 рік, а я зв’язаний по руках і ногах: коліна немає, грошей немає, двері зачинені…
— Я не знаю, що мені за це інтерв’ю буде, але мені не соромно це казати. Тому що я кажу, як воно є… Це страшна правда, — закінчив Дмитро Лєщов.
Автор: Руслана ГОРГОЛА Відео: Артем Коваленко
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Коментарі: 2

4 658
1
13 вересня 2024 11:09

Ось це "мотивація" для мобілізації!!! 


44 0
1 277
13 вересня 2024 12:03

Цитата: zzzzzz

Ось це "мотивація" для мобілізації!!! 

Зато кончєний Малєцкій зі своєю конченою шоблою щорічно 160 тисяч собі на матдопомогу виписують. Мабуть в злиднях живуть. Офіційні мільонери. І матдопомога.


41 0

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 32 від 8 серпня 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх