Сьогодні, 10 лютого, у Кременчуці в останню путь провели військовослужбовця Руслана Пуйла. Відомо, що чоловік народився 5 липня 1987 року у Кременчуці, навчався у гімназії № 22, згодом освіту здобув у ПТУ № 6.
Провести воїна в останню путь зібралися багато людей — його рідні та друзі, знайомі, колеги. Приїхали і бойові побратими. Усі прийшли подякувати Руслану за службу та захист.
Побратими не стримують сліз, кажуть — Руслан був неймовірною людиною, і зараз не віриться, що його вже немає.
— Ми з ним із 2022 року разом, — говорить побратим Руслана, Ігор. — Він із неймовірною любов’ю і трепетом ставився до матері, до жінки й дітей. Я його маму сам знаю — вона нам завжди їжу готувала й передавала. Тяжко зараз щось говорити, не віриться, — ділиться чоловік.
Як життєрадісного, мужнього і люблячого чоловіка пригадує Руслана і дружина його двоюрідного брата, Оксана.
— До нього можна було звернутися з будь-якого приводу — і він би завжди допоміг. А взагалі в пам’яті про нього лишається тільки усе світле і добре. Усі в родині любили його, він був найкращим — таким для нас і залишиться, — ділиться жінка.
За словами Оксани, Руслан став боронити Україну із перших днів великої війни.
— Він сам так вирішив, сам захотів. Сказав, що піде захищати нашу Батьківщину. Побільше б таких було, як він, — додає вона.
Як повідомив офіцер відділення цивільно-військового співробітництва Кременчуцького РТЦК та СП лейтенант Іванчиков, до лав Збройних сил України Руслана мобілізували у квітні 2022 року.
— Служив у званні молодшого сержанта на посаді водія-санітара. Помер, на жаль, 3 лютого 2026 року у Кременчуці під час перебування у відпустці. Світла пам’ять захиснику, — додає Іванчиков.
У Руслана Пуйла лишилися мати, дружина та син. Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали воїна на Деївському кладовищі.
Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким військовослужбовця.
