Справжній друг, яких у житті одиниці: у Кременчуці в останню путь провели солдата Павла Судакова

Сьогодні, 16 вересня, у Кременчуці в останню путь провели військовослужбовця Павла Судакова. Народився чоловік 6 серпня 1976 року у Кременчуці, навчався у гімназії № 25, до мобілізації працював на ТОВ «Житлоінвест».

Провести в останню путь захисника зібралися багато людей — прийшли його рідні та друзі, знайомі, колишні колеги, однокласники, приїхали бойові побратими. Усі прийшли віддати шану військовослужбовцеві, який став на захист Батьківщини.

У дитинстві Павло займався туризмом та альпінізмом, і з тих часів зберіг дружбу із хлопцями, з якими разом відвідував секції. Ігор — один із них. Він разом із товаришами та своєю мамою прийшов попрощатися із Павлом, говорить: втратив брата.

Знайомі говорять, що мобілізували Павла цієї весни. «Не ховався, не тікав ні від кого: призвали — він і пішов», каже Ігор. За його словами, служив товариш на Куп’янському напрямку на Харківшині. Про службу теж не дуже розповідав: про те, що хлопці бачать на війні, не дуже розповідають, додає Ігор.

Як безвідмовного друга, готового завжди прийти на допомогу, пригадує Павла іще один товариш, Максим. Вони навчалися у паралельних класах, але час проводили в одній компанії.

Туризмом Павло разом із друзями займався наприкінці 80-х, «на зламі попередньої держави», говорить тренерка Павла, Олена. Ділиться: спочатку хлопці приходили до неї у секцію, а потім стали товаришувати.

 
У лавах Збройних сил України Павло Судаков служив на посаді оператора безпілотних літальних апаратів, розповідає офіцер відділення цивільно-військового співробітництва лейтенант Іванченко.

За словами лейтенанта Іванченка, батьки у Павла померли. У нього лишилася дружина та донька від попереднього шлюбу. Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали Павла Судакова на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань захисників та захисниць України.