Сльози і слова вдячності: Кременчук провів у вічність полеглого захисника Володимира Кочубея

Сьогодні, 1 вересня, Кременчук схилив голови в жалобі. Місто проводжало у вічність свого земляка, відданого воїна та світлу людину — Володимира Кочубея, який загинув у бою за Україну 21 серпня 2025 року.

Володимир народився у 1969 р.й усе життя прожив у Кременчуці. Навчався у ліцеї № 4, закінчив Кременчуцький фаховий коледж транспортної інфраструктури та інститут імені Остроградського. Працював інженером у ТОВ «Ферострой». 28 липня 2023 року був мобілізований, обіймав посаду командира 2-го стрілецького відділення. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Мілове Куп’янського району Харківщини.

У нього залишилися дружина та син, який теж захищав країну у лавах ЗСУ.

«Чудовий викладач і гарна людина»

Про Володимира Кочубея згадує Максим Береговий, викладач коледжу транспортної інфраструктури.

«Світла людина, втрата для всіх»

З глибоким сумом говорив про нього і Сергій Бакай, директор підприємства «Ферротранс», де Володимир працював до мобілізації.

Останній шлях героя

Прощання з Володимиром Кочубеєм відбулося в Кременчуцькому Міському Палаці Культури, де зібралося багато людей: учні, колеги, друзі, побратими та просто кременчужани, які прийшли віддати шану. Атмосфера була пронизана болем і вдячністю — навіть чоловіки не могли стримати сліз. «Настільки світлим, відкритим і порядним був Володимир», — шепотіли люди, згадуючи його усмішку та готовність завжди прийти на допомогу.

Далі чин відспівування пройшов у Свято-Миколаївському соборі, де молитви лунали за упокій душі Героя. Після панахиди Володимира Кочубея поховали на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань захисників та захисниць України — місці, де вічним сном спочивають ті, хто віддав життя за свободу.

Пам’ять назавжди

Редакція «Кременчуцького Телеграфа» разом із усім містом висловлює щирі співчуття родині та близьким полеглого героя.

Володимир Кочубей був вірним сином України, люблячим чоловіком і батьком, відданим колегою та другом. Його втрата — це не просто статистика війни, а глибока рана в серцях рідних, побратимів, колег і всього міста, яке він так самовіддано захищав.