Як говорити з дитиною про протези — поради психологині

Однією з тем, які викликають у дітей природну цікавість у дітей, є протези. Зустріч із людиною, яка користується протезом, викликає у дитини багато запитань: «Що це?», «Чому ця людина має іншу руку?», «Чи їй боляче?». Роль дорослих підтримати дитину у пошуках відповідей.

В Україні майже неможливо знайти іграшки, які зображують людей з протезами, на візках чи з іншими фізичними особливостями. Натомість у світі інклюзивні іграшки вже давно стали частиною культури: компанія Mattel випустила Барбі з протезами та на візках, Lego створює фігурки з інвалідністю, а бренди Lottie Dolls і Makies дозволяють дітям гратися з ляльками, схожими на них самих — з окулярами, слуховими апаратами, родимими плямами чи навіть ампутованими кінцівками. У США та Великій Британії такі іграшки доступні у звичайних магазинах.

Тому коли дитина вперше бачить людину з протезом, це різко випадає з її звичного «світового» уявлення. Це викликає подив, іноді страх або навіть розгубленість.

Діти можуть реагувати по-різному: хтось — з цікавістю, хтось — зі страхом чи тривогою. Це нормально, адже їх просто ніхто не вчив, що у світі люди бувають дуже різними.

Починаємо з повсякденності

Розмова має проходити спокійно, в природному контексті: під час прогулянки, малювання або перегляду мультфільму. Важливо не драматизувати, не героїзувати, а просто пояснити:

Факти, а не страхи

Говоріть миролюбно і правдиво:

• Використовуйте ясну, доступну мову (не «ампутація», а «втрата», «спеціальна нога»).
• Пояснюйте функцію протеза, порівнюючи з корисним «інструментом» або «суперсилою».

Показуємо спільне, а не відмінності

Допоможіть дитині побачити, що людина з протезом любить музику, грає і сміється, як і всі; може бігати чи малювати, так само як дитина, — і що різниця — візуальна, а не суттєва.

Навчаємо поваги

Не торкайтеся протеза без дозволу — це частина тіла, як рука чи нога.

Повчіть дитину запитувати дозвіл.

Давати право на приватність

Навчіть дитину, що не потрібно довго розглядати людину з протезом — це може бути так само некомфортно, як якби дивилися на неї в очі чи одяг.

Відповідаємо на складні запитання

Якщо дитина запитує: «Чому у нього немає ноги?» — дайте просту відповідь, дозовану за віком. Можна навіть знайти відповідь разом.

• 3–5 років: «Це спеціальна нога, вона допомагає ходити».
• 6–10 років: «Він потрапив в аварію чи під обстріл, і лікарі встановили протез»
• Старші: пояснюйте докладніше, але без тиску і слів, що можуть насторожити.

Вчимо емпатії та толерантності

Одразу коригуйте будь-які образливі слова («інвалід», «каліка») — пояснюйте, чому вони болючі.

Залучаємо приклади

Показуйте позитивні моделі:

• Мультфільми з героями з особливостями
• Історії людей, які ведуть активне життя — біжать, танцюють, працюють

Було б чудово мати дитячу літературу та комп’ютерні ігри, де головними героями є діти з інвалідністю. Це стало б своєрідним практичним посібником для реального життя, показуючи, як такі діти живуть, граються та заводять друзів.