Про можливість нанесення ядерного удару, що таке тактична ядерна зброя та її уражаючі фактори

3.10.2022, 11:39 Переглядів: 3 502

 

Варто знати та розуміти, як себе захистити у разі небезпеки та вижити під час ймовірного ядерного вибуху

Можливість нанесення росією ядерного удару по Україні наразі стала однією з головних тем медійного простору. Те, що кілька місяців тому здавалось майже неможливим і ми дивились такі сюжети хіба що у голлівудських блокбастерах, сьогодні увійшло у наше життя як цілком ймовірний варіант подальшого розвитку подій в російсько-українській війні. Наскільки це вірогідно та про деякі характеристики ядерної зброї поговоримо далі.

Чи можна прогнозувати дії російського диктатора, загнаного у глухий кут?

Про вірогідність використання ядерного удару по Україні як останнього аргументу на фоні поступового та невпинного програшу у розв’язаній росією війні, висловились вже майже усі – від тих, хто знає про що говорить, до тих, хто не надто розуміється на цій тематиці, але завжди висловлюється з будь-якого приводу, аби залишатися у центрі уваги. Щоб не витрачати час читачів на детальний аналіз думок та висловлень усіх експертів та політиків, резюмуємо, що майже усі вони сходяться на тому, що використання путіним стратегічної ядерної зброї проти України дуже малоймовірне. Хоча на фоні того, що російський диктатор вже зробив, експерти не виключають навіть такого розвитку подій.

А от використання тактичної ядерної зброї хоч теж малоймовірне, але за певними обставинами цілком можливе. Які причини дозволяють робити такі висновки та чи зважиться загнаний у глухий кут російський диктатор піти на останній крок, намагаючись зберегти свою владу?

У війні з Україною росія вже використала усі свої військові можливості, але так і не досягла поставленої путіним мети. Оголошення в рф часткової мобілізації може створити додаткові проблеми для України та відстрочити час програшу російської армії, але не зможе зупинити ЗСУ в очищені української землі від окупантів. Проте у путіна залишається козир, якого немає в України – ядерна зброя.

І він цей козир вже почав використовувати – поки у вигляді ядерного шантажу, заявляючи про можливість нанесення ядерного удару, якщо хтось посягне на «суверенну територію росії». За неадекватною логікою путіна, після проведеного ним псевдореферендуму та оголошеного «приєднання» чотирьох областей України до росії, він заявляє, що ЗСУ ведуть бої саме у цих чотирьох нібито «регіонах росії». Чи то путін робить вигляд, що так вважає, чи справді у його хворій уяві все виглядає саме так, але це дає йому підстави заявляти про можливість застосування ядерної зброї та знаходити виправдання цим заявам для внутрішньої російської аудиторії та найближчих друзів і сателітів, таких як Білорусь, КНДР, Сирія та Куба.

Ядерний шантаж путін використовує і для того, щоб налякати та розколоти Захід та підсилити протестні настрої серед населення західних країн через побоювання початку повномасштабної ядерної війни росії з країнами НАТО. І це частково йому вдається – у Празі та деяких містах Німеччини пройшли масові демонстрації проти участі цих країн у військовій підтримці України.

Якщо путін побачить, що оголошена ним мобілізація не змогла переломити хід бойових дій та що ЗСУ продовжують визволяти територію України від російських окупантів, він здатний піти на такий неадекватний крок як застосування ядерної зброї.

До речі, в США вважають, що зараз можливість застосування путіним тактичної ядерної зброї проти України є найвищою з початку повномасштабної війни, хоча це все ще малоймовірною. Про це CNN повідомили декілька чиновників, ознайомлених з останніми даними американської розвідки.

Схожу думку висловлює й американський генерал Девід Петреус, говорячи про те, що на фоні успіхів ЗСУ на сході у кремля залишається мало варіантів для відповіді.

-путін перебуває у дуже відчайдушній ситуації, яка для нього є незворотньою, якщо США та інші члени НАТО продовжать надавати Україні підтримку, - заявив він в інтерв’ю Deutsche Welle.

За словами начальника Головного управління розвідки Міноборони України Кирила Буданова, станом на сьогодні немає жодних підстав вважати, що найближчого часу ядерний удар може бути нанесений по території України. Про це він заявив 1-го жовтня в ефірі національного телемарафону.

Проте коли саме путін може віддати наказ про застосування зброї, не знає ніхто навіть з його найближчого оточення – така особливість створеного ним режиму. Програш у війні для путіна може означати не тільки можливість втрати влади, а й питання його фізичного виживання – це теж реалії цього режиму. Адже якщо «Акела промахнувся», то його, тобто російського фюрера, доведеться міняти. І до таких сценаріїв у кремлі готуються. За словами Кирила Буданова, вже є кілька кандидатів, між якими ведеться суперництво.

До речі, в оточені путіна є й ті, хто прямо закликають його до застосування ядерної зброї. Останнім часом такими заявами відзначився заступник голови ради безпеки рф та колишній президент рф дмитро медведєв, який намагається таким чином підвищити свій статус, та глава Чеченської республіки рамзан кадиров.

На думку керівника Центру військово-правових досліджень Олександра Мусієнка, оголошена в рф «часткова мобілізація» може дещо відтермінувати рішення щодо застосування ядерної зброї та свідчить про те, що путін ще не прийняв остаточного рішення.

- Аналізуючи дії путіна, ми бачимо, що він ще перебуває в стані невизначеності. З одного боку, він демонструє готовність «захищати» анексовані через фейкові референдуми території. А з іншого боку – оголошує «могілізацію». Навіщо призивати величезну кількість росіян, якщо є рішення про нанесення ядерного удару? - запитує Олександр Мусієнко.

У цьому риторичному питанні є сенс, адже оголосивши мобілізацію путін викликав масове невдоволення росіян, які з радістю підтримували агресію проти України за умови, що ця війна не торкнеться їх особисто. До того, путін обіцяв їм, що «спеціальна операція» буде проводитись контрактною армією, запевняв, що «все йде за планом» та що «ніякої мобілізації не буде». Якби у нього були чіткі плани щодо завдання ядерного удару, то він не пішов би на те, щоби виставляти себе брехуном та підривати рівень своєї підтримки населенням росії.

Проте вірогідність прийняття російським диктатором такого рішення все ж є. Навіть офіційна військова доктрина рф від 2014 року передбачає вкрай широке формулювання можливості використання ядерної зброї у відповідь на використання ворогом звичайного озброєння - коли «під загрозу поставлено саме існування держави».

Події останнього часу показують, що зрозуміти логіку і плани путіна, а отже спрогнозувати його подальші дії майже неможливо. Навіть за допомогою психіатрів. Отже, може бути все.

До речі, погрози використати ядерну зброю лунали з москви вже багато разів - як відносно НАТО, та й у бік України. США на усі ці загрози завжди відповідали, що це призведе до катастрофічних наслідків для самої рф та усього світу, адже переможців у світовій ядерній війні бути не може.

Але путін ще у 2018 році сформулював пропагандистські тези свого бачення ядерного конфлікту із Заходом. За його словами, у разі його розв’язання росіяни, «як мученики потраплять у рай», а усі інші «просто здохнуть». Якщо згадати другу його фразу – «навіщо нам світ, в якому не буде росії», то відкидати можливість використання путіним ядерної зброї не можна. Тим більше, що він сподівається, що її застосування по території України не призведе до аналогічної відповіді з боку НАТО, якщо росія застосує не стратегічну, а тактичну ядерну зброю.

Чим відрізняється стратегічна ядерна зброя від тактичної?

Тактична ядерна зброя відрізняється від стратегічної насамперед своїм призначенням – передбачається, що її застосовують поблизу лінії фронту, або у ближньому тилу противника, в той час, як стратегічна призначена для враження глибокого тилу ворога. Для рф це насамперед територія США та Західної Європи.

Виходячи зі свого призначення, тактична ядерна зброя має меншу потужність та менші за дальністю засоби доставки ядерних боєприпасів.

Тобто якщо для стратегічної ядерної зброї використовуються в основному міжконтинентальні балістичні ракети великої дальності наземного чи морського базування, а також ракети та бомби стратегічної авіації, які спроможні завдавати ядерний удар на дальність у тисячі кілометрів, то для тактичної ядерної зброї ці дальності обмежуються від кількох десятків до кількох сотень кілометрів.

Щодо потужності ядерного заряду, то чіткої градації між ними немає, адже ядерний боєприпас потужністю у 50 кілотонн може бути як стратегічним, так і тактичним в залежності від дальності його носія. Орієнтовно ця межа знаходиться у межах 50-100 кілотонн.

Варто пояснити, що потужність ядерних боєприпасів визначається у кілотоннах чи мегатоннах у тротиловому еквіваленті. Тобто при вибуху ядерного заряду потужністю в 1 кілотонну виділяється стільки ж енергії, скільки її виділяється при вибуху заряду звичайної вибухової речовини, а саме тротилу вагою у 1000 тонн. Це як одночасний вибух 20-30 вагонів, доверху наповнених тротилом. Для порівняння, у протитанковій міні ТМ-62 міститься менш ніж 8 кг тротилу, у 122-мм снаряді САУ «Акація» - до 4 кг тротилу, а у бойовій частині ракети Х-22, якою російська армія вдарила по ТЦ «Амстор» - 630 кг вибухової речовини.

Найменший в історії ядерний боєзаряд був створений наприкінці 50-х років минулого сторіччя - це Davy Crockett M388 потужністю у 10-20 тонн та дальністю пострілу до 4 км.

Тоді ж були створені ядерні снаряди для гаубиць, ядерні бомби та міни, а з розвитком ракетних технологій і ядерні головні частини для усіх типів оперативно-тактичних та тактичних ракетних комплексів. У війні проти України російська армія наразі використовує застарілий оперативно-тактичний ракетний комплекс «Точка-У» з дальність стрільби до 120 км та сучасний оперативно-тактичний ракетний комплекс «Іскандер» з дальністю стрільби до 500 км. Обидва можуть використовувати ядерну головну частину потужністю від 10 до 100 кілотонн («Точка-У») та 50 кілотонн («Іскандер»).

Застосовуються також крилаті ракети морського та повітряного базування, а також бомби фронтової авіації.

Найбільш імовірним варіантом застосування російською армією тактичної ядерної зброї аналітик Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак вважає оперативно-тактичні ракети: крилату ракету Х-101, надзвукову ракету Х-22 та балістичні ракети «Іскандер» чи «Кинджал».

- Найбільш відпрацьована у росіян система застосування і до то ж найменш контрольована міжнародними організаціями та американським спостереженням – це Х-101, які з бомбардувальників скидаються над Каспійським морем, - зазначив Їжак.

Однак крилаті ракети такого плану українська протиповітряна оборона вже навчилась збивати. ППО складніше влучити в ракету Х-22. Саме такою ракетою був уражений ТЦ «Амстор» в Кременчуці 27 червня.

Зауважимо, що перевагою тактичної ядерної зброї над стратегічною є те, що її легше підготувати до застосування потай. Якщо будь-який запуск стратегічної міжконтинентальної ракети з території росії відстежується американськими супутниками та загоризонтальними РЛС і неоголошений, особливо масовий їх запуск може привести до удару у відповідь та початку повномасштабної ядерної війни, то підготовку до удару тактичною ядерною зброєю відслідкувати набагато важче.

Ворог щодня обстрілює територію України ракетами різних типів, і кожна з них конструктивно пристосована для несення ядерної бойової частини. Отже, гарантії, що жодна з цих ракет коли-небудь не принесе ядерної боєголовки, немає. Хоча доставка тактичного ядерного заряду з місць їх постійного зберігання у війська до ракетних комплексів чи аеродромів – це складне завдання, яке потребує включення багатьох ланок управління та логістичних рішень. Спершу потрібно спустити наказ на «вилучення» ядерного боєприпасу з бази зберігання, потім доставити його на позиції ракетного підрозділу на велику відстань, нарешті спорядити ним ракету чи літак. Все це має супроводжуватися посиленими та досить помітними заходами безпеки та залученням значної кількості людей. І є сподівання, що на якомусь етапі цього ланцюжка станеться збій.

А ще більше сподівань на можливості західних розвідок, які дозволять своєчасно відстежити дії російської армії щодо підготовки до застосування тактичної ядерної зброї.

Чи зможуть США та країни НАТО зупинити російських агресорів та яким чином? Що означають «катастрофічні наслідки», про які кремль був попереджений США? У якому стані знаходиться тактична ядерна зброя росії, адже більшість її виробляли ще у радянські часи? Чи спрацює довжелезний ланцюжок з осіб, який потрібен для використання тактичної ядерної зброї і який значно більший, ніж у випадку використання стратегічної ядерної зброї? І нарешті, чому ненастання «катастрофічних наслідків» для росії у разі застосування нею тактичної ядерної зброї призведе до катастрофічних наслідків для людства: відкриє можливості для країн, що вже мають ядерну зброю, шантажувати нею своїх супротивників, та змусить інші країни шукати будь-які шляхи для отримання ядерної зброї.

Усі ці питання потребують окремого розгляду, який неможливо зробити у рамках однієї статті. Тому залишаємо їх на потім.

Який ядерний арсенал має росія?

Стратегічні ядерні сили рф за даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI) становлять 1588 розгорнутих боєголовок на міжконтинентальних балістичних ракетах. Ще 2889 знаходиться на зберіганні. Їх застосування у повномасштабному ядерному конфлікті з іншою ядерною країною призведе до знищення людства. І в росії це чудово розуміють. Тому цей арсенал вважається зброєю взаємного стримування, так само як і в США, яка разом з росією є найбільш потужною ядерною державою світу.

На відміну від стратегічної ядерної зброї та її носіїв, точних даних по тактичній ядерної зброї росії у західних розвідок немає. Ані за кількістю ядерних зарядів, ані зі кількістю їх носіїв.

У SIPRI називають цифру у 1912 одиниці боєголовок потужністю від 10 до 100 кілотонн кожна. Для порівняння: потужність атомної бомби скинутої на Хіросіму сягала приблизно 15 кілотонн.

Цей дослідницький центр також називає кількість ядерних боєголовок для різних типів носіїв тактичної ядерної зброї: для «Іскандер-М» - до 70 одиниць, для «Іскандер-К» - 20 одиниць, для ПКР «Онікс» берегових ракетних комплексів «Бастіон» - 25 одиниць, для крилатих ракет Х-55 та Х-102 повітряного базування – до 580 одиниць, для ракет «Кинджал» - 10 одиниць, для зенітних ракет С-300 та С-400 – 290 зарядів надмалої потужності у 1 кілотонну. Вільно падаючі ядерні бомби для фронтової авіації – до 500 одиниць. Ще кілька сотень ядерних зарядів є на ракетному та торпедному озброєнні військово-морських сил рф.

Щодо наявності у рф боєготових артилерійських ядерних снарядів, які були на озброєнні радянської армії, у SIPRI даних немає. Зазначається, що вони нібито були списані та утилізовані ще до 2000 року. Втім, перевірених доказів цьому також немає.

За часів СРСР в його армії було близько 2 тисяч артилерійських ядерних боєприпасів. Снаряди потужністю у 1,5 кілотонни призначалися для відстрілу з 203-мм САУ «Піон». Були боєприпаси й меншої потужності, які могли відстрілюватися зі 152-мм САУ «Мста-С» і «Акація».

Як може вплинути застосування тактичної ядерної зброї на хід війни?

Про це говорити складно, адже реального застосування ядерної зброї після двох ударів по Японії у 1945 році ніколи не було. Втім, українські військові експерти вважають, що обмежене, демонстративне використання тактичної ядерної зброї безпосередньо на лінії фронту суттєво не змінить загальної ситуації, проте буде мати вкрай негативні наслідки для самої росії.

Цієї ж думки дотримується американський генерал Девід Петреус.

- Застосування тактичної ядерної зброї насправді не змінило б ситуацію на полі бою на користь росії. Воно було б дуже руйнівним, дуже смертельним у певній зоні на полі бою, але це не змінить тієї реальності, з якою стикається росія, - зазначає генерал.

Колишній заступник начальника факультету ракетних військ і артилерії Академії сухопутних військ Петро Пятаков не бачить практичного сенсу у використанні росією ядерних зарядів для САУ.

За його словами, невелика потужність вибуху та мала дальність стрільби таких установок не дають значної тактичної переваги для російських військ.

- При застосуванні 152-мм ядерного боєприпасу потужністю 0,4 кілотонни відстань безпечного розташування своїх військ має бути 1,5 км. Тобто реальний вплив цього боєприпасу - це повне ураження взводного опорного пункту противника, але ротний опорний пункт буде живий, - пояснює Пятаков.

Загалом більшість експертів схиляються до думки, що ядерний шантаж з боку рф – це відчайдушна спроба утримати захоплені території, зупинити контрнаступ ЗСУ і таким чином перевести дух та взяти паузу в активній фазі війни.

Але навіть якщо путін наважиться на такий крок, то це не гарантує йому бажаної перемоги, а навпаки – може стати початком кінця росії як держави. 

Уражаючі фактори ядерної зброї

На відміну від звичайної зброї, де основними вражаючими факторами є вибухова хвиля та осколки, ядерна зброя має 5 основних вражаючих факторів, що засновані на енергії, яка виділяється при ядерній реакції вибухового типу.

Вражаючими факторами ядерного вибуху є ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація, радіоактивне зараження місцевості та електромагнітний імпульс.

Що таке ударна хвиля та чим вона загрожує, зрозуміло усім. Швидкість її руху та відстань, на якій вона становить загрозу, залежать від потужності ядерного вибуху. Так, при вибуху боєприпасу потужністю 20 кілотонн ударна хвиля проходить 1 км за 2 с, 2 км за 5 с, 3 км за 8 с. За цей час людина після спалаху має шанс сховатись в якомусь укритті на місцевості.

Світлове випромінювання створюється розпеченими продуктами вибуху і розпеченим повітрям. Воно поширюється практично миттєво  і триває в залежності від потужності ядерного вибуху до 20 с. У залежності від потужності вибуху і відстані від нього світлове випромінювання може вразити очі, викликати опіки шкіри і загоряння пальних матеріалів і об'єктів. Його особливість у тому, що воно не проникає через непрозорі матеріали, тому будь-яка перешкода, що здатна створити тінь, захищає від прямої дії світлового випромінювання.

Проникаюча радіація - це потік гамма-променів та нейтронів. Вона поширюється також миттєво і триває 10-15 с. Проходячи через живу тканину, гамма-випромінювання і нейтрони іонізують молекули клітин. Під впливом іонізації в організмі виникають біологічні процеси, що призводять до порушення життєвих функцій і розвитку променевої хвороби. У результаті проходження випромінювань через різні матеріали його інтенсивність зменшується в залежності від товщини та виду матеріалу. Наприклад, у два рази послабляють інтенсивність гамма-променів сталь товщиною 2,8 см, бетон - 10 см, ґрунт - 14 см, деревина - 30 см.

Сховища та протирадіаційні укриття в декілька разів або практично цілком захищають від проникаючої радіації.

Радіоактивне зараження місцевості – це випадання продуктів поділу ядерного заряду та радіоактивні ізотопи, що утворюються в результаті впливу нейтронів на матеріали, предмети та ґрунту в районі вибуху. При наземному ядерному вибуху світна область торкається землі, всередину її затягуються маси ґрунту, що випаровуються та підіймаються вгору (ядерний гриб). Охолоджуючись, пара продуктів поділу ґрунту конденсується на твердих частках - утворюється радіоактивна хмара. Вона підіймається на багатокілометрову висоту, а потім зі швидкістю 25-100 км/год рухається в напрямку вітру. Радіоактивні частки, випадаючи з хмари на землю, утворюють зону радіоактивного зараження (слід), довжина якої може досягати кількох сотень кілометрів в залежності від потужності ядерного заряду.

Важливо: найбільшу небезпеку радіоактивні речовини становлять у перші години після випадання, тому що їхня активність у цей період найвища.

Електромагнітний імпульс – це короткочасне, але дуже потужне електромагнітне поле, що виникає при вибуху ядерних боєприпасів в результаті взаємодії гамма-променів і нейтронів, що випускаються при ядерному вибуху, з атомами навколишнього середовища. Наслідком його впливу є перегоряння або пробої в елементах радіоелектронної та електротехнічної апаратури. У час загальної комп’ютеризації усіх сфер сучасного життя цей вражаючий фактор стає досить небезпечним.

Найбільш надійним засобом захисту від усіх вражаючих факторів ядерного вибуху є захисні споруди. У полі варто укриватися за міцними місцевими предметами, зворотними схилами висот, у складках місцевості.

При діях у зонах зараження для захисту органів дихання, очей і відкритих ділянок тіла від радіоактивних речовин використовуються засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори, протипилові тканинні маски та ватно-марлеві пов'язки), а також засоби захисту шкіри.

Отже, ігнорувати повітряні тривоги зараз не варто – навіть підвал житлового будинку може захистити від проникаючої радіації, світлового випромінювання, значною мірою від радіоактивного зараження місцевості та вибухової хвилі.

Більш детальні поради щодо захисту від ядерної зброї та як вижити у випадку ядерного удару, можна подивитись на інфографіці.

І хоча вірогідність ядерного удару залишається малоймовірною, краще володіти знаннями, як від нього врятуватися.

Автор: Віктор Крук
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск

№ 47 від 24 листопада 2022

Читати номер
Попередні випуски
Вверх