«Загинув разом зі своїм командиром»: Кременчук попрощався із Героєм Сергієм Стебельським

16.03.2022, 15:23 Переглядів: 8 334

 
Прощання відбулося у Міському палаці культури та Свято-Миколаївському соборі

Сьогодні, 16 березня, у Кременчуці попрощалися із захисником України 52-річним Сергієм Мироновичем Стебельським. Військовий загинув 13 березня у бою біля села Мощун на Київщині. На початку російсько-української війни старший солдат Сергій Стебельський захищав Україну на Донбасі, а 25 лютого 2022 року знову пішов на захист батьківщини.

Церемонія прощання відбулася у Міському палаці культури. Кременчужани, представники влади та побратими, схилили голови та поклали квіти до труни загиблого Героя. Під мелодію «Плине кача…» та звуки духового оркестру кременчужани на колінах віддали шану захиснику України.

Панахиду за загиблими відспівали у Свято-Миколаївському соборі. Після автоколона під гул сирен вирушила до Свіштовського цвинтаря, де поховали Сергія Стебельського на Алеї Героїв.

У Сергія залишилися мати, сестра, молодший брат та дружина.

Дружина й мати схилили голови над домовиною Сергія
Дружина й мати схилили голови над домовиною Сергія

 

«Завойовував перші місця, як зварювальник високого класу»

Щоб попрощатися із Сергієм Стебельським вишукувалася черга до Міського палацу з працівників КП «Кременчукводоканал». Сергій працював на КП «Кременчукводоканал» з 2016 року електрогазозварником.

Колеги відзначають, що він був доброю та спокійною людиною, майстром своєї праці. З 2017 року брав участь у конкурсі працівників робітничих професій «Кращий за професією» серед підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, займав призові місця та двічі був визнаним кращим серед всіх учасників в номінації «Електрогазозварник».

- Хлопець працював зварювальником. Хороший та відповідальний спеціаліст. Ні в чому ніколи не підводив, - розповів колега по роботі Володимир.
Володимир
Володимир

- Дуже добросовісний. Його дуже поважали у колективі. Робочі обов'язки виконував добре. Навіть на змаганнях по Україні між водоканалами завойовував перші місця, як зварювальник високого класу. Дуже переживаємо його втрату, - додав начальник цеху водопостачання КП «Кременчукводоканал» Сергій Андрющенко.

Сергій
Сергій

Загинув на світанку під час мінометного обстрілу 

Сергій Стебельський не стояв осторонь, коли 24 лютого російські загарбники влаштували повномасштабне вторгнення на територію України. Він разом з побратимами тримав оборону Київщини й давав відсіч російським окупантам.

Останнім завданням для Сергія Стебельського стала оборона в районі села Мощун. Російські окупанти не раз намагалися захопити цей населений пункт, але наші військові регулярно й успішно відбивали спроби форсування противником річки Ірпінь та захоплення населеного пункту. Людей евакуювали, адже обстріли тут йдуть постійно й село знищено майже повністю. Не залишилося жодного вцілілого будинку.

- Загинув він разом зі своїм командиром, коли вони звільняли передмістя Києва. Київ, наш Київ, а він його захищав... Дуже важко. Ці хлопці - Герої, вони віддали найцінніше, не гроші, не дома чи машини, а своє життя, - розповів військовий з позивним «Художник», який забирав тіло загиблого Героя. 

13 березня, на світанку сонця, Сергій разом з побратимами в районі села Мощун потрапили під мінометний обстріл, про це «Кременчуцькому ТелеграфЪ» ексклюзивно розповів побратим Сергія з позивним «Мінус». З Сергієм вони знайомі з дитинства, жили у сусідніх будинках й ходили в одну 26 школу, проте Сергій був на три роки старший за нашого співрозмовника. Сам Сергій народився й проживав у Новій Знам'янці Кременчуцького району. 

 

- Ми з ним служили по третій хвилі мобілізації – у 92 бригаді. Служили разом в одному відділенні, де я був командиром, - розповів побратим.

Цього разу доля знову звела кременчужан. Тепер завданням перед військовими стояв захист вже не Донечинни та Луганщини, а Київської області.

- Була команда тримати селище Мощун й під час мінометного обстрілу він загинув. Ми разом з ним виходили з-під обстрілу, але на певному етапі навіть не побачили, як його… Так накрило, що навіть не побачили…

Сергій – дуже хороший хлопець. Знав його лише з хорошого боку. Як військовий він був дуже відповідальний та ініціативний. Йому не треба було говорити, він сам все розумів.

Знав його з дитинства. У нього молодший брат. Жили у сусідніх будинках й навіть ходили в одну школу.
Дуже шкода нам усім, що так вийшло, - розповів побратим «Мінус».

Фото: Артем Коваленко
Автор: Альона Душенко Фото: Артем Коваленко
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск

№ 4 від 26 січня 2023

Читати номер
Попередні випуски
Вверх