Сьогодні, 29 грудня, у Свято-Миколаївському соборі Кременчука в останню путь провели полеглого у бою за Україну військовослужбовця, капітана Збройних сил України Ігоря Чирву. Народився чоловік 25 березня 1972 року у Кременчуці, навчався у ліцеї № 4, освіту згодом здобув у Кременчуцькому інституті Університету імені Нобеля.
Провести в останню путь захисника зібралися багато людей — рідні та знайомі, близькі, друзі, колишні колеги. Приїхали і побратими з фронту. Усі, хто знали Ігоря, прийшли попрощатися із захисником та подякувати йому за службу.
«За ним уся бригада плаче», — починає розповідь про полеглого бійця його теща, Тетяна.
За словами жінки, Ігор був командиром, і перш ніж відправляти особовий склад на позиції, спершу сам їхав їх перевіряти.
— Він був для них більше ніж брат, більше ніж батько. Іноді говорив: я не хочу бути як інші офіцери. Його дуже всі у бригаді любили, — ділиться жінка.
За словами Тетяни, кілька років тому Ігор втратив дружину — і після цього став на захист Батьківщини. У служби чоловік працював бухгалтером, захоплювався різьбою по дереву. Але згодом змінив цивільне життя на військове — і змінився сам, говорить жінка.
— Востаннє у відпустку приїжджав на початку січня на 10 днів. А тоді ще пізніше бачилися у серпні. Заїхав буквально на кілька годин із побратимом. Подзвонив і каже: ма, борщу гарячого! Побув трохи і поїхали далі, — ділиться Тетяна.
Ігор з побратимами воював на Покровському напрямку. Попри складність обстановки на фронті, товариші все ж знайшли змогу приїхати попрощатися із командиром.
— Йому завжди було краще йти з хлопцями уперед воювати, ніж сидіти займатися командирськими справами. Відчував відповідальність за кожного хлопця, дуже тяжко переживав, якщо хтось гинув. Таких командирів як він дуже мало. Я сумніваюся, щоб хтось із командирів нашої бригади ще був із хлопцями на передовій. Такий як він дуже мало, — розповідає військовослужбовець із позивним «Фол».
Лиш теплими словами пригадує полеглого командира іще один його побратим, «Ворскла».
— Ігор Миколайович був дуже хорошою людиною. Він спочатку ішов сам, розвідував, а тоді вже йшли ми виконувати задачу. Мені його дуже не вистачає. Ми з ним з першого дня служби півтора роки разом. І в Сумах були, і Миколаїв, от тепер Покровськ. Дуже прикро, що таку людину втратили, — ділиться побратим.
Службу у лавах Збройних сил України Ігор Чирва розпочав у травні 2024 року. Мав звання капітана, служив на посаді команира мінометної батареї, розповідає офіцер відділення ЦВС лейтенант Іванчиков.
— Загинув 6 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання по захисту України у Покровському районі на Донеччині. Вічна пам’ять захиснику! — додає офіцер.
У полеглого військовослужбовця лишилися батьки. Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали Ігоря Чирву на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань захисників та захисниць України.
Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого воїна.
