
Після закінчення училища юнак не пішов на роботу, а попри проблеми зі здоров'ям підписав контракт і став на захист Батьківщини
Сьогодні, 29 вересня, у Кременчуці в останню путь провели полеглого у бою за Україну військовослужбовця Руслана Синяка. Народився захисник 21 травня 2004 року у Кременчуці. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 28, згодом освіту здобув у ВПУ № 7. А після випуску юнак вирішив пов’язати своє життя із військом і підписав контракт у Збройних силах України.
Попрощатися із Русланом прийшли багато людей — рідні та знайомі, друзі, викладачі, одногрупники. Ніхто не міг стримати сліз — усі схилили голови перед подвигом юнака, який поклав своє життя на російсько-українській війні.
Приїхали попрощатися із захисником і його побратими — вони не показують облич і не називають бригаду, зате щиро розповідають про поратима.
У Руслана був позивний «Орел», розповідає побратим. І додає: він сам обрав його для товариша.
Військовослужбовець розповідає: Руслан перевівся до їхнього підрозділу 8 місяців тому, а до цього служив в іншій бригаді.
Попрощатися із полеглим бійцем прийшов і колектив ВПУ № 7. Яким був Руслан під час навчання пригадує керівник училища Микола Несен.
— Цей хлопець за станом здоров’я не мав служити. Але він наполіг, що хоче захищати Україну — і його взяли на контрактну службу. Це дійсно мужній учинок. Він отримав в училищі дві професії — столяр-будівельник та монтажник гіпсокартонних конструкцій. Ми завжди пам’ятатимемо кожного з наших хлопців, які героїчно віддали свої життя за нас з вами — каже Несен.
Про Руслана у часи навчання в училищі родповідає і його майстер Дмитро Ковальчук.
— Це була безвідмовна, відповідальна, старанна дитина. Він після навчання не пішов працювати, а підписав контракт у Збройних силах. Йому важко було це у зв’язку зі здоров’ям, але все-таки добився того, щоб його взяли на службу. Правда, через рік його за станом здоров’я комісували, але потім, як я розумію, пішов далі.
На прощанні було багато молоді — однолітків Руслана. Дмитро Миколайович додає: юнак був дуже товариським, в училищі мав авторитет серед однолітків, з усіма міг знайти спільну мову. А ще завжди допомагав матері та дбав про молодших дітей у родині.
До лав Збройних сил України Руслан приєднався у вересня 2023 року, розповідає офіцер відділення ЦВС лейтенант Іванченко.
У полеглого захисника лишилися мати, вітчим та молодші брат і сестра. Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали військовослужбовця на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань захисників та захисниць України.
Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого військовослужбовця.
Інформація
Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.