У Кременчуці презентували книгу «Жити попри все» — розповіді жінок про війну

Сьогодні, 10 липня, у конференц-залі Кременчуцької міської публічної бібліотеки відбулася презентація книги «Жити попри все». Це розповіді жінок, які стикнулися з неймовірними викликами війни, пережили страшні втрати, полон, насильство, але не втратили гідності, сили духу і бажання жити далі. Їхні історії — це приклади мужності, відвертості і пошуку внутрішньої опори.

Це видання створено не лише для збереження пам’яті. Воно для тих, хто сьогодні у складні моменти життя потребує слів підтримки.

Книга «Жити попри все» — це своєрідний документ, який зібрав 11 історій жінок, які отримали травматичний досвід, пов’язаний з війною з 2014 по 2022 роки. Жінки, різні за віко, з різних куточків України, писали історії власноруч, вкладаючи в них все, що довелося пережити.

На презентації були присутні дві авторки цієї книги, пані Сталіна Чубенко і пані Марина Супрун.

Марині Супрун 19 років. Вона перебувала у селі Ягідне під час окупації. Про жахіття, які прийшлося пережити, поки разом з мамою, сестрою та десятками інших мешканців села перебували у підвалі школи, дівчина розповіла присутнім на презентації.

Дівчина відверто розповідала про дії окупантів, про полон, про психологічний тиск, про те, як примушували вивчати російський гімн, й лише після цього дозволяли сходити додому за ліками або чимось необхідним.

Не впасти духом допомагали рідні й друзі, які весь час підтримували й вірили в те, що все скінчиться добре.

Присутні задавали дівчині питання щодо психологічної підтримки й допомоги після звільнення, щодо тригерів, а також розслідування злочинів, які коїли росіяни.

Ще одна авторка книги Сталіна Чубенко — мати загиблого від тортур «днрівців» неповнолітнього футболіста, активіста Степана Чубенка.

Коли матері повідомили про арешт Степана, вона поїхала до Донецька, щоб знайти сина.Каже, пройшла всі кола пекла.Але побачити сина живим не судилося.

Про те, що його розстріляли, дізналася лише у середині серпня.Їй довго не віддавали тіло сина.Поховали хлопця 8 листопада 2014 року.

Український суд встановив, що учасники незаконного збройного формування Вадим Погодін, Максим Сухомлінов та Юрій Москальов пов’язали Степана, катували, а потім розстріляли.Трьом бойовикам заочно присудили довічне ув’язнення.

Про те, що переживала пані Сталіна поки шукала сина, вона й розповіла в книзі.

На презентації була присутня членкиня правління громадської організації «Нумо, сестри!», що об'єднує жінок, постраждалих від тортур, СНПК та інших наслідків війни, Оксана Гриниченко. Вона подякувала пані Марині й пані Сталіні за відверті розповіді, а також підкреслила важливість таких проєктів: