Лігадна українізація: чи матюкалися українці? Розбираємось!

Чи матюкалися українці? Розбираємось!

Матюки — це не просто «погані слова», це частина живої мови, яка супроводжує людей тисячоліттями. Але чи матюкалися українці? Відповідь — так, і не просто матюкалися, а використовували це як особливий інструмент вираження емоцій, критики й навіть гумору!

Українська народна лайка має глибокі корені, тягнеться від села й відображає побут, природу, звірів і людей. Часто це були образні порівняння з неабиякою уявою. 

Вона служила як спосіб зняти напругу, висловити незадоволення чи навіть підбадьорити себе та оточуючих у складні часи. 

Важливо! У давнину лайка не була просто нецензурщиною — це був своєрідний народний гумор та форма соціального контролю. 

Сьогодні українська лайка — це ще й прояв національної самобутності, особливо в мистецтві, музиці та фольклорі.

Прикладом української лайки може бути відомий лист запорожців турецькому султанові. Є кілька варіантів цього шедевру, власне, як і кілька версій того, кому лист був адресований. Це - перший варіант, наведений у Вікіпедії, і матюків, як таких, тут немає, але враження від цього ще сильніше:

Ти - шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар. Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен синів християнських під собою мати, твого війська ми не боїмося, землею і водою будем битися з тобою. Вавілонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, александрійський козолуп. Великого і Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, кам'янецький кат, подолянський злодіюка, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча срака, різницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче! Невгоден єси матері вірних християн! Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць на небі, год у книзі, а день такий у нас, як у вас, поцілуй за те ось куди нас!.