Лагідна українізація: слова, які неможливо перекласти жодною мовою

У мовному просторі існують слова, які майже неможливо перекласти іншими мовами — не лише через брак лексичних відповідників, а й через глибокий культурний зміст. В українській мові таких слів чимало. Ось декілька прикладів:

• Кум і кума. У традиційній українській культурі ці слова позначають особливу форму духовної спорідненості між людьми.
• Паляниця. Це слово вже стало символом української ідентичності. Паляниця в українських традиціях — не просто хліб, а уособлення домашнього тепла, щедрості та затишку.
• Вечорниці — не просто вечірні розваги наших предків, а цілий культурний феномен.
• Неня. Це українське слово не перекладається, його треба відчути усім своїм серцем. «Неня» чи «неньо» — це звертання до матері, яке живе в народних піснях, віршах і молитвах.
• Трембіта — унікальний гуцульський інструмент, звук якого став справжнім символом Карпат.

«На любителя»: як сказати українською?

Хоча слово «любитель» і є в деяких українських словниках, проте в деяких контекстах фраза «на любителя» звучить як калька і тоді замість неї краще вживати українські слова — «поціновувач», «шанувальник».

Якщо ж говорять про щось, що не є предметом загального обожнювання,  то правильним перекладом виразу «на любителя» можуть бути такі варіанти:

• для поціновувачів;
• для шанувальників;
• на знавця;
• справа смаку.

Українські відповідники потрібно добирати залежно від контексту. Наприклад, «це на любителя» (у значенні «справа смаку») — «це справа смаку», або «картина для любителів» — «картина для поціновувачів», «фільм на любителя» — «фільм на знавця».

Як правильно говорити про нове обладнання

Це одна з улюблених чиновниками кальок — слово «дороговартісний», калька з російського «дорогостоящий». Немає в українській мові «дороговартісного» обладнання, є «дороге обладнання». Або «дуже дороге», «сучасне», «надсучасне». Але не «дороговартісне». Іноді ще кажуть просто «вартісне» у значенні «дороге», але й це неправильно. Слово «вартісний» в українській мові є, але значення у нього інше. Це прикметник від слова «вартість». Можна говорити, наприклад, про «вартісне обґрунтування», «вартісне визначення», але не про «вартісні меблі». А ще доводилося в чиновницькій мові чути «коштовне обладнання». Теж неправильно. Коштовними можуть бути прикраси чи каміння в прикрасах, але не обладнання.