«Якщо ви чесні, і вас зрозуміли співзвучні люди, впустили в душу ваші твори — це щастя»: в Кобеляках волонтерка презентувала книгу

Привітати письменницю прийшли чисельні гості, серед яких були в. п. о.міського голови Василь Кіптілий, директор Кобеляцького музею літератури і мистецтва Тетяна Чешко, директор бібліотеки Галина Мосієнко, вчителька української мови і літератури Лідія Ковшар, начальник відділу культури Світлана Царичанська, голова спілки літераторів Леонід Митько, військовий ЗСУ Олександр Бутенко.

 В теплій затишній атмосфері Марина Сідаш поділилася історією написання книги.

Але коли у 2024 році її роман став фіналістом Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», разом з привітаннями пані Марина отримала безліч запитань: «Коли буде книга?». Це стало своєрідним поштовхом.

 Жінка повернулася до своїх написаних творів, перечитала, деякі викинула з книги, бо речі, які були описані там, сьогодні, на тлі війни, втратили свою актуальність.

Пані Марина розповідає. Що її книга про любов, вибір, зраду, стосунки, радість, біль. Людям завжди у житті доводиться щось чи когось обирати: їжу, принципи, вуз, друга.

 Письменниця каже, коли побачила світ її перша книга, вона думала, що не напише нічого кращого за неї. Але деякі твори навіть її, авторку, змушують плакати від емоцій.

Всі розповіді — це історії про людей і для людей, сповнені любові, болю і розуміння, що життя часом буває дуже важким, та все одно вартує того, аби його проживати.

Тут — реальні люди, зі своїми проблемами і радощами, сивиною і зморшками, коханками і коханцями, принципами й мріями, тарганами в голові і гріхами в душі. Всі герої — не ідеальні, проте — справжні, як і всі ми.

Про Марину Сідаш

Народилася  14 вересня 1985 року в селищі міського типу Диканька Полтавської області. Коли було п’ять місяців, з мамою переїхали до міста Кобеляки, де проживає до цього часу.

Потяг до книг виник в ту мить, коли долоня вперше в віці один рік потягнулась до книги — до цього часу Марина не розлучається з цінним джерелом знань.

Перший віршик з’явився, коли дівчинці було три роки. У старшому віці захопилась прозою, писала молодіжні романи, новели.

З дитинства дуже любила тварин. Завжди приносила додому безпритульних котиків і собачок. З тваринок і почалося перше волонтерство. Тепер удома утримує мініпритулок.

Марина закінчила навчання в Кобеляцькій музичній школі по класу фортепіано.

У 1996 році вперше її вірші увійшли до книги «Кобеляки, мої Кобеляки» Анатолія Колісника.

Неодноразово її твори друкувалася у періодиці — газетах «Колос», «Ехо», «Педагогічний вісник», «Зоря Полтавщини», «Село Полтавське», «Літературна Україна», «Коло», «Все про бухгалтерський облік» та ін.

У 2008 році видала книгу «З любов’ю…» й стала лауреатом конкурсу молодих літераторів Полтавщини «Собори душ своїх бережіть» у номінації кращий прозовий твір.

З березня 2019 року і понині працює головним редактором газети «Твій добробут». Також пише для всеукраїнських та обласних видань.

Вона лауреатка різних конкурсів. Друкується в альманахах, антологіях, збірках. Її творчість вивчається у школах в темі «Письменники рідного краю».

Із 2012 року — активний учасник всеукраїнського благодійного руху «100 книжок для сільської бібліотеки». Кожен, хто бажає долучитися до руху, може принести книжки й залишити їх у спеціальних кошиках у книгарнях-партнерах акції. Доброчинну акцію підхопили багато міст України, серед них — і Кобеляки. За цей час багато бібліотек сільської місцевості Полтавщини поповнилися благодійними книгами. Це ще одна її віха волонтерства.

З початком війни на Сході України у 2014 році пані Марина долучилася до допомоги нашим захисникам. Ще активніше стала допомагати з 24 лютого 2022 року. Вона — керівник «Волонтерської групи Марини Сідаш». Разом з небайдужими однодумцями допомагає захисникам та вимушеним переселенцям.