І знову про газ: навіщо "Кременчукгаз" пропонує абонентам заяви-приєднання до договору?

До редакції “Телеграфа” звертаються кременчужани з проханням роз'яснити, навіщо “Кременчукгаз” пропонує заяви-приєднання до договорів?

- Будь ласка, роз'ясніть мені, які будуть наслідки того, що я підпишу або не підпишу цю заяву? І чи не означає її підписання, що мене примусять платити “борг Яценюка” за газ? - запитує один з наших читачів.

Маємо одразу зазначити: кампанія підписання заяв про приєднання до договорів не має нічого спільного з “боргом Яценюка” - тобто додатковою оплатою, яку виставив “Кременчукгаз” за 2015 рік через те, що норми газу, встановлені Кабміном, були скасовані судом. На даний час у рахунках кременчужан “борг Яценюка” виділений окремим рядком. Нагадаємо, керівництво “Кременчукгазу” пообіцяло до кінця року не застосовувати ніяких санкцій до тих, хто не заплатив спірний борг, хоча компанія й надсилає попередження абонентам. 

У той же час, прем'єр Гройсман під час зустрічі з регіональними ЗМІ зазначив, що газопостачальні підприємства неправомірно виставили борги, і уряд їм це доведе. Принаймні ми запам'ятаємо таку обіцянку.

А тепер про самі договори

Кампанія з їх укладання пов'язана із тим, що у 2015 році набув чинності Кодекс газорозподільних систем, який розділив для споживачів природного газу дві послуги:

• постачання природного газу - воно здійснюється на підставі Типового договору про постачання природного газу з оператором ГРМ (у нашому місті це ПАТ “Кременчукгаз”)

• розподіл природного газу — на підставі Типового договору розподілу природного газу (при “Кременчукгазі” створений окремий підрозділ - “Кременчукгаз-постачання”).

Як зазначає Богдан Оксененко, керівник ПАТ “Кременчукгаз”, заяви-приєднання до обох договорів працівники газопостачального підприємства розносять у комплекті разом з інформаційною довідкою про вимоги Кодексу газорозподільних систем.

Обидва договори є типовими і публічними — тобто споживач не може нічого змінити у цих договорах. Відповідно до гл. 3 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем, приєднанням до договору вважається вже сам факт оплати за послугу, такі ж пункти є і в типових договорах.

- Проте ми просимо споживачів заповнити заяву, це потрібно, щоб уточнити інформацію про абонента, про його групу споживання. Бо, наприклад, у нас можуть бути застарілі дані про кількість зареєстрованих осіб, а це впливає на оплату абонентів, крім того, Кодекс зобов'язує споживача підписати договір, - наголошує Богдан Оксененко.

Більш детально про те, що таке заява-приєднання, публічний договір, та особливості укладання договорів на житлово-комунальні послуги пояснила адвокат Олена Дмитриченко.

- Договори є типовими. Відповідно до Закону “Про житлово-комунальні послуги” (ч.3, п. 1 ст. 20 - “Права та обов'язки споживача”), споживач зобов'язаний укласти договір. Тобто якщо споживач цього не робить, то вже він порушує законодавство. Виконавець послуг може навіть змусити підписати договір через суд — така практика вже є в інших містах у керуючих компаній, які надають послуги з утримання будинку та прибудинкових територій. Пропонується заява приєднання до типового договору, тобто друга сторона (споживач) не може пропонувати свої умови договору. Така форма договору передбачена Цивільним кодексом для публічних договорів: це й перевезення транспортом загального користування, і банківські послуги, і готельні послуги, і житлово-комунальні. Але навіть якщо людина не підписує договір, це не звільняє її від обов'язку оплачувати фактично спожиті житлово-комунальні послуги. А якщо людина платить за газ, відповідно, для неї не наступає ніяких санкцій, бо в типових договорах на постачання та розподіл природного газу вказано, що фактом приєднання є вчинення будь-яких дій, що свідчать про бажання укласти договір: підписання заяви-приєднання, фактичне споживання газу, факт оплати.