«Зараз потреби у крові величезні», – заступник керівника Кременчуцької станції переливання крові Світлана Каплата

14 червня відзначають Всесвітній день донора крові, який був організований Організацією Об'єднаних Націй у 2005 році. До цієї дати ми поспілкувалися з заступником керівника з організаційно-методичної роботи Кременчуцької станції переливання крові Світланою Каплатою. Вона розповіла про особливості роботи свого закладу та донорство у Кременчуці.

Регіон обслуговування станції — 375 тисяч людей, охоплює Кременчук, Горішні Плавні, Кременчуцький, колишні Глобинський, Козельщинський райони. Але коли гостра потреба у крові є в інших станцій за межами цього району, Кременчук може допомогти.

У картотеці закладу близько 5,5 тисяч карток — це як люди, які здавали кров один раз, так і ті, які робили це два і більше разів. У нашому місті є 5 заслужених донорів (ті, у кого понад 100 донацій), серед них одна жінка. А також понад 400 — почесних (40 і більше донацій). У цьому кварталі статусу почесних донорів набули троє кременчужан, тож отримають посвідчення, які це підтверджують.

Здавати кров можна раз у два місяці, але фахівці станції рекомендують дівчатам приходити раз на три місяці, враховуючи їхні фізіологічні особливості (бо вони втрачають кров під час менструацій). На 61 день перед донацією визначають рівень гемоглобіну (він має бути не нижчим за 125 у жінок та не нижчим за 135 — у чоловіків, тоді можна здати кров). Після донації донор отримує 43,6 грн — це компенсація за обід.

Про що ТЪ говорив з пані Світланою, читайте далі. Вона наголошує, що крові зараз потребують не лише цивільні пацієнти у лікарнях, а й військовослужбовці.

— Які групи крові найчастіше потрібні?

Найдефіцитніші — це резус-негативні групи. Але я завжди кажу: 70% містян Кременчука мають другу резус-позитивну групу крові, це перевірено роками. Тому саме її більше і беремо, бо можуть бути дефіцити саме цієї групи. Але ми намагаємося, щоб дефіциту у нас не було, слідкуємо, чи є у нас резерви, тоді викликаємо донорів.

— Як ви дізнаєтесь про потребу у крові?

По-перше, ми бачимо, яка у нас йде видача компонентів. По-друге, запит лікарень. Вони до нас приїжджають з вимогами, і ми бачимо, яка кількість пацієнтів потребує трансфузіологічної допомоги, які це групи. Якщо у нас зменшуються запаси певних груп, ми викликаємо наших донорів.

Наприклад, потрапляє у лікарню пацієнт з певною групою крові, який потребує переливання (або онкохворий, або шлунково-кишкова чи маткова кровотеча під час хірургічного втручання). Дивляться показники крові у пацієнта, якщо критичний стан і потрібно лише переливати компоненти, вони в нас замовляють і плазму, яка забезпечує зупинку кровотечі, і еритроцитовмісні середовища, які допоможуть поновити рівень гемоглобіну (якщо він впав нижче критичного рівня).

До нас приїжджає експедитор. За спеціальним зразком (оформлюють документи — ред.), де підписується і керівник установи, і лікар, який лікує реципієнта (людина, якій будуть переливати компоненти). І ми видаємо компоненти у кількості, яку вони потребують під цього хворого.

— Який портрет донора? Хто здає частіше?

Якщо раніше у нас було 60% чоловіків, а 40% — жінок, то зараз це десь 50/50, а може навіть 60/40 — перевищує кількість жінок. І ми розуміємо, чому це — бо така ситуація в державі, коли чоловіки на фронті, захищають, а місію донорства на себе більше взяли жінки й дівчата. Багато первинних донорів приходить саме жінок.

— Який вік донорів?

Вікова категорія змінилася — у нас з’явилася велика кількість первинних донорів-молодих людей 18-25 років, які вперше приходять на донацію. Але до нас зверталися люди, старші за 60 років (65, 68 років), які хотіли вперше пройти донацію, але ми таких людей вже в донорство не брали. На початку війни було багато таких людей. Донором може бути людина від 18 до 60 років, так пише наша нормативна база. Але якщо людина прийшла до нас вперше, то ми можемо взяти тільки до 60 років. Але є люди — почесні або постійні донори (у яких немає 40 донацій, але вони регулярно 2 рази на рік здають), то тоді на розсуд лікаря ми маємо можливість і в 65 років допустити людину. Якщо ми контролюємо стан її здоров’я, вона не хворіє на важкі недуги. Якщо людина, якій, наприклад, 61 рік, до нас вперше прийде, то ми її не допускаємо, бо ми нічого не знаємо про стан її здоров’я.

Ось, наприклад, у нас зовсім недавно був чоловік, який двічі на рік постійно здає кров. Йому 66 років, він ходить у тренажерний зал, має відмінний фізичний стан. Ми його допускали до донації, він дозу здає, гарно переносить донації.

У первинних донорів, які приходять до нас, ми беремо мінімальну дозу — 350 мл, у людини, яка приходить вдруге — 450 млн + 15 мл на дослідження у біолабораторії. Визначається група, резус, маркери інфекційних хвороб.

— Яких саме інфекційних хвороб?

Це 4 інфекції: антитіла й антиген до ВІЛ І і II типу, сумарні антитіла до гепатиту C, поверхневий антиген гепатиту B, сумарні антитіла до збудника сифілісу Treponema pallidum. Якщо людина колись хворіла, антитіла залишаються на все життя, ми це бачимо навіть через 20 років. Усі компоненти, які були заготовлені від цього донора, вибраковуються.

— Якщо знаходите у крові маркери, людині повідомляєте?

Так, зараз у нас така тактика щодо донора: якщо виявляється маркер однієї з інфекцій, то по нормативній документації ми попереджаємо, що на рік ця людина стає умовно позитивною. Ми їй видаємо результат нашої лабораторії, надаємо рекомендації звернутися до сімейного лікаря, пройти додаткові обстеження. Якщо ця інфекція не підтвердиться, за рік вона може повернутися у донорство. Якщо це підтверджується, людина назавжди вибуває з донорства.

Якщо ми виявляємо маркер, ми нікуди цю інформацію не подаємо, викликаємо донора за номером телефону (телефоном також ніякої інформації не даємо). Людина повертається до нас у заклад, ми її ідентифікуємо (має прийти з паспортом, ідентифікаційним кодом) і надаємо рекомендації у приватній бесіді.

— Як заохотити донора, щоб він прийшов? Яка користь від процедури здачі крові?

По-перше, ми перевіряємо донорів на ті інфекції, на які не перевіряють під час профілактичних оглядів. По-друге, коли ми беремо в людини кров, у неї стимулюються репаративні процеси — оновлення крові. По-третє, підвищуються настрій, донор розуміє, що він поділився (кров’ю — ред.) і врятував людину. Шкоди ніякої немає. Донори кажуть, що після донації краще почуваються, ніж до неї.

Коли людина приходить до нас часто, ми контролюємо стан її здоров’я не просто рівнем гемоглобіну, а ще визначаємо рівень феритину — це білковий комплекс (білок зв’язаний з близько 4000 молекул заліза), який показує нам анемію (дефіцит заліза в організмі), яка може виникнути у зв’язку з тим, що ми забираємо велику кількість заліза у донора. Коли ми бачимо, що цей показник знижується, то розуміємо, що людині треба дати перерву, вона не може зараз здавати кров, бо у неї може настати анемія. Ми таку людину відсторонюємо від донорства на певний час, щоб не нашкодити. Якщо донор приходить до нас 2-3 рази на рік, таких проблем частіше за все не виникає, і рівень гемоглобіну гарний, і всі показники в нормі.

— З початку війни збільшилася кількість донорів?

Так! Якщо порівнювати період лютого-квітня, була велика кількість донорів, які самостійно приходили. Зараз самостійний потік донорів зменшився. Тож ми викликаємо донорів, звертаємося через ЗМІ, соцмережі, групи. Люди коли до нас приходять, не вірять у те, що у нас немає черг. Коли ми звертаємося, люди відгукуються і приходять. Ця кількість більша, ніж торік. Донори потрібні й сьогодні, і завтра, і післязавтра! Зараз потреби у крові величезні.