Кременчуччина попрощалася з кавалером «Золотого хреста», вчителем і воїном Ігорем Сухопаровим, який загинув на Сумщині

Ігор «Ейнштейн» Сухопаров повернувся на щиті до рідних Пузирів у Кременчуцькому районі 19 листопада. Громада зустріла Героя живим коридором памʼяті, щоб провести у вічність. 38-річний захисник України прийняв останній бій 13 листопада під Храпівщиною на Сумщині. Ігор був зовнішнім пілотом, оператором безпілотних літальних апаратів танкової роти танкового батальйону, кавалером «Золотого хреста».

Ігор Владиславович Сухопаров народився 27 серпня 1987 року, після закінчення школи навчався у Вовчицькому ліцеї Лубенського району. У 2004 році вступив до Полтавського педагогічного університету імені Короленка, де здобув освіту учителя фізики, основ інформатики, астрономії і безпеки життєдіяльності. Згодом здобув кваліфікацію магістра й викладача фізики.

У 2010 році став до лав Збройних Сил України й демобілізувався у серпні 2011 року. Спершу працював у «Надра Банку» програмістом й системним адміністратором. З серпня 2012 року працював учителем математики в рідній школі у Пузирях Кременчуцького району.

У травні 2015 року звільнений від виконання обовʼязків вчителя Пузирівської ЗОШ І-ІІ ступенів у звʼязку з мобілізацією.

Бойовий шлях Ігоря Сухопарова розпочався на Донеччині у 2015 році. Протягом 2015-2016 та 2017-2018 років брав участь у захисті держави. На початку російсько-української війни служив у Широкому Лані, Часовому Яру. Також обороняв Клинове, Новоохтирку, Кримське, Любомирці й Вугледар. 2017 року воїн відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» II ступеня.

Згодом повернувся до вчителювання у 2018-2019 роках. У 2021 році працював на Крюківському вагонобудівному заводі на посаді майстра бригади.

З повномасштабною війною 24 лютого 2022 року повернувся до лав ЗСУ. Ігор Сухопаров до травня 2024 року служив на посаді командира танка, головного сержанта танкової роти. Після цього став зовнішнім пілотом, оператором безпілотних літальних апаратів танкової роти танкового батальйону. У лютому-березні 2022 року захищав оточений Чернігів й брав участь у звільненні Лимана та Купʼянська. Ветеран воював під Бахмутом, Авдіївкою, Марʼїнкою й захищав Покровськ.

У травні 2022 року, отримавши поранення і сильну контузію, зумів відвести підбитий танк і врятувати екіпаж. Після цього намагався винести з поля бою побратима з іншого танка, але його рани виявилися несумісними із життям.

У червні 2023 року нагороджений «Золотим хрестом». У липні 2025 року нагороджений медаллю «За оборону Чернігова».

Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого воїна.