Сьогодні, 13 листопада, у стінах Свято-Миколаївського собору у Кременчуці в останню путь провели полеглого у бою за Україну військовослужбовця Дмитра П’явку. Народився захисник 31 жовтня 1996 року у Кременчуці, навчався у гімназії № 8, далі освіту здобував у Вищому професійному училищі № 7.
Попрощатися із військовослужбовцем прийшли небагато людей, рідні та близькі — ті, хто знав Дмитра, прийшли віддати йому останню шану та подякувати за захист України.
На військову службу чоловік став ще із часів АТО — у 2016 році, коли йому було 19 років, розповідає Юлія, вона із батьками Дмитра були кумами.
— Він нічого не боявся — дуже сміливий хлопець був. Ще у 2016 році, мабуть. Тоді отримав поранення, трохи побув удома. Але його все одно тягнуло туди. Він завжди казав: «Я хочу захищати рідну землю». У нього рано помер батько, то він казав: «Я повинен захищати свою маму», — ділиться жінка.
Прийшли попрощатися із Дмитром і його майстер виробничого навчання Дмитро Котенко та очільник ВПУ № 7 Микола Несен.
— Він прийшов на навчання у 2012 році і став першим учнем за професією зварювальника міжнародного стандарту. Закнічив навчання у 2015 році, а тоді трошки попрацював і наступного року пішов служити, захищати — і це вже багато про що говорить. А в училищі він запам’ятався як автивний, шустрий хлопець, який завжди хотів допомогти своїм товаришам, — говорить Микола Несен.
За словами Дмитра Котенка, у групі Дмитро відповідав за культурно-масовий сектор.
— Ми з ним разом організовували і проводили різні заходи, конкурси в училищі. Якщо там десь якісь інсталяції треба зробити чи хтось десь виступає — то він завжди скрізь усім допомагав, — пригадує Дмитро Васильович.
Чоловік додає: учора багато колишніх студентів писали й телефонували, висловлювали співчуття з приводу втрати учня. І додає: нині із групи Дмитра країну захищає ще близько 8 чоловік.
За словами лейтенанта Іванченка, Дмитро П’явка мав звання солдата та служив на посаді стрільця у складі штурмової спеціалізованої роти «Шквал».
— Загинув 21 лютого 2025 року при виконанні бойового завдання по захисту України в районі Курської області РФ. Певнй час вважався зниклим безвісти, — говорить лейтенант Іванченко.
У полеглого військовослужбовця лишилася лишилася одна мати. Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали військовослужбовця на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань захисників та захисниць України.
Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким військовослужбовця.
