Про Кременчук, Жадана, Макрона, війну та літературу: у бібліотеці відбулася зустріч із письменницею Іреною Карпою

26.09.2024, 11:33 Переглядів: 1 582

 У рамках благодійного туру кількома містами України письменниця, музикантка та культурна діячка Ірена Карпа виступила перед містянами у стінах Кременчуцької публічної бібліотеки. Під час заходу авторка розповіла про свою діяльність в умовах повномасштабного вторгнення, почитала уривки зі власних творів, а також поділилася подробицями написання нового роману

У середу, 25 вересня, у стінах Кременчуцької міської публічної бібліотеки відбулася зустріч із відомою українською письменницею, музиканткою та культурною діячкою Іреною Карпою. Авторка відвідала місто вперше у рамках невеликого туру кількома містами України. Ініціаторкою таких літературних заходів стала подруга Ірени, кременчужанка Світлана Терещенко, яка понад 30 років мешкає в Італії та є представницею Асоціації української культури в Італії «Борисфен».

 

— Як Ірена французам, так і я італійцям, ми розповідаємо правду про Україну, українську культуру, українську історію. І ось мені спало на думку зробити щось таке для кременчужан, провести цей захід у бібліотеці, де я провела багато часу. І я дуже рада, що моя люба подруга Ірена Карпа на це відгукнулася і приїхала.

Послухати авторку зібралося багато людей — у бібліотеці був повен зал. Відвідувачі також придбали і книги, які після зустрічі підписали у письменниці.

Зустріч із Карпою мала і благодійну мету: зібрані кошти організатори передали на потреби окремого взводу снайперів 17 окремої танкової бригади, де служив кременчуцький ветеран Тарас В’юн

Ветеран Тарас В’юн теж завітав на захід

Ще частину грошей передали волонтерці Аліні Якубі, яка у Піщаному створила притулок для тварин «Пухнасті янголи». 

Про Кременчук та діяльність під час повномасштабного вторгнення

До Кременчука Ірена Карпа приїхала вперше. Говорить, народилася зовсім поруч — на Черкащині, а у Кременчуці жодного разу не була. Тож таким чином розширює свій творчий ареал.

— До вас сьогодні ми приїхали фактично спеціально. Є така асоціація «Борисфен», яка дуже-дуже любить Кременчук і хоче, щоб він став таким собі культурним центром, культурним хабом.

Письменниця розповідає: з містом за короткий час не встигла добре познайомитися, проте чимало позитивних моментів для себе все ж відмітила.

— Знаю, що у вас тут є якісь супервідомі цукерки. Мені їх Світлана уже придбала, але я ще не встигла скуштувати. У вас дуже чисто, що теж не може не вражати. Здається, що ось війна, зовсім поруч фронт — а у містах так чисто. Це дуже класно. Мені взагалі подобається, що з Україною після 2014 року відбувається — з’являються якісь нові штуки, можна смачно поїсти, б’юті-сфера розвивається. Це дуже класно, у правильному напрямку розвивається.

 

Проте за такий короткий час у місті Карпа встигла сходити до одного із місцевих салонів на педикюр. Ділиться:

— Такі приємні дівчата, одразу кажуть мені: так Ви ж місцева, он там в «Єву» сходіть.

Знає письменниця і місцевих культурних діячок.

— Про Кременчук знаю, що тут народилася Соня Делоне. Віра Холодна теж родом з Полтавщини. І я завжди, де чую — скрізь говорю: ні, Соня Делоне не з Одеси, вона з Кременчука!

На літературний вечір авторка привезла і свої книги. Проте говорить: нині література не є її єдиним проєктом, вона завжди займалася і займається чимось іще.

— Пишу книжки, займаюся музикою. Є у мене гурт «Qarpa», який ви ще можете знати під назвою «Фактично самі». Створила курс із терапевтичного письма, на основі якого у видавництва «Книголав» вийшла збірка, де 33 молоді авторки, які до цього раніше не публікувалися, написали оповідання про переживання незнайомого нам раніше досвіду війни. 

Крім творчості, Карпа займається ще й активною громадською діяльністю: розповідає світові правду про війну в Україні.

— Розповідаю про те, що відбувається в Україні закордонним медіа. Бо є речі, які нам з вами очевидні, а іноземцям це потрібно пояснювати. Третій рік займаюся волонтерською діяльністю — різні збори, допомога. Підтримую військо, як можу.

При цьому виступати перед іноземцями і доводити їм щось — найважче.

— Кожна моя підготовка і поїздка на ефір займає п’ять годин. Наживо говорити з українцями — це одне. А там ти не знаєш, чи тебе хтось бачить. Ти говориш не їхньою мовою, говориш проти місцевих експертів-інтелектуалів. І це так важно кожного разу — продиратися через знецінення. Коли у тебе видирають мікрофон, ти видираєш його назад. Це дуже виснажує. Але я знаю, для чого я це роблю. Крім того, дуже допомагає вдячність та підтримка підписників.

Відновлює ж сили Карпа у спілкуванні з людьми — організовує зустрічі, тренінги, ретрити, майстер-класи як в Україні, так і для переселенців за кордоном. І завжди, за можливості, намагається комунікувати зі своїми підписниками у соцмережах.

Про нову книгу та творчість

Остання надрукована книга Ірени Карпи вийшла на початку 2024 року — це збірка оповідань «Я (не) знаю, як про це писати» у співавторстві із учасницями її курсу терапевтичного письма. Тож ми поцікавилися у письменниці, чи пише вона щось зараз.

 

— Я зараз пишу роман, дія якого відбувається під час війни. Герой на фронті, героїня в тилу — дуже поширена ситуація зараз. Це роман про чекання: я його присвятила тим, кого чекають, і тим, хто чекає. 

Ірена говорить: намагалася описати душі людей, їхні стосунки, як вони змінюються під час війни. А для того, щоб вийшло якомога правдивіше — спілкується із військовими та партнерками й партнерами військових. Тому у книзі буде багато справжніх історій, які об'єднуються в одну велику історію кохання. 

Якісь конкретні дати, коли книга побачить світ, авторка не називає.

— Я вже дописую, на фінальному етапі зараз. Але у мене таке враження, що про цей фінальний етап я говорю уже рік. Я не підганяю себе під якісь фестивалі чи форуми, а просто пишу так, щоб книга була якісна і перш за все влаштовувала мене. Мені важливо, щоб це була хороша, глибока книжка. А не встигнути під якийсь термін.

Проте, за словами авторки, невдовзі у них з гуртом вийде кліп на пісню «Терен», який стане своєрідним тизером до майбутньої книги.

— Сюжет книги і текст пісні тісно пов’язані між собою. Це наша стара пісня (вийшла у 2022 році — ред.), але дуже хочеться й повернутися до музичної діяльності, як це було раніше.

Про співпрацю з Жаданом та знайомство з Макроном

Нещодавно в Ірени Карпи було кілька спільних проєктів із її колегою — письменником та музикантом Сергієм Жаданом, який нещодавно приєднався до лав 13-ї бригади Національної гвардії України «Хартія». Запитуємо про уже зроблене та чи є якісь плани для співпраці у майбутньому.

— Спочатку Сергій умовно поставив усе на паузу, доки у війську. А зараз я бачу, що вже є якісь рухи — встиг і книгу видати, і альбом випустити. У нас із ним до цього була ідея спільного альбому. Проте ми на ній хрест не ставили, скоріш призупинили. Наша з ним пісня «Виживи» дуже добре «вистрілила». Проєкт «SKOVORODANCE» теж дуже класний, усім раджу. Тут Жадан буквально переклав Сковороду на сучасну українську мову.

 

Музиканти створювали цей альбом минулого літа у Харкові, під звуки сирен та вибухи. Проте Карпі здається, що цей проєкт лишився трохи недооціненим, оскільки для його створення був обмежений бюджет. Тому, можливо, не вистачило на гарну промокампанію.

Розповіла авторка і про своє знайомство з Макроном, яке відбулося ще задовго до початку повномасштабного вторгнення.

Відбулося це під час одного із культурних фестивалів у Франції, і одним із завдань українських учасників було привернути увагу громадськості до українського режисера Олега Сенцова, який на той час ще був у російській в’язниці.

— Тоді уже були Мінські домовленості, і Макрон вирішив не іти до російського стенда. Але він дипломат, тому не пішов і до українського. Тож я хапаю книгу Сенцова і біжу до нього, починаю пробиратися крізь людей. У Макрона охорона, мене не пропускають. Я удаю, що відхожу назад, пропускаю охорону, а потім за нею прориваюся до Макрона. даю йому в руки книгу і швидко-швидко починаю розповідати про Україну і Сенцова. Позаду нього йшла міністерка культури, то заступилася за мене: каже, я її знаю, це письменниця. 

А вже наступного дня, за словами Карпи, у Києві у посольстві Франції зустрілися із сестрою Олега Сенцова. 

— Тобто якими б дивними і дикими мої методи не були, але це спрацювало, — додає авторка.

«Треба робити щось для того, щоб відчувати, що життя — це не тільки вихідні»

Зустріч з Іреною Карпою минула ніби на одному подиху. Авторка багато, цікаво та натхненно говорила — про свої книги й шлюби, про дітей та їхнє життя у Франції. А ще — як не втратити здоровий глузд у теперішніх реаліях.

— Любите вишивати? Вишивайте. Любите складати якісь прикраси? Оця дрібна моторика вас заспокоює? Робіть це. Хочете писати свою книжку? Пишіть. Хочете написати просто, що відчуваєте страх чи тривожність? Сідайте, пишіть!

Авторка наголошує: потрібно робити щось для себе, що приносить радість, аби не загубитися у тунелі буднів і жити лише заради вихідних.

— Треба щось робити для того, щоб відчувати, що життя — це не тільки вихідні чи якийсь інший день, якого ти дуже чекав. Бо може статися так, що цей день зіпсують якісь інші події. Не забувайте також хвалити себе за хороші справи — і у вас буде на це більше сил.

 

Майже дві години зустрічі проминули непомітно. Гості заходу після офіційної частини ще довго не відпускали авторку — підписували книги, фотографувалися, спілкувалися.

Наприкінці заходу Ірена Карпа подякувала усім за такий теплий і гостинний захід то пообіцяли обов’язково завітати до Кременчука ще із новою книгою.

Фото: Яна Гудзь
Автор: Яна Гудзь Фото: Яна Гудзь
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 32 від 8 серпня 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх