День народження: «Хрущовці» – 51!

Починаючи з тієї доленосної постанови Микити Сергійовича, радянська будівельна індустрія надовго переключилася на зведення однотипних будинків «без архітектурних надлишків» – колон, скульптур, шпилів тощо. Розкішшю вважалася стеля, вища за два метри 45 сантиметрів, і кухня, більша за шість «квадратів», і ванна, відокремлена від туалету. Натомість, будували багато і швидко: окреме помешкання для багатьох людей перестало бути нездійсненною мрією.
Ідею масової забудови міст дешевими п’ятиповерхівками Хрущов привіз до СРСР з Англії. Тоді це був, мабуть, єдиний вихід з гострої житлової кризи. Більшість громадян «совку» вважала за невимовне щастя переселитися з гуртожитків, комуналок, підвалів і бараків в окрему квартиру з благоустроєм, нехай навіть зі суміжними чи прохідними кімнатами.
Тож панельні «хрущоби» росли, як гриби після дощу. Їхні мешканці відчули на собі всі незручності одразу після заселення. Зимою в «панельках» зігрітися майже нереально, влітку – ніде дітися від духоти. Приводом для жартів також була система звукоізоляції – на другому поверсі чоловік та жінка сваряться, а квартири зверху, знизу, справа й зліва смакують всі подробиці сімейної драми.
В цегляних «хрущовках» справи тоді йшли дещо краще, але зараз вони з «панельками» зрівняли рахунок. Перших «підводить» сам будівельний матеріал – цегла не надто довговічна в цьому плані, а міжпанельні з’єднання других не витримують довгих термінів експлуатації. Тож постає питання: що з такими будівлями робити?

Коштів, як завжди, не вистачає
Усього в нашій країні налічується 25 тисяч «хрущовок». У них мешкає понад десять мільйонів людей або майже кожний четвертий громадянин. Ці цифри демонструють масштаби будівництва сорокарічної давнини, а заодно і масштаби проблеми, яку тепер необхідно вирішувати.
Про питання «хрущовок» уперше серйозно заговорили в Києві десять років тому. Тоді спеціальна комісія обстежила всі п’ятиповерхові будинки перших індустріальних серій і дійшла до висновку, що 90 відсотків столичних «хрущовок» потребують реконструкції. Поступово хвиля росла, аж поки в 1999 уряд ухвалив програму, яка передбачала активну реконструкцію «хрущоб» по всій країні. Але програма невдовзі провалилася через брак коштів. Наразі «хрущовки» таки почали реконструювати, але повільно і невпевнено – бракує грошей і нормальної юридичної бази. Так, у Києві за проект взявся російський інвестор, у Харкові першу п’ятиповерхівку «відродили» за муніципальні кошти. До нашого міста таке щастя ще не скоро дістанеться…

Термін експлуатації «хрущовок» вже спливає, а в нашому місті їх не надто поспішають реконструювати. А що, як вони ще трішки – і порозповзаються по швах? Про це ми запитали у начальника міського управління містобудування та архітектури Віктора Труша.
– Вікторе Івановичу, на скільки років розраховувалися хрущовки?
– Приблизно на 30 – і панельні, і цегляні.
– Тож вони своє вже майже відслугували. Строк найстаріших мав вийти в 80-х роках, а за вікном вже 21 сторіччя…
– Так, це старі архітектурні конструкції, які не відповідають новим вимогам. Їм давно потрібна реконструкція. Земля в Кременчуці дуже дорого коштує, тому я вважаю, що це неправильно використовувати її під таке застаріле житло. До речі, у великих містах, таких як Київ та Дніпропетровськ, програми реконструкції «хрущовок» уже діють.
– Коли в нашому місті побудували першу «хрущовку»?
– Після того, як звели ГЕС. Тобто приблизно наприкінці 50-х років. Тоді наше місто почало розбудовуватися прискореними темпами.
– А нині левова частка населення Кременчука мешкає в «хрущобах». То чи «світить» нам нове комфортне житло чи хоча б реконструкція старого?
– Дійсно, реконструкція нашим «хрущовкам» дуже потрібна. На мій погляд, тут усе залежатиме від місця розташування будинку. Якщо «хрущовка» в центрі міста, то за умови, що знайдеться інвестор (лише за кошти міста це зробити нереально), можна виселяти мешканців у тимчасове житло, будувати нове і повертати його людям. Якщо брати «хрущовки» в інших частинах Кременчука, то там можна знайти вихід за рахунок надбудови мансардних поверхів. Але такого чіткого розподілу в нас немає. Наприклад, минулого року було затверджено детальні правила забудови центральної частини міста. І ми вже визначили житлові будинки, які можна реконструювати за рахунок надбудови. До речі, ми вже маємо певний досвід з реконструкції «малосімейок». Але зрозуміло, що то зовсім не та реконструкція, яка має проводитися в центрі міста.
Інша справа, що найближчим часом реконструкція «хрущовок» у нашому місті неможлива. Для цього потрібні дві умови. Перша – це наявність фонду відселення. Такий фонд у нас є, але кількість квартир у ньому замала. До того ж, цей фонд розрахований на випадок непередбачених аварійних ситуацій. По-друге, необхідна спеціальна програма. Розробити її і затвердити – не проблема. Проблема в фінансуванні, а його на даний момент якраз і немає.
– То реконструкція «хрущовок» нам найближчим часом таки «не загрожує». А якщо знайти інвестора?
– Це варіант. До нас дійсно звертається багато інвесторів на предмет будівництва житла. Але їх, як правило, цікавлять вільні площадки під забудову, а таких у нашому місті практично не залишилося. Тому, я думаю, з часом інвестори візьмуться і за проекти реконструкції.
– А чи не очікує на нас тоді зростання цін на «хрущовки», як у Києві минулого року?
– Цілком можливо, що так воно і буде.
– За яким принципом мешканцям «хрущовок» роздаватимуть житло? Адже в квартиру можна прописати цілий «табір», щоб отримати побільше.
– Я не знаю, що візьмуть за принцип, коли до реконструкції дійде справа, але я вважаю, що житло треба давати на сім’ю. Ось, наприклад, прописали в квартирі дві сім’ї – одну старшого, а другу більш молодого покоління. То й після реконструкції вони мають отримати дві квартири на дві сім’ї. А площу вже потрібно розраховувати на кожну людину окремо. Це моя особиста думка.
– Можливо, поки місто знайде кошти на «хрущовки», вони самі по собі розваляться, і реконструювати буде нічого…
– Та ні, ну що ви! Я не хочу сказати нічого поганого про нинішніх спеціалістів, але тоді проектувальники ставились до своєї роботи більш відповідально. У наших «хрущовок» запас міцності серйозний. Вони ще стоятимуть і стоятимуть!

Для реконструкції «хрущовок» потрібен новий Житловий кодекс
Для того, щоб «хрущовки» нарешті почали реконструювати по всій державі, Верховна Рада має ухвалити новий Житловий кодекс – таку думку висловлюють фахівці з житлового будівництва. Зокрема, генеральный директор київського ЗАТ МЖК «Оболонь» Василь Антонов в інтерв’ю УНІАН заявив, що тільки цей крок покладе початок масштабній програмі реконструкції застарілого житлового фонду. Адже в Україні досі діє «совковий» кодекс, де відсутній навіть такий термін, як приватна власність.
Пан Антонов підкреслив, що «хрущовки» –  це не дуже якісне житло, яке вже давно відпрацювало свій ресурс і часто-густо знаходиться в аварійному стані. «Перепоною відселенню мешканців «хрущовок» наразі є чинний Житловий кодекс. Зараз у таких квартирах прописано по декілька чоловік, – пояснив він. – Якщо їх виселити звідти, то згідно з нинішнім кодексом, кожна сім’я має отримати по три-чотири квартири як компенсацію. Жодних надприбутків не вистачить, щоб забезпечити всіх мешканців «хрущовок» новим житлом».
До речі, Верховна Рада планує ухвалити новий Житловий кодекс вже в кінці нинішнього або на початку наступного року.

А як у Москві
У Москві реанімування та знесення «хрущовок» йде повним ходом. Керівництво міста намагалося почати реконструювати п’ятиповерхівки з 1989 року,  але від слів до справ перейшли лише наприкінці 1995-го. Тоді сформували програму реконструкцій п’ятиповерхівок та дуже старого житла. У Москві перевага надається квартальній реконструкції. Вона передбачає, окрім спорудження нового житла, дитсадків, шкіл, кав’ярень і лікарень, модернізацію каналізації, оновлення транспортної мережі та створення нових паркувань.
При квартальній комплексній реконструкції головне питання – розселення мешканців. У Москві найбільш ефективним вважають так зване «хвильове розселення». Тобто спочатку виділяється майданчик під будівництво «стартового» житлового будинку. Після побудови у нього відселяють мешканців п’ятиповерхівки, яку планують знести. На площадках, які вивільнилися після знесення, споруджують нові багатоповерхівки. При цьому нові будинки за площею перевищують старі у два-три рази. Після завершення будівництва мешканці наступного будинку, який зноситься, справляють новосілля у нових квартирах, а на місці «хрущовки» споруджують новий будинок. Цей ланцюжок повторюють кілька разів і як наслідок місто отримує сучасне житло замість старих «хрущоб».

Уряд Януковича обіцяє вирішити проблему «хрущовок» за десять років
Нещодавно перший віце-прем’єр, міністр фінансів України Микола Азаров заявив, що проблеми заміни старого житлового фонду уряд Віктора Януковича збирається вирішити за десять років. Щодо «хрущовок», то за словами пана Азарова, проблему їхньої заміни новим сучасним житлом неможливо вирішити ні за один, ні за п’ять років. «Чи можна хоч би за десять років вирішити цю проблему, щоб ми нарешті забули слово «хрущовка»? Можна, – стверджує міністр фінансів. – Але для цього мають бути передбачені серйозні ресурси і не на один рік, а на десять».
Вирішувати проблему старого житлового фонду уряд пана Януковича збирається за рахунок системи середньострокового бюджетного планування. «Бюджет 2007 – це так би мовити частина бюджетів, які ми зараз розробляємо на 2008, 2009, 2010 и 2011 роки, – сказав пан Азаров. – Таким чином, ми зможемо втілювати програми строком на чотири-п’ять років. Тож тільки на наступний рік на стимулювання розвитку житлового будівництва ми передбачаємо суму порядку трьох мільярдів гривень».

Усього в країні 25 тисяч «хрущовок». У них мешкає понад десять мільйонів людей або майже кожний четвертий громадянин України