У воїна залишилась мама, донька, онучка, сестра і колишня дружина
28 листопада у Кременчуці попрощались з 52-річним військовим Валерієм Гусинським. Чоловік служив у 13 бригаді Національної гвардії України «Хартія».
Чоловік навчався у школі № 3 в Кременчуці, розповідають однокласники Валерія. Усі разом вони зростали на Третьому Занасипі.
— Він був хлопчиком, як кажуть, хлопчиком з останньої парти, але він став на захист України, незалежно від того, як він вчився в школі. Він завжди казав, що не буду чекати, не буде ховатися. Був добрим. Веселим. Дуже любив свою родину, сім’ю і останнім часом він дуже-дуже переживав, хвалився своїми внуками. Для нього було дуже важливо їх захищати, — розповідає Тетяна.
На захист України Валерій став торік.
— Служив в Нацгвардії. Зараз це Хартія. На різних напрямках, на Дніпропетровському напрямку, потім на Донецькому напрямку він був, — каже Наталя.
— Казав, дуже важко. Він завжди казав — дуже важко. Каже: «Як ми виходимо звідти, руки трусяться, все труситься». Для нашого віку це вже стрес, дійсно це стрес. Він завжди казав: «Там страшно, дуже страшно». Але каже: «Я не хочу, щоб цей страх був тут, у Кременчуці», — розповідає Тетяна.
Жінка додає, що останній місяць він був у Хоролі — «його вже перевели по лікарні, по хворобі. Його повинні були списати».
— Доброзичливий, чуйний, завжди допомагав. І веселий. Веселий. Постійно на позитиві, — каже однокласник Валерія Володимир.
Сусідка Валерія Наталя каже, що чоловік працював зварювальником.
— Ми жили в одному домі, я давно його знала, з 91 року. У нас дачі разом були, товаришували з батьками Валерія. Гарна, порядна людина. Коли онучка народилась, він аж піднісся духом. Як людина дуже добрий. Як треба, завжди допомагав. Світла пам’ять всім захисникам, — розповідає Наталя.
У воїна залишилась мама, донька, онучка, сестра і колишня дружина.
Після прощання у Свято-Миколаївському соборі поховали воїна на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань захисників та захисниць України.