До нічиєї трішки не дотягнули, але нарешті «розмочили» суху, безгольову серію

Національна ліга U-19

СК «Полтава» — ЛНЗ (Черкаси) — 1:2 (0:2)

13 тур. 20 листопада. Кременчук. Стадіон «Кремінь-арена ім. О.М.Бабаєва».

Арбітр: Давид Войцеховський.

Голи: 0:1 — Давид Благодарний (24), 0:2 — Нівінський (37), 1:2 — Андрій Пустовіт (65).

СК «Полтава:  Безпрозванний, Василюк (Столяж, 64), Опришко, Жадан, Старушко, Бабич (Гажалов, 87), Гаудук, Зіняр, Прокопенко, Пустовіт, Степанов (Котченко, 46).

ЛНЗ: Бакус, Нівінський, Мельник, Свистун (Хамко, 46), Бобечко (Данніков, 62), Трухим, Дудник, Штокал, Лепський (Айдаров, 78), Благодарний, Сейку.

У попередній розповіді, де аналізувався  матч нашої юнацької команди з ровесниками «Шахтаря», ми передбачили, що наступний матч із ЛНЗ буде і напруженим, і цікавим. До речі, тоді полтавці поступилися дуже гарному і збалансованому «помаранчево-чорному» колективу 0:3. Черкащани ж у тому ж таки 12-му турі  були буквально розтрощені київським «Динамо». Юнаки у біло-голубій формі виграли аж навіть трохи з непристойним рахунком — 7:0.

Справді, кременчуцьке побачення двох невдах попереднього туру вийшло цікавим. Матч розпочався з атак, якими обмінялися обидва суперники. І це було своєрідним камертоном до всіх 90 хвилин. Матч так і пройшов — в обопільних атаках, боротьбі, без відчутної переваги якоїсь однієї  з команд. Можливо, на якусь дещицю вдалішими були гості, або — на якусь дещицю вони діяли гостріше  на половині поля СК «Полтава». І найголовніше  —  підопічні Михайла Дячука-Ставицького не допустили таких серйозних промахів в обороні, як це, особливо у першому таймі, зробили господарі поля. Власне, ці помилки й стали визначальними для остаточного підсумку матчу.

Спочатку чотири оборонці «Полтави» досить пасивно спостерігають за м’ячем, який досить повільно рухається вздовж  лінії карного майданчика після передачі когось із черкащан з правого флангу. Полтавці  очевидно знаходяться ближче до шкіряного, аніж гравець «ЛНЗ» Давид Благодарний, який в цей час перебуває в глибині карного майданчика свого суперника. Однак Давид, правильно оцінивши ситуацію, вмикає швидкість, вибігає, і йому досить спокійно вдається  заволодіти м’ячем. Давид обігрується з партнером і одразу наважується на удар лівою десь з лінії карного майданчика. Спроба вдається. Шкіряний з підрізкою від воротаря летить у верхній кут воріт — красивий гол. Артем Безпрозванний в цьому моменті безсилий що-небудь зробити.

У другому епізоді активність,  напористість, пристойна технічна оснащеність  все того ж Благодарного знову дає результат. Він практично на лінії воріт заробляє штрафний, йде подача на лінію воротарського, і чомусь ніхто із захисників (знову!) не завадив Тимофію Нівінському, який набіг і точно пробив головою — 2:0 на користь ЛНЗ. Правда, це ж запитання можна адресувати і Безпрозванному — чи треба було залишатися на лінії воріт, коли м’яч був буквально у кількох метрах від нього, і само собою напрошувалася гра на виході.

У другому таймі СК «Полтава» вдалося домогтися одного, дуже позитивного результату в цьому матчі. Позитивного і давно очікуваного. Команда нарешті перервала безгольову, «суху» серію. На 65 хвилині господарі  вдалися до зброї, якою часто користується. Це довга передача. Капітан «Полтави»  Тимур Бабич від центральної лінії поля піднімає м‘яч вгору й адресує його в чужий карний майданчик, де  за нього готовий боротися Андрій Пустовіт. Точність Бабича, активність і  достатньо висока техніка Андрія і дозволили забити  давно очікуваний гол. Андрій після довгої передачі зупиняє м’яч, обігрує захисника, і в боротьбі з ним буквально проштовхує шкіряного у кут воріт — 1:2.

СК «Полтава» не могла забити впродовж 721 хвилини ігрового часу. Саме стільки тривала ця «суха» серія. Тому гол Пустовіта — безперечно, важливий позитив. Він повинен додати команді впевненості.

Після фінального свистка матчу з ЛНЗ перша думка, яка  виникла і не полишала багатьох вболівальників полтавського колективу, — «ех, трішки не дотягнули до нічиєї». А вона й справді була близькою.

З цим висновком поділився із наставником команди Ігорем Климовським.