Микола Осика народився 4 лютого 1995 року. З 2015 року проходив військову службу за контрактом у місті Одеса, служив у морфлоті та отримав професію водолаза. Завершив службу зі званням старший матрос.
У травні 2024 року приєднався до лав Збройних Сил України через рекрутинговий центр у Кременчуці. Він вирішив піти добровольцем на військову службу, поставивши за мету потрапити до лав 3-ї штурмової бригади.
Пройшовши навчання та базову військову підготовку протягом літа, вже в серпні став до служби та виконання бойових завдань.
Обіймав посаду вогнеметника штурмового відділення.
Микола Осика загинув 10 грудня 2024 року поблизу села Новогеоргіївка Сватівського району Луганської області, під час відбиття наступу на позицію.
Рятуючи життя побратимів, декілька разів встигнув викинути за межі бліндажа гранати, якими їх закидували росіяни. Отримавши осколкові поранення, загинув внаслідок надмірної крововтрати.
— Микола був моїм другом, дуже доброю та чуйною людиною. До військової служби працював у мережі пекарень «Ілона», тістомісом. Власними руками замішував тісто, з якого випікався запашний крафтовий хліб для містян, — розповів «Кременчуцькому Телеграфу» Дмитро Ходін, випускник Кременчуцького льотного коледжу.
Хлопець просить підтримати петицію на присвоєння звання Героя України Миколі Осиці.
