Сумний Лев і Дійна Свиня

«Нова провінція» – творче об’єднання молодих кременчуцьких художників. Існує з 2002 року. Як правило, виставки «Нової провінції» стають подіями у культурному житті Кременчука. Адже в об’єднанні – жодного «персонального пенсіонера» від живопису. Усі – працюючі майстри.

А от дарма ви не цікавитесь кременчуцьким мистецтвом. Там іноді трапляються такі стильні вечірки! Наприклад, на відкритті виставки «Звуки весни» у міській художній галереї все було так стильно, наче в арт-центрі Пінчука. Хоча народу прийшло обмаль – два журналісти, п’ять естетів та три допитливі пенсіонерки. Що поробиш – неділя. Народ або на «пиві», або на дачі. А між тим відкриття вийшло симпатичне – з хересом та прибульцями. Херес був дуже пристойний. А прибульці – рок-гурт «Znykli Prybulci («Зниклі прибульці») – дуже милі. І грали гарно. І пісні співали такі концептуальні – про слова, «які ти вмієш вимовляти». А у цей час дами-художниці, замотані в італійський трикотаж – теж страшенно концептуальний – розносили по залу херес. Богема, одним словом.

А коли скінчився херес, ми змогли, нарешті, роздивитися роботи. І страшенно зраділи, що у Кременчуці працюють такі сильні майстри. Отак стояли перед полотном «Ритм&блюз», і раділи, що його автор – Олексій Рубанов – кременчуцький художник. До речі, Рубанов – наш «китайский связной». Це його робота «Вогні великого міста» представляла всю Україну минулого року на масштабному бієнале у Пекіні. А на кременчуцькій виставці він презентував роботу «Національна ідея». Для себе ми її назвали простіше – «Дійна Свиня». Така, знаєте, зображена на полотні вишукана різнокольорова свинка, навіть свиноматка. Її творець – Олексій Рубанов – стверджує, що саме свиноматка символізує будь-яку національну ідею. А найперше українську. Ми з майстром погодились одразу. Адже дійсно, від так званої «національної ідеї» – як і від доброї свиноматки – харчується сила-силенна невдячних поросят-політиків. А коли виростають до розмірів вгодованого борова, забувають про маму-свиню. Пардон, про національну ідею.

Втім, на виставці представлені у повній красі і більш вишукані тварини, ніж концептуальна свиня. Ми, наприклад, одразу закохалися у гарнющого геральдичного лева на ім’я Уно (один). Він весь такий втомлений, худий і породистий – ну просто Казанова на пенсії. Автор роботи – Інна Мосієнко – пояснила, що лев сумний та худий, бо самотній. Втім, вдвох теж буває невесело. Про це свідчить серія робіт пані Інни «Королі і Королеви, ІІ». Там є дуже символічна робота з купою поламаних ключів. Дівчатам, які почуваються у шлюбі невільно, варто подивитися – буде про що культурно поговорити з подругами.

Якщо ж говорити власне про «Звуки весни» – адже саме таку назву має виставка – так цими звуками для нас стали роботи Світлани Готвянської. Весняні тюльпани малюють усі. Тим більше, дівчата. Але лише у Готвянської вони справді ніжні.

Матеріалізовані «Звуки весни» ви можете роздивитися у міській художній галереї протягом травня. Не прогавте весну.

«Уно», Інна Мосієнко.

Перед вами один із «прибульців» – дуже вправний саксофоніст. Гурт «Зниклі прибульці» запросив на відкриття Олексій Рубанов. Він розповів, що вперше почув хлопців у якомусь втаємниченому підвалі напроти «Нірвани». Тепер нам самим кортить побачити той загадковий підвал, де зростають такі кадри.