Маленького кременчужанина Дениса не стало за одну ніч

Іграшкові машинки, веселі паровозики, кубики, безліч дитячих речей. Над усім цим висить фотографія усміхненого малюка, перекреслена траурною стрічкою. Так нині виглядає кімната в оселі родини Таран. Їх первісток, Денис, до свого другого дня народження не дожив лише два місяці. А батьки вже міркували, як прикрасити оселю до свята…

Ввечері 10 жовтня батьки привезли Дениса, який ще вдома грався іграшками та бешкетував, із температурою 38 «із хвостиком» до лікарні. Однак більше хлопчик додому не повернувся. Вранці лікарі повідомили: дитина померла. У довідці пишуть: причина смерті – пневмонія. Лікарі підозрюють, що збудник хвороби – менінгококова інфекція. Напередодні дитину слухали щонайменше чотири лікарі. Жоден із них про пневмонію батькам не сказав.

– У п’ятницю, щойно у дитини підвищилась температура, я пішла до дільничного лікаря. Проте її не було і я потрапила у кабінет № 28, – згадує мати хлопчика, Марина. – Мені сказали, що у сина нічого страшного немає: застуда та червоне горло. Виписали звичайні ліки. Але у неділю після обіду з’явились висипи. Викликали «швидку». Лікар сказала, що у сина у ротику є висипання, і це стоматит. Запропонували відвезти нас до лікарні. Ми відмовились, бо вранці хотіли звернутись ще до свого дільничного, аби він оглянув та ухвалив рішення. Лікар прийшла до нас вранці. Сказала, що не бачить нічого страшного. Що це не схоже на стоматит – вірогідніше, просто ще зубки будуть різатись. Виписала ліки. Я давала сину жарознижувальне, витримуючи інтервал. Коли ми лягали спати, дивлюсь, на руках висип. Тоді зібрали пакунки та поїхали у лікарню. Поки я збиралась, дитина ще гралася з конструктором, сміялася… Яка менінгококова інфекція? При ній дитина і головою б повернути не могла, і на світло б не дивилась. А мій таке тут творив, що усе дибом стояло…

– Температура була, однак поведінка дитини була звичайною, каже батько, Юрій. – У приймальному відділенні нас послухала дівчина, яка, я так розумію, була інтерном. Жоден лікар не сказав, що у нього щось негаразд із легенями.

– Нас поклали у палату, далі направили у маніпуляційну. Денис у мене завжди лікарів боявся, навіть не знаю, чому. Тож я сказала, що піду з ним. Мене не пустили. Кажуть, завжди так робимо, бо ще й маму доведеться відкачувати. Я стою під кабінетом і чую, як він кричить за мною. Так страшно! Кричить, кричить, а потім затих. Заходжу до кабінету, питаю, що сталося. Кажуть, що заснув. Тобто як це – кричав, кричав і раптом заснув? До того ж вдома я його гойдаю півтори години, аби він спати влігся. Заглядаю, а він там сидить увесь ніякий. Настільки побілів, що й висипи на тілі не було видно. Питаю, може, щось вкололи? Кажуть, що ні. Катетер з першої спроби вони йому так і не поставили, тільки руку подряпали. При мені зробили два протиалергенні уколи. Далі я забрала дитину у палату, він лежав напівсонний. Примотали катетер, почали капати. Очі у дитини – скляні, почав закочувати їх до лоба. Прийшла лікар, повідомила, що погані аналізи на сечу та кров. Треба вводити антибіотики. Не зробивши пробу на сприйняття антибіотику, почали вводити ліки. Медсестри викликали з реанімації лікаря, запитали, може дитину туди перевести. Він сказав, що не треба – дитина нормальна.

– Сказав, якщо буде гірше, кличте мене. А дитина була бліда, губи – сині, – розповідає Юрій. – Як укололи у вену цей препарат, йому стало гірше. Принесли апарат, аби міряти пульс, слідкувати за диханням. Видно, що пульс падає. Перезапустили апарат, принесли другий – те саме, показники стають гіршими. Прибігає той самий лікар з реанімації і каже, що вони забирають.

– Як стали вводити антибіотик, у дитини почались судоми, він став висмикувати ту крапельницю, – згадує Марина. – Лікарі зрозуміли, що справи погані, і треба його до реанімації. Вночі дитину під’єднали до апарата штучного дихання. Нас не пускали. Усе, що відбувалось, знали лише зі слів лікарів. О пів на третю сказали, що у дитини набряк мозку та легенів. Під ранок викликали авіабригаду з Полтави. А ближче до 9-ї сказали, що дитина померла – зупинилося серце. Ми дізнались, що воно зупинялося за ніч кілька разів, але нам про це не казали. Говорили, що усе без змін…

«Скільки лікарів дивилось!»

«Гостра менінгококова інфекція блискавичної форми, двостороння пневмонія, набряк легенів, набряк головного мозку, мозкова кома». Таку попередню інформацію про причину смерті Дениса отримали від поліції місцеві ЗМІ. У лікарському свідоцтві про смерть, у рядку «хвороба, що призвела до смерті» зазначено «інтоксикація». Далі слідує: інша пневмонія, збудник не уточнений. Батьки кажуть: страшним діагнозам не вірять. Їхня дитина мала гарне здоров’я. До лікарні потрапила вперше, та й у дорозі нормально себе почувала:

Марина: – А скільки лікарів його дивилось! І в п’ятницю в поліклініці слухали, і «швидка» слухала, і дільнична лікар слухала зранку, і в лікарні слухали. Але ніхто про пневмонію нам не сказав.

– Тобто ви не вірите висновку судмедекспертизи?

Марина: – Ні. До того ж інформацію в Інтернеті про менінгококову інфекцію оприлюднили раніше, ніж нам, батькам, на руки видали висновки судмедекспертизи. Звідки ж тоді взялись дані про ту інфекцію?

Юрій: – Коли я спілкувався із слідчим у поліції, мені зателефонувала головний лікар. Я увімкнув «гучний зв’язок». Вона хотіла зустрітись, поговорити. Просто так головний лікар телефонувати не стане… З лікарні ми забрали рентгенівський знімок, а картку нам не віддали. Сказали, що вона зараз на експертизі, буде у лікарні у перших числах листопада. Однак і тоді на руки нам її не віддадуть.

Марина: – Прикро, що у них немає ніякої відповідальності. І не лише по відношенню до моєї дитини. Усіх гроблять, і все одно. Ну, подумаєш, не витримало серце…

Юрій: – Страшно звертатись до лікарів. Ти везеш дитину з надією, що вони її врятують, а виходить…

Кошик іграшок, колекція автівок, магнітиків… Денис – первісток у родині Юрія та Марини, був улюбленою дитиною. Обожнював тварин, полюбляв кататись на саночках, гратись із конструктором та тримати за руку тата та маму. Та до свого другого дня народження він не дожив 2 місяці.

– Усі нам кажуть, що «ви молоді, буде у вас ще дитинка». А так тепер страшно! Йому ж було лише рік та 10 місяців! Він же був копія тато, так посміхався! Усе було задля нього. Зі шкури вилазили, усе робили! Наймали професійного фотографа, аби зняти усі моменти з життя. Нещодавно велосипед триколісний купили... Машинок у нього стільки було – гори. Бабуся йому речі сама шила. Лише ним і жили!

«Чекаємо висновків»

За коментарями ми звернулись до головного лікаря дитячої міської лікарні Лариси Носенко.

– Ми не можемо зараз нічого коментувати, бо уся документація знаходиться у судовій медекспертизі у Полтаві. Зразки відправлені до Полтавської вірусології та бактеріології. Чекаємо на висновки.

– Чому кілька лікарів слухали дитину і не запідозрили пневмонію?

– Якщо пневмонія викликана вірусами, вона може навіть не прослуховуватись. Якщо збудник – вірус, може бути просто жорстке дихання і більше нічого не прослуховуватиметься.

– Батьки кажуть, що не була зроблена проба на сприйняття антибіотику…

Я тієї ночі у лікарні не була і зараз нічого не можу сказати. Чекаємо на висновки бактеріології та вірусології.