Кременчуцький мер вирішив зробити Кременчук містом, де пройдуть фінальні матчі «Євро-2012»

З приходом до влади нової команди, в Кременчуці відбуваються зміни, які можна оцінити по-різному. ’’Телеграф’’ вирішив пофантазувати, як ці зміни можуть вплинути на життя міста та його мешканців.

Амбітний кременчуцький мер вирішив зробити Кременчук містом, де пройдуть фінальні матчі «Євро-2012».  Мер прийняв рішення перетворити Кременчук на Нью-Кременчук – місто трьох стадіонів європейського рівня. Задля досягнення цієї високої мети потрібно провести непросту рокіровку.  Спершу місту треба знайти три мільйони і купити скромний  стадіон «Кредмаш»,  потім треба змусити Кременчуцький національний університет узяти стадіон «Кредмаш» собі, а мерії віддати великий університетський стадіон «Політехнік», який страшенно полюбляє міський голова.

Потім у міському бюджеті треба знайти мільйонів 20-25 на реконструкцію застарілого стадіону «Політехнік» – там лише реконструкція футбольного поля з натуральним трав’яним покриттям та системою підігріву грунту купу грошей потягне!  А потім треба швиденько знайти ще кілька мільйонів, і побудувати другу трибуну на стадіоні у Міському саду.  І все це – швидко, щвидко, швидко.  Бо до «Євро-2012» залишився усього рік! А заради чого ж, крім «Євро-2012», варто було б «вішати на шию» міста таку фінансову «каменюку» з трьох стадіонів?  На допомогу українського уряду сподіватися  не доводиться – уряд радить усім однаково – «затягнути пасок».  Тож, все доведеться робити самим – на реалізацію великої мети працюватиме кожен свідомий кременчужанин!

Матусі, немовлята та домашні собаки радісно здають кошти на стадіон!

З першого квітня периметр Міського саду огородять дуже декоративним парканом – щастя, що 1,3 мільйони гривень на його облаштування ще раніше заклали до міського бюджету! Розкішний новенький паркан матиме лише один вхід. Там встановлять автоматичний турнікет і касовий апарат. Кожен кременчужанин, який бажає прогулятися по саду, з 1 квітня повинен буде заплатити за це гроші.  Гроші  підуть на благородну справу – на будівництво другої трибуни стадіону в Міському саду.

Кожен кременчужанин здає гроші на стадіони!

Партіотична ініціатива громадян втілюється в життя!

 Свідомі кременчужани, стурбовані тим, як би скоріше зібрати кошти на купівлю стадіону «Кредмаш», будівництво нової трибуни на стадіоні у Міському саду, а також на масштабну реконструкцію стадіону «Політехнік»!  Громадяни звернулися до міської влади з громадською пропозицією! Мешканці міста запропонували зробити платними усі автобусні  та тролейбусні зупинки, а також зупинки маршрутних таксі. Влада просто-таки змушена була підтримати народну ініціативу. З 1 квітня на всіх тролейбусних та автобусних зупинках, а також на зупинках маршрутних таксі  встановлені автоматичні турнікети та касові апарати. Кременчужани радісно і абсолютно добровільно сплачують «стадіонний збір» – 5 грн. Зважаючи на значні обсяги пасажирських перевезень у Кременчуці, народні кошти на реконструкцію народних стадіонів потужним потоком потекли на спеціальні рахунки.

.

Всі кременчужани в єдиному пориві радісно і абсолютно добровільно здають кошти на розбудову трьох народних стадіонів у Кременчуці!  І лише злісні протестувальники з групи «Громадський спротив» не підтримують народну ініціативу. Вони відмовляються платити «стадіонний збір», ходять по дворах і підбурюють народ кинути кричати «Гол!Гол!Гол!», і просто сісти почитати книжки.  Деякі активістки групи навіть намагаються читати громадянам власні вірші – на що аудиторія реагує неадекватно.  Народ не підтримує протестувальників.

Доведені до відчаю активісти групи «Громадський спротив» зважились на хуліганський вчинок. Першого квітня вони захопили синій тролейбус! Одна з активісток підійшла до водія тролейбусу і чемно запитала, «как пройти в библиотеку?»  Поки здивований водій згадував, де ж у Кременчуці залишилась працююча бібліотека, екстремістки через службові дверцята вдерлись усередину тролейбусу! Нині вони роз’їжджають по місту на синьому тролейбусі, зупиняються у заборонених місцях, підбирають пенсіонерів і безкоштовно катають їх по Кременчуку – обминаючи платні зупинки громадського транспорту!

КРЕМЕНЧУК РЕАЛЬНИЙ

Виступ міського голови пана Бабаєва на урочистостях з приводу відкриття стадіону в Міському саду: «То, что сделано сегодня, это первая часть постройки. Я думаю, я уверен, что со временем здесь появится и правая трибуна, вместимостью 1500 мест. А самое главное, я хочу поздравить весь Кременчуг, всех кременчужан, всех спонсоров, с тем, что у нас в городе появился первый коммунальный стадион, принадлежащий городу, принадлежащий нашей футбольной команде!»

www.telegraf.in.ua, 19 листопада 2010 р.

«Міський сад огородять». Цього року на встановлення огорожі у Міському саду та освітлення території в бюджеті передбачено 1,3 млн. грн. Загальна вартість реконструкції – 27,5 млн. грн. Кременчужани хвилюються, чи не означатиме паркан у Міському саду обмежений або платний вхід на територію в майбутньому. «Ні», – заспокоює заступник міського голови Кременчука.

«Кременчуцька Панорама», 3 березня 2011 р. 

«Мер хоче забрати стадіон «Політех» у власність міста». Завод «Кредмаш» зараз продає свій стадіон, бо не може утримувати його після підвищення вартості оренди. У мерії непроти забрати його до комунальної власності, однак ціна, за яку його віддають (три мільйони гривень), для бюджету міста зависока. Тож рішення ще не прийняте. Між тим мер Олег Бабаєв розмірковує ще над одним варіантом: «Можливо, цей стадіон (ВАТ «Кредмаш») варто передати університету (КНУ)... А натомість забрати у комунальну власність стадіон, що на зупинці «Вічно живим» («Політехнік»), який належить сьогодні нашому університету».

«Кременчуцький ТелеграфЪ», 3 березня 2011 р.

Мер міста Олег Бабаєв не відмовився від думки помінятися з Кременчуцьким національним університетом ім. Остроградського стадіонами. Зокрема, поміняти «Політехнік» на стадіон ВАТ «Кредмаш». Однак вирішуватиме він це питання не з ректором університету, а у Міністерстві освіти. Рішення у питанні обміну є, але повідомить про нього міський голова пізніше.

«Програма Плюс», 25 березня 2011 р.