Кременчужани провели в останню путь справжнього «Батю»

24.01.2017, 17:22 Просмотров: 6 544 Комментариев: 3

Кременчужани провели в останню путь справжнього «Батю»

У Кременчуці попрощалися з санітаром 8-ї Окремої автомобільної санітарної роти Петром Боцулою

24 січня кременчужани попрощалися з 58-річним старшим солдатом Петром Боцулою, який помер 22 січня від інфаркту у Третій лікарні.

 

 

Попрощатися з санітаром 8-ї Окремої автомобільної санітарної роти (ОАСР) прийшли рідні, сусіди та бойові побратими.

На фронт Петро Боцула потрапив у другій хвилі мобілізації 28 серпня 2014 року. Після зборів у Полтаві потрапив до 8 ОАСР, яку одразу кинули в Іловайський котел. Але Петру Боцулі не вдалося потрапити до побратимів, саме тоді у нього був перший серцевий напад. Рятувати життя українським солдатам на передовій довелося не довго, адже за станом здоров'я комісували 22 листопада 2014 року.

Але Петро Боцула не покидав своїх бойових друзів. Навіть знаходячись у тилу він намагався кожного підтримати. Він розуміючи як важко хлопцям знаходив у тилу необхідні речі для хлопців.

 

Кременчужани провели в останню путь справжнього «Батю»

На фото військові медики 8 ОАСР

- Він добровольцем пішов у військкомат і потрапив до нас у 8-му окрему автосанітарну роту. Чесний, добрий завжди виконував поставлені перед ним завдання. У нього були проблеми зі здоров'ям. Світла йому пам'ять, - зазначив командир 8-ї ОАСР.

Медик Олександр Оловаренко згадує, що “Батя” завжди був поруч.

- Навіть перебуваючи за станом здоров'я у військовій частині, він примудрявся приїжджати у наш підрозділ. Привозив не лише поїсти, а й теплий одяг. Хоч і не встрою, але завжди був поруч, - додав медик. - “Батя” це не лише його позивний, це як ім'я. Він своєю любов'ю та піклуванням намагався обігріти. До кожного знаходив добре слово, знав імена та вік кожного з бійців. Кожного разу при зустрічі передавав вітання дружинам та дітям. Батя він і є Батя.

“Батя” для своїх хлопців організував зустріч після демобілізації, зустрівши з хлібом та сіллю. А стяг 8 ОАСР на зустрічі давав побратимам розписатися на згадку.

- Цей стяг всі разом розробляли й давали на обговорення всій роті. Він втілив цей стяг у життя. Прапор був з нами у бою, а тепер висить у вдома у кожного з нас, - додав Артур Мазілкін.

 



Сусіди згадують, що з дитинства знали Петра Боцулу, який ріс у них на очах.

- Він маленьким бігав по двору. Як всі хлопчиськом був бешкетником. Коли підріс завжди намагався нам по-сусідськи допомогти. Ніколи не пройде повз, завжди підійде, запитає як здоров'я, справи, - розповіла сусідка.

Петро Боцула народився 18 червня 1958 року у Кременчуці. Після закінчення школи №10 вступив до ПТУ№20 на спеціальність зварювальник. Службу у лавах радянської армії відслужив у ракетних військах. Після повернення з армії одружився, разом з дружиною виховували сина та доньку. Згодом няньчив трьох онуків. Останнім місцем роботи був завод “АвтоКрАЗ”.

Після панахиди, яку відслужили біля будинку бійця, старшого солдата супроводили автоколоною до Свіштовського кладовища, де поховали у секторі Героїв АТО.

 

Теги:

Комментарии: 3

454
24 января 2017 17:33

Герої не вмирають!


0
503
24 января 2017 19:40

Пусть земля будет пухом.... Вечная память...


0
1 275
24 января 2017 21:38

Вечная память...


0
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.


Вверх