Фома: «Україна – крок уперед і три назад»

25.06.2009, 09:23 Просмотров: 1 214
Лідер гурту «Мандри» про попсу, кризу й революцію.
Фома (лыворуч) із Олексієм – незмінним клавішником та аккордеонистом «Мандрів»

Київські «Мандри» приїздили 21 червня до Комсомольська закривати музичний фестиваль «кРОК назустріч». Лідер «мандрівників» Сергій Фоменко (Фома) повідав «Телеграфу» про свої подорожі, московську попсу, неадекватних політиків; про те, яка користь від нинішньої кризи.

Київському гурту «Мандри» пішов уже 12-й рік. За це час хлопці об’їздили всю Україну, виступали у Великобританії, Німеччині, Росії, Польщі, Угорщині.

– Немає ніякої такої страшної ситуації в Україні, – стверджує лідер групи Фома. – Люди просто мислять провінційними категоріями. Вони не розвиваються – лише дивляться на те, що їм показують у телевізорі.

До Кременчука гурт приїхав на власному мікроавтобусі. Не встиг Фома вийти, як до нього підбіг хлопець і попросив автограф, пояснивши:

– Ви у нас у 2005-му на мопеді тут каталися…

Доки інші «мандрівники» відпочивали, готуючись до виступу, Фома відповідав на питання «Телеграфа».

– Чому ви називаєтеся «Мандрами»? Куди мандруєте і до чого вже домандрувалися?

– Життя людини від народження і до смерті – подорож. Ми всі подорожні. Також подорожувати можна різними країнами, музичними стилями. Слово «мандри» є гарним словом, яке несе в собі певну енергію. Власне тому – «Мандри».

– Чи підтримуєте молодих виконавців... матеріально?

– Справа в тому, що ми все робили самі. І саме тому ми є такими, якими є. Це цікавіше. Коли хтось тобі допомагає, у тебе може виникнути ілюзія, що все на світі легко або дуже просто. І ти не отримуєш важливого для себе досвіду. Коли ж ти робиш щось сам, то від того набуваєш правильного досвіду. Це головне. Можливо, наш приклад надихає молодих музикантів на якісь рухи…

– Дехто називає вашу музику простою і каже, що її тільки на весіллях грати…

– Це дуже примітивний погляд. Трішки неадекватний. Для того, аби сказати, що за музика, слід послухати весь концерт. Це по-перше. Ми не граємо музику в одному стилі. Ми якраз подорожуємо багатьма музичними стилями. Сказати, що це весільна музика – ні. Я би хотів подивитися на таких весільних музикантів в Україні. Ми граємо корінну музику. Це українська романтична музика в сучасному рішенні. Саме цим ми і цікаві, тому і подорожуємо по всьому світі зі своїми концертами. Ну, якщо б ми грали кальку з англійської рок-музики? Музиканти чомусь вважають, що це круто – грати, як грає ось така група. А ми граємо так, як хочемо грати ми. Саме це цікаво – бути собою, а не групою «Oasis», «Led Zeppelin» чи «Акваріум».

На жаль, в Україні ментальність багатьох людей (особливо в шоу-бізнесі) дещо схиблена. На нашому віці (поки ми існуємо) багато артистів, які вважали себе «пупами землі», з’являлися і зникали назавжди. Чому? Бо їх музика є нецікавою. Це вторинна, третинна музика… Ми ж граємо від серця те, що стосується саме українського життя.

– Чи змінюється останнім часом ситуація із рок-музикою чи естрадою в Україні?

– Україна робить крок уперед і три назад. І так весь час. Відповідно, люди культури є заручниками такої ситуації. Не захищається вітчизняний медіа-простір. По радіо ми чуємо тільки московську попсу, причому самого поганого штибу. Будь-яка країна світу підтримує своє. Це стосується Росії, Англії, Франції, Сполучених Штатів, Польщі, – будь-якої країни світу. А українська влада не виробила концепції культурної політики і, взагалі, якоїсь адекватної політики. Відповідно, українська ситуація (із музикою – ред.) є провінційною і трошки затхлою.

– Який рецепт від кризи можете дати українцям?

– Не треба думати, що хтось прийде і допоможе, щоб у тебе стало все добре. Треба самому це робити. Включати креатив, внутрішню енергію. Шукати можливості. Потрібно рухатися. Під лежачий камінь вода не тече. На мій погляд, криза потрібна, аби в людині з’являлися внутрішні ресурси, про які вона забула, або щоб вона згадала про те, що життя – це боротьба, виживання. Коли ти борешся за своє життя, значить ти його цінуєш, а також цінуєш себе і свої зусилля. Більш критично і вимогливо ставишся до навколишнього світу. Відповідно, ростеш внутрішньо. Навколо тебе з’являється простір і аура, яка допомагає іншим людям отримувати енергію, підкріплювати свій дух і щось робити. Криза – це корисна річ. Це як кровопускання: усе зайве і непотрібне зливається, і залишається тільки найбільш необхідне і добре.



 
0
Автор: konstantinov
Теги:
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.


Вверх