Зелена ілюзія: як аморфа кущова знищує заплави в тіні гучних екокампаній

Про її небезпеку в науковому середовищі говорять понад 20 років. Попри це в державних і регіональних програмах аморфи немає навіть у переліку проблем: під неї не передбачено фінансування, моніторинг не ведеться, відповідальних немає

Редакція проаналізувала програми, тендери й матеріали кримінальних проваджень, пов’язаних з розробкою екологічних документів Полтавщини, і з’ясувала: загроза, яка давно задокументована фахівцями, у регіональних рішеннях фактично відсутня

Зелений мур

Ще десять років тому ці береги були відкритими — верби тягнулися до води, між травою проблискувала рибальська стежка. Тепер — зелена стіна. Узбережжя скувала аморфа кущова — чужорідний чагарник, що виростає заввишки до трьох метрів і ховає під собою воду, очерет, навіть обрій.

Такі хащі сьогодні простягаються не лише в межах Регіонального ландшафтного парку (РЛП) «Кременчуцькі плавні», а й на сусідніх ділянках уздовж Дніпра. Про проблему знають і на Дніпропетровщині, схожа ситуація — і на Дністрі.

На відміну від більш відомих інвазійних видів, аморфа довго залишалася поза увагою. Її присутність здається настільки звичною, що більшість навіть не здогадується, якої шкоди вона завдає.

Спадщина сталінського плану

Аморфа кущова з’явилася в Україні не випадково. Цей північноамериканський чагарник став частиною сталінського «плану перетворення природи» 1948 року — масштабної кампанії зі створення полезахисних лісосмуг у всьому СРСР.

Вибір здавався логічним: кущ невибагливий до ґрунтів і вологи, має потужну кореневу систему, швидко росте й збагачує землю азотом. Рослину масово висаджували на Півдні та Лівобережжі для укріплення ярів і берегів.

Коли природа втрачає баланс

У природі немає поганих чи хороших видів — кожен виконує свою роль і підтримує життя інших, зокрема й наше. Так пояснює Наталія Пашкевич, докторка біологічних наук, старша наукова співробітниця Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України.

Проблема виникає, коли організм потрапляє в чужу екосистему. Він порушує баланс, що складався тисячоліттями, і може навіть знищити її разом з усіма мешканцями. Таких чужинців називають інвазійними.

Щоб вид вважався інвазійним, він має відповідати кільком критеріям: бути чужорідним для місцевості, швидко розмножуватися в нових умовах без природних ворогів і — найголовніше — змінювати саме середовище, перебудовуючи його під себе.

За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO), у світі налічують близько 3,5 тисячі інвазійних видів. Вони входять до п’ятірки головних причин втрати біорізноманіття.

Інвазійні організми — одна з найменш помітних, але найвитратніших екологічних загроз: за оцінками дослідників, їхнє поширення щороку коштує світовій економіці понад 420 мільярдів доларів (дані за 2019 рік). Це не просто проблема природи — це економічна катастрофа, співставна з наслідками кліматичних змін і забруднення довкілля.

Що відбувається в заплавах

Аморфа — вид-трансформер. Вона не просто займає територію — вона переписує її під себе. Поява цього чагарнику означає зникнення заплавних угруповань і втрату доступу до води для тварин і людей. Густі зарості поступово витісняють верби, тополі, перетворюючи живе різнотрав’я на одноманітну зелену стіну.

Наслідки для тваринного світу ще помітніші.

Зміни відбуваються й під землею. Дрібне листя аморфи утворює щільний шар, який довго не перегниває й затримує вологу. У таких умовах не виживають дощові черв'яки, багатоніжки та інші комахи, які формують родючий шар. Ґрунт збіднюється, а разом із ним зникає й життя навколо.

Ще одна втрата — заплавні луки. У заповіднику, де донедавна гніздилися червонокнижні птахи, зокрема болотяна сова, нині панує аморфа. Це особливо боляче, адже такі екосистеми рідкісні для Європи: там їх відновлюють, вкладаючи ресурси, а в Україні чужинець методично їх поглинає.

Поширенню цього мура сприяють не лише природні процеси. Частина пасічників підсіває аморфу як медонос, не усвідомлюючи, що вона витісняє місцеві рослини й у перспективі збіднює кормову базу для тих самих бджіл. Додаткова проблема — аморфу досі можна вільно купити онлайн: саджанці та насіння продаються без будь-яких обмежень.

Від Дніпра до Дністра: масштаби поширення

Проблема не обмежується берегами Дніпра. Аморфа кущова поширюється вздовж інших великих річок, і на Дністрі ситуація схожа.

Аморфа ідеально пристосувалася до життя у водосховищах: її плоди течія переносить на десятки кілометрів, а коливання рівня води через роботу ГЕС і паводки допомагають насінню осідати й проростати на відкритих наносах. Так вона стає своєрідним річковим автостопером — кожне коливання води відкриває їй нові території.

Наслідки для тварин — критичні. Там, де чагарник утворює суцільну зелену стіну, зникають видри, бобри. Береги стають непрохідними.

Стратегії без дії

Проблема інвазійних видів уже десятиліттями на порядку денному світу. Ще в 1990-х вона стала темою міжнародних конференцій ООН, результатом яких стали Глобальна та Європейська стратегії з інвазійних видів. Країни зобов’язалися створити національні програми запобігання, запровадити моніторинг і укласти власні чорні списки небезпечних рослин. Україна цього досі не зробила.

Першу спробу зробили у квітні 2023 року — Міндовкілля затвердило список із 13 інвазійних дерев. Менш ніж за пів року, після протестів лісівників, Державна регуляторна служба скасувала наказ. Відтоді — тиша.

Сьогодні в Україні немає чинного загальнонаціонального списку інвазійних рослин. Є лише методична база — рекомендації з оцінки ризиків і проєкт порядку визначення видів. Але без офіційного переліку всі вони залишаються паперовими деклараціями.

На регіональному рівні такі переліки ухвалювалися точково. У 2017 році власний список затвердила Закарпатська облрада, включивши до нього й аморфу кущову.

Наслідки бездіяльності виходять за межі екології. Інвазійні бобові — акація, гледичія, аморфа — збільшують кількість азоту в ґрунті. Це призводить до зникнення диких орхідей, вересу, чебрецю та нітратного забруднення ґрунтових вод.

У країнах ЄС щорічні збитки від інвазійних видів оцінюються у 12 мільярдів євро. Боротьба з ними — пріоритетна ціль ЄС до 2030 року.

Наукове попередження, яке проігнорували

Ще на початку 2000-х українські дослідники попереджали: аморфа кущова — не декоративний кущ, а потенційна загроза заплавам.

Ботаніки Олександр Литвиненко та Євген Винокуров визначили її як один із найагресивніших інвазійних видів заплав — рослину, що відновлюється навіть після скошування чи підпалів. Згодом Тетяна Багацька віднесла аморфу до трійки головних деревних бур’янів півдня України нарівні з айлантом і кленом ясенолистим. А Дмитро Літвінюк зафіксував її стрімке поширення вздовж Дніпра, Південного Бугу й Дністровського лиману.

Наукові дані не залишають сумнівів: аморфа — це не озеленення, а повільна окупація природних територій.

Проблему визнають — але ніхто не відповідає

Попередження про небезпеку інвазійних рослин давно зафіксоване не лише в наукових працях, а й в офіційних документах.

У Плані управління річковим басейном Дніпра на 2025–2030 роки, розробленому Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів у співпраці з Державним агентством водних ресурсів, інвазійні види прямо названі однією з головних загроз для екосистем.

У документі зазначено, що чужорідні рослини спричиняють втрату біорізноманіття та погіршення екологічного стану водойм, а серед рекомендованих заходів — локалізація та видалення осередків інвазійних рослин у прибережних смугах.

Утім, у самому плані не визначено, хто саме має виконувати ці роботи та яким чином вони повинні бути організовані. Механізмів реалізації чи фінансування не передбачено.

Водночас законодавство покладає відповідальність за утримання берегів на власників або землекористувачів ділянок. Це визначено ст. 88–89 Водного кодексу та ст. 59–60 Земельного кодексу України. Якщо ж ділянка перебуває в комунальній власності й не передана в оренду, її утримання забезпечує орган місцевого самоврядування відповідно до ст. 33 Закону «Про місцеве самоврядування».

Таким чином, держава визнає загрозу на стратегічному рівні, але не створює інструментів для її практичного виконання, а відповідальність фактично розпорошена.

Довкілля–2027: інвазії без аморфи

У регіональній програмі охорони довкілля Полтавської області на 2022–2027 роки «Довкілля–2027» інвазійні рослини згадані лише побіжно — у таблиці із чотирма карантинними видами: амброзією, злинкою канадською, стенактисом і портулаком. Аморфи кущової серед них немає.

Натомість розділ про біорізноманіття детально описує охорону рідкісних і червонокнижних рослин, тоді як контроль над чужорідними видами повністю відсутній. А саме ці рослини витісняють місцеву флору, зокрема ті види, які перебувають під охороною.

Безвідповідальна тиша

Редакція надіслала офіційний запит до Департаменту екології Полтавської ОДА, щоб з’ясувати, як саме в програмі «Довкілля–2027» враховано проблему поширення Amorpha fruticosa, — чи є вона в переліках, хто відповідає за моніторинг і чи виділяються на це кошти.

У відповіді департамент повідомив, що:

• розробником програми було ТОВ «Нова Екологія»;
• фінансування заходів щодо боротьби з інвазійними видами не передбачено;
• дані про поширення аморфи в заплавах Дніпра відсутні;
• у 2020–2025 роках не надходило жодних звернень щодо цієї проблеми.
  

Запит переадресували до Держпродспоживслужби й Департаменту агропромислового розвитку. Перша відмовилася відповідати, посилаючись на відсутність повноважень, другий — просто не надав відповіді.

Попри це в рішенні Полтавської облради № 283 від 21 жовтня 2021 року «Про затвердження Проєкту організації території регіонального ландшафтного парку “Кременчуцькі плавні”» чорним по білому зазначено: «Необхідним заходом у діяльності парку є поступове зменшення ділянок, зайнятих інвазійним видом аморфою чагарниковою (Amorpha fruticosa), а також обмеження на поширення інших не аборигенних деревних і чагарникових видів».

У цьому ж документі, який погоджував той самий департамент, перераховано найбільш загрозливі рослини для парку — серед них амброзія, чорнощир, елодея канадська, злинка канадська й аморфа кущова.

Тобто департамент офіційно заявляє, що «не має інформації» про проблему, але паралельно погоджує документи, де аморфа визначена як одна з ключових загроз.

Ця суперечливість особливо показова на тлі того, хто розробляв програму: компанії, що фігурує у двох кримінальних провадженнях.

Підрядник програми й кримінальні провадження

Розробником програми «Довкілля–2027» стало ТОВ «Нова Екологія» — компанія, зареєстрована в червні 2021 року зі статутним капіталом 20 тис. грн. Засновник і керівник — Андрій Циба. Попри новостворений статус і мінімальні ресурси за перші місяці роботи компанія уклала п’ять договорів на 2,47 млн грн, з яких 2,4 млн грн — із Департаментом екології Полтавської ОДА. Конкуренція на торгах була формальною: економія становила менше ніж піввідсотка.

Під договором щодо розробки програми «Довкілля–2027» стоїть підпис т. в. о. директора департаменту Віталія Олійника.

Саме ця програма й супутні договори стали предметом кримінального провадження за статтею про службове недбальство. Слідство перевіряє можливе порушення процедур погодження, затвердження та оплати робіт.

Науковці Інституту агроекології НАН України повідомили, що остаточна версія програми суттєво відрізнялася від тієї, яку вони рецензували; один із рецензентів відкликав свій висновок. У грудні 2021 року сторони підписали додаткову угоду про зменшення вартості договору на 381 тис. грн.

Другий договір між департаментом і «Новою Екологією» — на розробку проєкту організації території РЛП «Диканський» вартістю 759 тис. грн — став предметом окремого кримінального провадження. Угоду підписали 2 вересня 2021 року Олійник і Циба. На початку 2025 року суд надав дозвіл на доступ до оригіналів документів, почеркознавчу експертизу й обшуки.

За даними провадження, свідок повідомила, що «Нова Екологія» звернулася до неї з пропозицією підписати технічне завдання вже у вересні 2021 року, а сам «готовий» проєкт за місяць містив численні грубі помилки й дані, що не мають жодного стосунку до парку. Попри відсутність погодження й затвердження облрадою, у грудні 2021 року Олійник підписав акт виконаних робіт, після чого компанія отримала оплату. Станом на 2025 рік проєкт не затверджено.

6 серпня 2025 року Олійнику повідомили про підозру за ч. 2 ст. 364 ККУ, суд обрав йому нічний домашній арешт.

Попри те що ТОВ «Нова Екологія» не перебуває в стані припинення, із 2022 року вона не уклала жодного нового договору.

А поки у звітах — мовчання та формулювання без продовження, на місцях люди намагаються діяти самотужки. Те, що держава ігнорує, беруться робити науковці, комунальники й волонтери.

Редакція надіслала запити до Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської ОВА і ТОВ «Нова Екологія». На момент публікації відповіді не надійшло. У разі їх отримання ми доповнимо матеріал.

Досвід Дніпра: від хащів до відкритих берегів

У Дніпрі на Монастирському острові КП «Міська інфраструктура» взялося за боротьбу з аморфою: узимку вирізали зарості, а далі регулярно косять.

Та науковці попереджають: метод, ефективний у межах невеликої міської ділянки, не працює на природних територіях.

Волонтери проти системної загрози

У квітні 2024 року в Бакотській затоці провели акцію «Ні — аморфі». Волонтери розчистили 50-метрову ділянку узбережжя й посадили замість аморфи живці верби — природного виду для водно-болотних угідь.

Результати виявилися обнадійливими: близько 80% живців прийнялися. За словами Вікторії Білівської, верба здатна конкурувати з аморфою за умови щільних насаджень, але зрізання потрібно повторювати регулярно — старі кущі відростають.

Локальні спроби проти державної бездіяльності

Хоча окремі області вже ухвалювали власні переліки інвазійних видів, ефективної системи боротьби з ними в Україні досі не сформовано.

Таку ситуацію підтверджує й відповідь Закарпатської обласної ради: хоча регіон у 2021 році затвердив власну програму боротьби з карантинними рослинами, до якої включено аморфу, у 2021–2025 роках не було виділено жодної гривні на її виявлення чи ліквідацію, а фактичні роботи не проводилися.

Водночас окремі громади показують, що діяти можна. Стрийська громада на Львівщині ухвалила програму контролю інвазійних видів з бюджетом близько 800 тис. грн на механічне й хімічне знищення рослин і закупівлю обладнання. У Давидівській громаді щороку передбачають 350 тис. грн: 300 тис. грн йдуть на знищення рослин, а 50 тис. грн — на картування поширення.

На державному рівні діє лише рамковий «Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища на 2021–2025 роки». Він передбачає розробку заходів проти інвазійних видів, однак у звітах фіксуються переважно переліки й методичні документи, а не практичні роботи. 

Невтішний підсумок

Попри гучні звіти про «мільярд дерев», реальність виявляється менш оптимістичною. Поки чиновники звітують про масштабні висаджування, на річкових берегах без опору закріплюється зовсім інша «зелена ініціатива» — аморфа кущова. Вона витісняє верби, змінює ландшафти й обвалює біорізноманіття, але ця проблема роками лишається поза політичною увагою. Тим часом цифри, якими пишаються офіційні звіти, є ще більш сумнівними: щоб дійсно висадити мільярд дерев, потрібно саджати одне дерево щосекунди протягом 31 року або півмільйона щодня упродовж п’ятирічного терміну. На тлі таких масштабів стає особливо очевидним: рахують не те, що потрібно чиновникам, і не там, де природа справді втрачає.

Це журналістське розслідування було проведене й опубліковане в рамках проєкту Інституту розвитку регіональної преси «Екстрена підтримка розслідувальної журналістики в України», що впроваджується за підтримки International Media Support (IMS).