Наркомафія у Кременчуці, ч. І: АБИ ПОСАДИТИ ЗАТРИМАНОГО ЗА ГРАТИ, КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ВБНОН* ВИКОРИСТОВУЄ ПІДСТАВНИХ ПОНЯТИХ

Результати проведеного розслідування дають «Телеграфу» підстави вважати, що у Кременчуці такий злочинний зв’язок існує.  Жодним іншим чином неможливо пояснити те, що відбувається в місті – у сфері незаконного обігу наркотиків.
Висновки зроблені після вивчення вироків та матеріалів кримінальних справ щодо незаконного обігу наркотиків, які розглядалися протягом 2004 року в Автозаводському районному суді Кременчука.  Предметом вивчення  стали вироки та матеріали 225 –ти кримінальних справ: з  № 1-5/2004 по 1-847/2004.
Щонайперше нас зацікавила  незрозуміла ситуація з понятими.

*ВБНОН – відділ по боротьбі з незаконним обігом наркотиків

Журналістське розслідування проведене за сприяння Датської спілки журналістів-розслідувачів. Архів розслідування  та копії друкованих  матеріалів передані представництву Датської спілки для паралельної публікації.
Копії матеріалів  направлені Голові кримінальної палати Верховного Суду України та до Генеральної прокуратури України.

Коли читаєш вже десь п’ятидесятий вирок у справах про наркотики, помічаєш характерну деталь  – справи різні,  прізвища засуджених різні, а прізвища понятих – ті самі.
Найчастіше трапляються  два  – Власенко та Богуш. Вони навіть ходили парою – зі справи до справи.  Затримали, наприклад, обвинувачуваного на вулиці Тельмана. А цією вулицею як раз проходив Власенко.  І у ту ж саму хвилину йому назустріч прямував Богуш. Так вчасно – як раз щоби попрацювати  понятими. Далі та ж сама історія з вулицею Кооперативною. Хлопнули на ній наркомана. А тут як раз проходив Власенко. І – абсолютно випадково – Богуш.  Ну, зрозуміло -  знову попрацювали понятими.  Так було й у провулку Луговому, і на вулиці Московській, і ще бозна де.  Тільки надумають опера затримати підступного наркомана, а  Богуш та Власенко тут як тут –  прямо  як рояль в кущах.
Здавалося б, що такого? Ну, трапились  дисципліновані поняті.  Ходять парою. Служать народу України. Чого чіплятися?  А ось чого.  Дисципліновані  поняті, які так вчасно з’являлися на місці затримання, послідовно уникали давати свідчення у суді.  Водночас обвинувачувані у справах, де понятими були Власенко та Богуш, надто часто заявляли, що наркотики їм підкинули правоохоронці. А  понятих при затриманні взагалі не було.
Досить дивний збіг обставин. Тому ми вирішили детальніше вивчити справи, де фігурували прізвища понятих Власенка та Богуша.

Справа № 1-525/2004; кримінальна справа № 04315032
За оперативною інформацією, Світлану Пінаєву – наркоманку зі стажем, раніше судиму – у 2004 році  затримували з  наркотиками  двічі – 19 та 20 лютого.  Щоразу у провулку Луговому (Ревівка).  За документами, затримання проводились  чинно, благородно, у присутності понятих К. Г. Власенка  та А. В. Богуша.  Протокол огляду та вилучення шприця з наркотичною речовиною склав  оперуповноважений кременчуцького ВБНОН  ст. лейтенант Матяш (аркуш справи 11; далі в тексті – а. с. 11). Старший оперуповноважений ВБНОН ст. лейтенант міліції Пащенко відібрав у понятих свідчення (а. с. 70;71;72;73).  Поняті дружно розповіли, що: 19 лютого о 13.30 працівники міліції запросили їх у якості понятих на вулицю Кооперативну, до станції техобслуговування – там затримали дівчину з ширкою;  20 лютого о 10.30 їх знову запросили на вулицю Кооперативну, до «Торгівельного центру» - там знову затримали ту саму дівчину з тією самою ширкою.

Оперативники все задокументували, протоколи склали  – любо дорого дивитися.  Лише одна деталь трохи  зіпсувала  картину бездоганної міліцейської праці – відсутність підпису Власенка у протоколі допиту свідка, де він розповідає, як  19-го  лютого затримували Пінаєву (а. с. 73).  Немає  ні  стандартної фрази, написаної від руки: «З моїх слів записано вірно, мною прочитано», - ні особистого підпису понятого. Дивно, як це могло статися?  Уявіть собі: ось сидить опер, ось понятий. Понятий дає свідчення, опер друкує протокол. І передає його понятому, щоби той підписав. Бо без його підпису це не протокол, а так – твір на вільну тему.
І все-таки  підпису немає. Чому?  Не знаю, не знаю. Зарано робити висновки. Пішли далі. А далі був суд.

Начальник  відділення  колонії, де сиділа Свєта, написав у її характеристиці: «Особа  за характером врівноважена, слабовольна, товариська. До роботи ставилась задовільно.  Має родичів та неповнолітнього сина. Регулярно підтримувала з ними стосунки листуванням…»

На суді Світлана Пінаєва заявила (а. с. 193):
- 19 лютого я працівників міліції і не бачила. 20 числа я зустріла Пащенка та Лаврика, вони заштовхнули мене у машину, відібрали 15 гривень, побили трохи. Я все підписувала під їхнім тиском. З іншого боку, я їм вдячна, так як після цього я наркотики кинула, поїхала лікуватися. Коли Пащенко та Лаврик відібрали у мене 15 гривень, вони показали мені в бардачку машини ширку, сказали, що вона моя. Потім вони катали мене по Ревівці, тлумачили, щоб я узяла на себе 2 епізоди. Потім вони повезли мене до начальника ВБНОН КМУ Кононенка. Він мене особисто побив. Я все підписувала, що мені казали, тому мене і відпустили на підписку (про невиїзд; авт.). 
Пізніше Пащенко та Лаврик вивезли мене на річку, де купали. Вода була холодна, після цього я потрапила  до лікарні з інсультом та запаленням легень. Спочатку я лікувалася у 1-й міській лікарні Кременчука, потім у Полтаві, про що я привезла довідку слідчому Цурапі. Він сказав, що передасть її до суду…

А далі Світлана Пінаєва повідомила, що має свідка, який провів з нею весь день 19 лютого, і ніхто її того дня не затримував:
- За 19-те  лютого у мене є свідок – Бутенко Сергій Володимирович, який зараз знаходиться або в СІЗО-23, або у ВК-69. Ми до ранку були з ним разом у Крюкові. Цей день йому повинен запам’ятатися, тому що у нього день народження теж 19 числа, тільки травня.
Після таких Свєтиних одкровень прокурор Дубова вимагає оголосити перерву у судовому засіданні. Суддя Сировєтнік оголошує перерву – щоби встановити місцеперебування свідка Бутенка та етапувати його до суду.  Крім того суддя  призначає прокурорську перевірку щодо законності діянь оперів Лаврика та Пащенка, а також начальника ВБНОН Кононенка.  І нарешті суд постановляє:  викликати у судове засідання неприбулих свідків –  понятих Власенка та Богуша.
Абсолютно законні, логічні рішення. Ще мить – і законність восторжествувала би.  Або  свідки Власенко та Богуш показали б, що Свєта обманює,  і 19-го її затримували, або свідок Бутенко довів би, що вони зі Свєтою весь день 19 лютого протримались за руки, і обманює хтось інший.  А прокурор перевірив би офіцерів міліції.  Все мало, нарешті, з’ясуватися. І з’ясувалося.

Помічник прокурора Кременчука, юрист 3-го класу В. І. Левицький провів перевірку і виніс постанову про відмову у порушенні кримінальної справи у зв’язку з відсутністю складу злочину у діях офіцерів міліції  Лаврика, Пащенка та Кононенка. Таких висновків він дійшов, опитавши панів офіцерів, які заявили, що ніхто нікого не бив. А Лаврик додав, що взагалі не бачив і не затримував цю нещасну Свєту!
Поняті Власенко та Богуш до суду так і не з’явилися.  Суд обмежився вивченням їхніх письмових свідчень – у тому числі і протоколом, який Власенко навіть не підписав (а. с. 73). Підсудна Пінаєва благала, щоби понятих викликали до суду, щоби вони тут, у суді, засвідчили, що бачили у неї наркотики! Але  хто ж ту Свєту слухав?
Суддя Сировєтнік отримала інформацію про  місцезнаходження свідка Сергія  Бутенка – з 23 жовтня він відбував покарання у кременчуцькій колонії № 69 (а. с. 177-179). Це зовсім поруч. Але з невідомих причин його так і не етапували до суду. Свідчень він не давав.
2 грудня 2004 року суд визнав Світлану Пінаєву  винною у скоєнні злочину, передбаченого ст. 309 ч. 2  – незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, вчинене повторно. Пінаєва отримала свій строк, визначений сліпою Фемідою. Все закінчилось швидко –  був грудень, останній місяць року. У грудні в судах поспішають завершувати справи.

Дві речі дивують у цій справі. Перше: чому не допитали свідків? Друге: чому так дивно – м’яко кажучи -  провели прокурорську перевірку?  Юристу 3-го класу, звичайно, видніше, як її проводити. Але усім іншим – не юристам -  цілком зрозуміло, що жоден офіцер міліції не зізнається у застосуванні фізичної сили та погроз. Ну, подумайте, він що, має сказати: «Та ти  розумієш, робота така нервова, наркомани такі зарази, ну, вибач, не втримався, врізав їй з носака! Ну, й трохи притопив!»?  Коли підсудна каже одне, а офіцери міліції – інше, логічно було би допитати неупереджених свідків – найперше, понятих. Чому прокурор цього не зробив?
І, нарешті, чому суддя  так і не викликала  до суду свідка Бутенка? Адже це важливий свідок. «ТелеграфЪ»  розшукав  Бутенка, і спробував перевірити заяву  підсудної  Пінаєвої. Сергій Бутенко дійсно відбуває покарання у кременчуцькій колонії № 69. Як з’ясувалося, щонайменше у першій частині свідчень Пінаєва не брехала – Бутенко, дійсно, народився 19 травня 1976 року. Судячи з отриманої інформації, він дійсно знає Пінаєву. Звичайно, вони могли домовитись  щодо свідчень. А могли насправді бути разом. Але з’ясовувати це має не журналіст, а уповноважений на те суддя. Чому пані суддя цього не зробила?

Справа № 1-292/2004 - чи не найскандальніша у послужному списку понятих Власенка та Богуша. Слухала її  суддя Каліновська за участі прокурора Гольдінової. У справі два епізоди – один з них знайшов підтвердження в суді, другий – ні. Справа направлена на дослідування. У зв’язку з відсутністю  вироку, ми не друкуємо прізвище підсудного.
А історія вийшла така. За оперативною інформацією ВБНОН, громадянина А. затримували з наркотиками двічі. Вперше  його затримали з марихуаною  29 грудня 2003 року.  Вдруге – 4 січня 2004 року, вже з ширкою. Перший епізод підтвердився у суді – підсудного визнали винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 309 ч.1.
За другим епізодом стався скандал. Понятий Богуш  не з’явився на жодне судове засідання. Суд отримав адресну довідку, що за адресою, вказаною у протоколі допиту свідка, громадянин Богуш  не проживає. Свідок Власенко  до суду з’явився. І заявив, що не брав участі у вилученні наркотиків у підсудного А.  І протокол не підписував. А підпис, що там стоїть – не його! (а. с. 38). Після такого зізнання епізод розвалився.
Що змусило понятого зробити таку ризиковану заяву? Учасники подій називають лише одну причину – татусь хлопця на прізвище А. добре відомий у місті і досить впливовий громадянин. Не так давно служив заступником начальника одного з найсерйозніших кременчуцьких правоохоронних підрозділів.  Тато вміє переконувати  людей.
Дивно, що опера взагалі затримали хлопця.  Адже вони краще за всіх знали, чий він син. Поінформоване джерело схиляється до думки, що затримання  А. – це  відлуння внутрішньої боротьби у правоохоронному середовищі.

Поки громадянин А. знаходився  під слідством, ВБНОН-івці примудрилися двічі використати його, як понятого – у справах № 1-224 та № 1-1-523/2004.
Це ще один, поширений у кременчуцькому ВБНОН, прийом – запустити у якості понятого наркомана, який перебуває  під слідством. Такий понятий засвідчить все, що дяді скажуть – адже він стовідсотково від них залежить.
Але чи можна вважати такого понятого неупередженим, незацікавленим у процесі свідком?  Чому кременчуцькі судді закривають очі на таких сумнівних свідків?   

Справа № 1-180/2004; кримінальна справа № 03311198
Це була одна з найперших справ, у яких Власенко та Богуш виступили понятими.  Розглядав справу суддя Ященко за участі прокурорів Максименка, Дубової, Сьорі.
За оперативною інформацією ВБНОН,  підсудного Стукалова, раніше судимого, затримали з ширкою 16 листопаду 2003 року біля будинку № 18 по вулиці Тельмана. Затримання провели оперуповноважені ВБНОН Лаврик та Пащенко. Протоколи допиту свідків-понятих склав оперуповноважений ВБНОН Матяш. Поняті їх підписали.
У суді понятий  Власенко заявив: «За даним фактом я нічого пояснити не можу, бо не пам’ятаю обставин справи».  Але свій підпис у протоколі визнав. Дивно, звичайно, що Власенко так швидко все забув. Адже з моменту затримання Стукалова – 16 листопаду 2003 року – до першого судового засідання – 12 лютого 2004 року – пройшло лише неповних три місяці. Все-таки бути понятим при затриманні злочинця – це тобі не пива попити, можна й запам’ятати. Якщо, звичайно, ти там був.
Понятий Богуш довго не з’являвся до судового засідання.  Але згодом він  підтвердив, що був понятим при затриманні  Стукалова.
Здавалося б, все зрозуміло. Два  неупереджених понятих підтверджують факт вилучення у підсудного наркотиків. І лише сам підсудний Стукалов уперто твердить, що не було у нього наркотиків, підкинули їх  міліціонери. І поняті зовсім не поняті, а теж міліціонери – зацікавлені особи! (а. с. 252) Ну, зрозуміло – бреше підступний злочинець!
Все було би зовсім просто, коли б не протоколи допиту  понятих. Таке диво – і в протоколі допиту Богуша (а. с. 140), і в протоколі допиту Власенка (а. с. 141) однією рукою написано: «З моїх слів записано вірно, мною прочитано». Диво – хлопці різні, а почерк один. Причому абсолютно не схожий на інші  зразки їхнього почерку. Особливо у Власенка. Він (або той, хто за нього)  у справах № 1-347 та № 1-525 писав дрібними, рівненькими буквами, слова витягував «у ниточку». А у справі Стукалова  пише раптом «горобцями», слова стрибають. 
Чому досвідчений суддя не звернув увагу на однаковий почерк у протоколах різних людей?
Чомусь та не звернув. Стукалов отримав два роки ув’язнення. Його апеляцію  Полтавський апеляційний суд залишив без задовільнення, а вирок без змін – 2 роки колонії. Виносячи рішення, судді  посилалися на заяви свідків  Власенка та Богуша,  «які – не являючись працівниками міліції – підтвердили, що в їхній присутності у підсудного вилучили наркотики» (а. с. 281).
Стукалов, до речі, скаржився, що його били. І протигаз натягували – щоб підписував протоколи. Але прокурорська перевірка, проведена старшим помічником прокурора Кременчука, юристом 3-го класу Мироновим, складу злочину у діях офіцерів міліції Залівчого, Лелеки, Пащенка, Лаврика не виявила.

Наведені справи – не єдині, де Власенко та Богуш виступали понятими. У тій же якості  вони фігурують  у справах: №№ 1-124; 1-140; 1-196; 1-202; 1-310; 1-347; 1-312; 1-319; 1-350; 1-369; 1-502; 1-567.
Тут теж виникли  проблеми з  підписами у протоколах.
Втім, не лише у цих хлопців  виникали проблеми  з особистими підписами. Так  понятий Карпенко С. А (справа № 1-329)  заявив у судовому засіданні, що підпис на протоколах не його. Сам він на вилученні наркотиків у підсудного не був. І жодних протоколів не підписував.  До речі, підпис так званого Карпенка (а. с. 138)  страшенно схожий на підпис так званого Власенка у зовсім іншій справі - № 1-347, а. с. 17.
За браком газетної  площі ми не можемо навести всі приклади плутанини з понятими та їхніми підписами.  Схоже, цим мають зайнятися уповноважені органи.