«Не кине, так поламає»: до 150 річниці з дня народження богатиря Івана Піддубного

11.10.2021, 16:29 Переглядів: 2 159

За 40 років спортивного життя Іван Піддубний не програв жодної сутички

8 жовтня виповнилося 150 років з Дня народження богатиря Івана Піддубного. На честь великого спортсмена у Кременчуці названа спортивна школа-інтернат, а в Україні проходять щорічні змагання названі на його честь.

Іван Максимович Піддубний народився (26 вересня за старим стилем/ 8 жовтня - за новим стилем) 1871 року в родині спадкового козака Максима Піддубного на Полтавщині в селі Красенівці поблизу Золотоноші (сучасна Черкаська область). Прапрадід Івана Піддубного в 1708 році під Полтавою, спільно з козаками Іркліївського куреня лицарства Низового, під проводом Кошового отамана Костя Гордієнка та козацьким військом гетьмана Івана Мазепи, воював проти Московії за суверенну Україну.

Противники з жахом говорили про нього: «Не кине, так поламає». Зростання - 184 см, вага - 118 кг, об'єм грудей - 134 см, біцепс - 44 см, шия - 50 см. Всі члени сім'ї Піддубних відрізнялися силою і здоров'ям. Батько, Максим Іванович, запорізький козак, був справжнім богатирем.

Але в 15 років старший син в боротьбі на поясах вже став класти його на обидві лопатки. У 22 роки Іван виїхав з рідного села. Працював вантажником в Севастополі, прикажчиком у Феодосії. Почав серйозно займатися спортом, піднімати гирі, гантелі...

- Сім’я була велика, працьовита, але не дуже заможна, тому Іван пішов з села на заробітки. Доля привела його в Одесу, де працював вантажником в одеському порту… Виступав у Росії та Європі, заробив великі гроші допоміг рідним братам і сестрам. Вони купили землю, вітряки, й вони стали заможними людьми. Потім це вийшло боком під час колективізації, вони були розкуркулені та вислані, - розповів краєзнавець Євген Бергер.

На початку 30-х років у СРСР запровадили паспорти. У різних джерелах зустрічається історія про те, що коли Піддубному дали паспорт, в ньому прізвище було записане через «о» - на російський лад, а не через «і», а національність була вказана «русский». Він, недовго думаючи, власноруч написав «і» замість «о», та замість «русский», вписав «українець».

- Коли повернулася радянська армія він опинився в «опалі». Було, що ЧеКа арештовувало й тримало його всю ніч по пояс у холодній воді під час допиту, - розповів краєзнавець Євген Бергер.

Впродовж тижня по пояс у холодній воді Піддубний чекав своєї черги на розстріл. Та й цього разу доля виявилася милостивою до нього, але дружина-дворянка втекла до іншого, прихопив з собою весь золотий запас чемпіонських медалей.

Об'їздивши 14 країн, Іван Піддубний з дружиною осів в тихому приморському Єйську, де й застала 70-річного борця Друга світова війна. Скоро місто окупували німці. Піддубного не евакуйовували - коли допитувалися чому, відмахувався: «Куди бігти? Помирати скоро». В ті роки у нього стало боліти серце. Ліків Піддубний не довіряв, лікувався настоянками зі степових кубанських трав.

- Був випадок, коли у нього на піджаці був орден Червоного знамені. Й одного разу він йшов по місту, а німецький офіцер хотів зірвати орден. Іван Піддубний, як пташеня, перекинув офіцера через паркан.

Піддубний стояв швейцаром в офіцерському казино. Вони знали хто це такий та давали йому щедрі чаєві, запрошували до столу, пригощали. Жив він на широку ногу. Коли починалася бійка між офіцерами, він хапав за виворот й виносив з казино. Вони не ображалися, а навіть навпаки хвалилися, що їх виніс сам Піддубний.

Йому пайок видавали, як всім 300 грам на добу і це при його богатирській силі. Й прохав пайок 600 грам й поставити на довольство у військову частину, але йому відмовили, - сказав Бергер.

Іван Піддубний трохи не дожив до вісімдесяти років. 9 серпня 1949 року в Єйську тисячі людей проводжали його в останню путь.

- Простий народ цінив його, а влада не дуже. Він помер у 1949 році. З дружиною був похований у міському парку. Могили довгий час були запущені, іноді на них паслися кози. Й лише при «відлизі» про нього згадали. У 1962 році стали проводити світові чемпіонати пам’яті Піддубного, - додав Євген Бергер.

Цього року Національний банк України ввів в обіг пам’ятну монету Іван Піддубний номіналом 2 гривні. А у 2019 році на сайті Президента України була розміщена петиція про перепоховання легендарного богатиря з Росії до Черкащини. Також Google запустив дудл до ювілею.

Піддубний залишив по собі легендарну славу атлета, ім’я якого стало символом незламної сили народу. Донині в Україні, коли говорять про людей великої сили, кажуть: «Він - як Піддубний».

Автор: Альона Душенко

Теги: Піддубний

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.