«Завдяки спорту проходив реабілітацію», - Юрій Дмитренко про травму та Invictus Games

5.11.2018, 07:07 Просмотров: 870

  

Полтавець поділився враженнями від змагань і Австрілії, та як спорт допоміг встати на ноги 

Полтавець Юрій Дмитренко після повернення з Ігор Нескорених (Invictus Games), які відбулися в Сіднеї Австралія, поділився з «Кременчуцьким Телеграфом» враженнями від змагань та як «Zdrastvuіte» відправили на смітник.


 

 

Всесвітні Ігри Нескорених - спортивні змагання у паралімпійському стилі серед учасників бойових дій, які заснував принц Гаррі у 2014 році для підтримки ветеранів. Минулого року Юрію Дмитренку та Павлу Будаєвському вдалося познайомитися з засновником «Ігор нескорених» принцом Уельським Гаррі. Цьогоріч принц Гаррі і Меган Маркл також відкривали ігри та спілкувалися з українськими ветеранами.

 


Українська команда на Invictus Games-2018 в Австралії завоювала на 6 медалей більше, ніж у минулому році - 20 медалей (7 золотих, 10 срібних, 3 бронзові). Полтавець Юрій Дмитренко до скарбниці нагород української команди завоював дві срібні нагороди зі штовхання ядра та метання диску.



- Враження від змагань тільки найпозитивніші. В минулому році я не брав участь у змаганнях, а просто їздив підтримувати збірну в складі резерву, тож змагання такого рівня таки для мене вперше. В цьому році всі збірні жили й змагались в Олімпійському містечку, збудованому до олімпіади 2000. Це дуже зручно, бо всі спортивні об'єкти й все необхідне знаходилося поруч, в пішій доступності. В минулому ж році змагальні майданчики розкидали по місту, і треба було витрачати час, щоб дістатися до них, - розповів про змагання Юрій.


«Zdrastvuіte» відправили на смітник, а замість нього «Slava Ukraini»


Юрій навіть в Австралії змусив волонтерів зняти з будівлі «Invictus Games House» вітання  «Zdrastvuіte», розміщене під українським прапором. 

 

- Близько 7 ранку наша команда пішла на сніданок, і якраз  у цей час волонтери вивішували вітання мовами країн-учасників змагань. В око впав напис під нашим прапором - «Zdrastvuite», - ділився своїми емоціями Юрій з Австралії. - Мене охопили емоції, середні між огидою та агресією. Здавалося, ніби десь поряд зачаївся ворог.  


- Гей, тут велика помилка! - звертаюся англійською до австралійських волонтерів. - Треба негайно це зняти! 
- А в чому проблема? - було їм одразу невтямки.  
- Це російською. Спаліть цей напис! - кажу.
- О, вибачте! - знітилися вони. І одразу ж почали ліквідовувати недоречність.  
- Тут має бути написано «Slava Ukraini», адже це наше військове вітання, - підказав волонтерам капітан нашої команди Сергій Ільницький. 


 


Напис було змінено доволі оперативно. Коли через півгодини ми поверталися зі сніданку, серед привітань різними мовами  вже красувалося «Slava Ukraini». Московське «Zdrastvuite» пішло на смітник. Так само, впевнений, туди ж піде й «рашка» зі своїм «рускім мірам». Наші ж воїни борються не тільки за кожен метр землі на Донбасі. Вони борються і за свої символи, за свою мову! Мова - наша ідентифікація. Австралійцям це стало зрозуміло з двох слів. 


А вітання, написані латиницею,  дуже добре допомагали спілкуванню між представниками різних країн. «Слава Україні!» - ці слова звідусіль звучали для нас як підтримка, як визнання нашої справедливої боротьби за свою державність.


Вже наступного дня Президент України Петро Порошенко перепостив на свою сторінку в facebook першу перемогу українців в Австралії.


 


Скориставшись нагодою, ветеран російсько-української війни Юрій Дмитренко напередодні  старту офіційних змагань виступив перед діаспорою.


 


- Війна, що йде зараз, почалася не в 2014 році. Вона почалась 100 років тому, коли ми не змогли відстояти свою державність. А незалежність 1991 року ми отримали майже в подарунок, не заплативши за неї. Тож сьогодні українці розраховуються за свою свободу і мусять завершити довготривалу війну з російською ордою. І я з товаришами по команді тут тільки тому, що наші війська тримають наші східні кордони від путінської навали. Ми будемо змагатися в пам’ять про всіх загиблих. Всьому світові покажемо, що гідні своєї держави, а держава гідна своїх героїв. Коли чуєш «Слава Україні!», бачиш українські прапори на далекому континенті, то розумієш, що твоя боротьба не закінчується... Це дуже мотивує!, - зауважив в промові Юрій Дмитренко в Українському молодіжному центрі.



З диском вийшло випадково - просто спробував перед самими змаганнями


- Види спорту обрав ті, в яких змагався на Національних змаганнях ще півроку тому. З гребним тренажером знайомий близько двох років, часто на ньому тренуюсь, тому не міг не обрати греблю. Також обрав стрибки, бо цікаво стрибати на протезі. Я перший з України, хто бере участь в міжнародних змаганнях у стрибках в довжину на протезі. У штовханні ядра на Національних змаганнях показав хороший результат й тренер бачив в тому перспективу. З диском же вийшло випадково - просто спробував перед самими змаганнями, і ми побачили що можна показати непоганий результат. Ну і ще брав участь в естафеті з плавання - в цьому році просто захотіли взяти участь в плаванні командою, а я трохи плавав:),- додав Юрій.


 


Завдяки спорту проходив реабілітацію


На фронт 20-річний Юрій потрапив у складі 54-го розвідувального батальйону, він тоді служив розвідником-кулеметником. Через півтора року служби  17 березня 2017 року коли Юрій з побратимами стояв під Маріуполем, група українських розвідників потрапила у засідку бойовиків, підірвавшись на міні.


 


До них направили групу підтримки - зав’язався ближній бій. Юрій в цьому бою зайшов на заміновану стежку й підірвався на протипіхотній міні й частково втратив ногу. Ще не встигли йому поставити протез, як Юрій почав їздити в тренажерний зал й брати участь у тренуваннях.


- До війни спортом професійно не займався, просто підтримував форму. Активно займатись спортом почав після поранення. Просто був вільний час, і мені цікаво було саме завдяки спорту проходити реабілітацію, зазначив боєць.



Про «апґрейд» ноги


Життєрадісний Юрій Дмитренко навіть з гумором відносився до своєї нової ноги. Він для неї навіть створив сторінку в Instagram, яку фотографував на фоні різних куточків світу.

 

 


Проте перед початком самих змагань Юрій видалив сторінку та змінив зовнішній облік протезу.


- Змагання тут ні до чого. Стара фарба вже облазила, треба було нанести нову. Просто вибрав такий дизайн, - зазначив Юрій.


 


Про селфі з кенгуру та враження від Сіднею


- Часу на Австралію було зовсім мало. В мене змагання тривали до останнього змагального дня. Тож потім тільки встиг поплавати в океані й зовсім трохи побачити Сідней. Також ми з'їздили в Парк тварин, де вдалось погладити кенгуру:), - поділився Юрій Дмитренко. 


Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.
  • НОВОСТИ ПАРТНЕРОВ:


Вверх