Вкрадене різдво: як радянська влада намагалася знищити українські щедрівки

Вже зовсім скоро українці підуть до церкви, накриють святкові столи і заспівають традиційні щедрівки, аби славити Різдво Христове, як то було з давніх давен. Проте, не завжди так було: починаючи з 20-х років минулого століття радянська влада намагалася знищити нашу культуру, значною частиною якої були різдвяні обряди. Так, вже в квітні 1923 року XII з'їзд РКП(б) приймає резолюцію «Про постановку антирелігійної агітації та пропаганди», якою передбачалося повне викорінення народних звичаїв святкування.

Партія пропонувала збільшити видання науково-популярних книг, розширити усну пропаганду, запровадити антирелігійну освіту в шкільній системі, а також ввести «свята та звичаї, які б відповідали вимогам соціалістичного культурного будівництва». Саме тоді на території України почали активно впроваджувати звіздини замість церковних хрестин та антирелігійні обряди поховання з зіркою на надгробку замість хреста.

Широко святкувалося й так зване «комсомольське Різдво», яке мало відвернути молодь від святкування релігійного свята. Зазвичай таке святквання закінчувалося антирелігійними мітингами, на яких спалювали опудала богів усіх релігій.

Проте, якщо святкування справжнього Різдва чи Нового року, приміром, ще можна було розцінити як саботаж та заборонити, то колядки та щедрівки вбити було неможливо. Саме тому їх почали просто переробляли на радянський манер, викреслюючи будь-які згадки про Віфлеєм та біблейських персонажів.

Ось як колядували на Чернігівщині у 1925 році:

Подібні «витвори мистецтва» поширювалися як усно, так і в популярних радянських збірниках «Червоний пісенник» та «Великий співаник».

На Вінниччині у 1929 році побутувала така радянська колядка:

Нова влада активно викреслювала образ віфлеємської зірки, що ними наповнені старі колядки, переробляючи її на зірку червону. Це бачимо на прикладі пісні «Ясная зірка» (записано у 1928 році):

А от на Кременчуччині у 1929 році було зафіксовано таку спотворену різдвяну пісню, що після переробки стала більше схожою на гімн:

Певно, найбільше від радянської антирелігійної кампанії дісталося одній з найвідоміших українських колядок «Нова радість стала».

Ані XX з'їзд КПРС з його курсом на розвінчання культу особи Сталіна, ані хрущовська відлига, ані брежнєвський застій не відродили старовинних українських колядок та щедрівок: у СРСР святкували Новий рік з ялинкою, прикрашеною зіркою, Дідом Морозом та Снігуронькою, воліючи назавжди забути «ганебну попівську спадщину».

Комуністична влада зухвало відмітала культурну спадщину українського народу, натомість насаджаючи власні, «правильні» колядки та щедрівки про партію та вільну працю.

А от ще один приклад дещо наївної щедрівки у дусі соцреалізму:

Проте, пісні, які славлять голів колгоспу, ланкових чи комбайнерів, залишилися в минулому, а в українських оселях сьогодні лунають старі колядки та щедрівки, які пережили десятиліття радянського абсурду. І марними виявилися зусилля радянського режиму щодо знищення нашої спадщини, як марними є й спроби сучасної росії знищити український народ. 

Створено за матеріалами видання «Історична правда»