Хто хазяїн ям на дорогах?

Наші дороги – це “полігони для фігурного водіння”, жартують ДАІшники. Між тим, у кожної дороги (а значить, і в кожної ями на ній) є господар. Відповідно до закону “Про дорожній рух” власник дороги має утримувати її в належному стані та забезпечувати ремонт.
Гроші на всі ці потреби беруть із самих автомобілістів: у вигляді податку з власників транспортних засобів та самохідних машин. Отже, кременчуцькі автолюбителі самі платять за ремонт наших і обласних доріг. Відповідно до закону про Держбюджет лише 50% від суми транспортного збору залишається в місті, інша половина йде до обласного бюджету і спрямовується на ремонт доріг обласного значення. До речі, через Кременчук проходять лише дві такі магістралі: Р2 (Бориспіль – Запоріжжя – Дніпропетровськ) та Р17 (Полтава – Олександрія). Міст – теж не наш, він належить “Укрзалізниці”. Проте комунальники не пам’ятають, щоб на латання асфальтового покриття мосту ця доволі небідна структура давала гроші. Отже, міст доводиться латати за кошти автолюбителів, як і наші рідні, тобто міські шляхи. Господарем їх визначене комунальне підприємство шляхове ремонтно-будівельне управління (ШРБУ). Воно й отримує на свої рахунки кошти на поточний (ямковий) ремонт доріг. Цікаво, що за нашою технологією гарантія на такий ремонт дається всього на один рік. Настала весна – і латай ями заново. За такою технологією, дороги нагадують бідняцькі ковдри, зшиті з клаптів, причому різної товщини. Тут доречним буде жарт: “Дороги насправді не ремонтують, а лише переносять дорожні ями, щоб водію було їх важче запам’ятати”.
Стосовно капітальних ремонтів доріг, то, як згадує начальник ШРБУ Володимир Губар, років із десять його не робили взагалі, бо схема розподілу так званого дорожнього збору була іншою: до 2002 року у місті залишалося лише 15% від зібраного з автолюбителів. А “Облавтодор” (державне підприємство, яке й розпоряджалося дорожнім збором) зрідка виділяв гроші лише на ремонт власних магістралей обласного значення.
До речі, шляховики ремонтують лише ті ділянки доріг, які зруйнувалися внаслідок експлуатації. Місця, розриті водоканалом або іншими комунальними службами, мають латати виконавці робіт за власний кошт. Всі ці витрати закладені в тарифи відповідних комунальних служб. Тож ми маємо повне право вимагати: як розкопали, так і закопуйте. Старший інспектор ДАІ Володимир Сапко, який наглядає за станом доріг, не задоволений тим, як комунальники поновлюють пошкоджену ними дорогу, і попереджає: за зволікання штрафуватимуть.

185 грн. 35 коп. – вартість тонни асфальту. Асфальт в ШРБУ весь однаково гарний (жоден керівник не скаже, що в нього поганий асфальт).

55-60 грн. за квадратний метр (від складності робіт) – вартість капітального ремонту

22 грн. за квадратний метр – вартість ямкового ремонту.

Ширина доріг різна – від 3,5 метрів (типова ширина кременчуцьких провулків) до 10,5 метрів (проспект 50-річчя Жовтня). Найбільше в нас доріг шириною 7 метрів (наприклад, Пролетарська). Ми вирахували, скільки на всю суму, виділену на ремонт та утримання шляхів, можна капітально відремонтувати доріг 7-метрової ширини. Гарна новина: після перегляду держбюджету сума на ремонт і утримання кременчуцьких доріг збільшилася до 3 млн. 135 тис. грн. (незабаром відповідну поправку прийме сесія міської ради). Порахуємо, виходячи з цієї суми, з розрахунку 55 гривень на один квадратний метр.  В результаті маємо трохи більше восьми кілометрів капітально відремонтованої дороги. Це – якщо не робити ямковий ремонт. Але тоді водії проклянуть дорожників навіки. За винятком суми на ямковий ремонт (1 млн. 150 тис.) нам вистачить на 5,2 кілометри капремонту.
Сума, виділена на ремонт та утримання доріг торік, склала 2,5 млн. гривень (практично як і цього року). Тож, виходячи з нашого фінансування, 148 кілометрів міських доріг ми ремонтуватимемо 30-40 років.

За рахунок податку з власників транспортних засобів на 2005 рік виділено 1 млн. 250 тисяч на поточний ремонт доріг. З них 150 тисяч піде на грейдирування та підсипання грунтових доріг, 100 тисяч – на промивання колекторів зливової каналізації, 900 – власне на ямкові ремонти та утримання доріг, у тому числі й на заміну викрадених “металістами” решіток зливової каналізації.
На капітальний ремонт доріг виділено 1 млн. 200 тис. гривень. За ці гроші планується відремонтувати вул. Воровського (від Пролетарської до Шевченка), вул. Воєнну на Занасипу,  вул. Радянської Армії (від 50-річчя Жовтня до Полтавського проспекту), проспект 50-річчя Жовтня (від Пивзаводу до вул. Радянської Армії). При цьому проспект, за попередньою домовленістю, ремонтуватиметься за додаткові гроші, виділені з обласного бюджету: оскільки  шляхи обласного значення нині не потребують капремонту, влада знайшла можливість “перекинути” кошти на ремонт однієї з основних кременчуцьких магістралей.

Як зазначають самі судді, такі процеси у практиці трапляються доволі рідко. Вони потребують багато доказів, грамотного адвоката чи неабиякої юридичної обізнаності. У Крюківському районному суді не змогли пригадати жодного випадку суду автолюбителів з дорожніми службами.
В Автозаводському районному суді таку справу розглядав суддя Володимир Савічев. Сама пригода трапилася в 2001 році, судовий процес (включно з апеляцією шляховиків) тривав понад два роки.
Закон був на боці позивача – автолюбителя Степанова, який вскочив у відкритий люк зливової каналізації на своєму “Форді”. На той час господарем “ливньовок” була міська шляхово-експлуатаційна дільниця (МШЕД), до неї і звернувся пан Степанов з позовом про відшкодування матеріальної (8 339 грн. 39 коп) і моральної шкоди (4 тис. грн.) та судових витрат. Суду були надані докази, включно з актом автотоварознавчої експертизи, яка встановила вартість ремонту пошкодженого авто.
МШЕД своєї провини у суді не визнавала. Шляховики впирали на те, що попереду “Форда” рухався автомобіль УАЗ, який створив аварійну ситуацію, внаслідок якої “Форд” і вскочив у люк. На вимогу МШЕД судом було призначено судову автотехнічну експертизу (проводив Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз). Експертиза встановила: аби люк був закритий, аварії не трапилося б. Аргументи про те, що решітки люків крадуть, залишилися на папері у протоколах. А відповів за відкритий люк таки його власник – МШЕД. Суд частково задовольнив вимоги громадянина Степанова і постановив стягнути на його користь всю суму матеріальної шкоди, відшкодувати судові витрати і тисячу гривень моральної шкоди. 
МШЕД апелювала до суду вищої інстанції. Це лише затягнуло справу, але судове рішення залишилося без змін.
Начальник іншої дорожньої організації – шляхово-ремонтного будівельного управління (ШРБУ) пригадує, що декілька років тому теж судився з власником авто, пошкодженого на дорозі. ДТП трапилася на вул. Петровського. Зіткнулися два авто: одне не поступилося іншому на перехресті.  До цього шляховики ремонтували в тому районі дорогу і не поновили дорожній знак. Це було доведено в суді. Збитки у сумі 52 тис. грн. сплачували три організації: ШРБУ, управління житлово-комунального господарства як замовник ремонтних робіт і міський виконавчий комітет як власник доріг.

Що робити, якщо ви пошкодили авто через поганий стан доріг? На кого скаржитися? Куди йти? “ТелеграфЪ” узагальнив типові запитання автомобілістів.
- Хто відповідає за стан доріг?
За стан доріг відповідає власник. Міжміськими дорогами опікується “Облавтодор”, міськими (нашими кременчуцькими) комунальне підприємство шляхово-ремонтне будівельне управління (ШРБУ). Міст належить залізниці, він знаходиться на балансі кременчуцької організації  ПЧ-12 (розташована на вул.Леонова).
- Яким законом обумовлена відповідальність власника доріг, на що вона розповсюджується?
Відповідальність власника доріг за утримання їх у належному стані закріплена Законом України “Про дорожній рух” (ст. 12, та 24). У законі йдеться не лише про ремонти, але й про очищення доріг. До речі, саме на згадані статті Закону спирався Автозаводський районний суд, коли виніс рішення на користь водія, який пошкодив авто на ямі. Цитуємо ст. 24: “Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна подія сталася з їх вини.”
- Як довести у суді, що пригода сталася з вини дорожніх служб?
- Важливо ретельно зібрати доказову базу: заручитися свідченнями, скільки часу існувала дорожня яма, провести автотехнічну експертизу і визначити суму збитків за пошкоджене авто. У суді людина має право вимагати й відшкодування моральної шкоди, і судових витрат (в тому числі послуг адвоката).

(З юридичних джерел)

Чи заплатять страховики за ремонт авто, пошкодженого на ямі?
Відповідає  Роман Лопатков, директор департаменту страхових продуктів СК “Партнер”
- ДТП через поганий стан дороги є страховим випадком. Тому страховики відшкодують збитки, якщо ваше авто було застраховане по КАСКО (страхування власного транспорту від можливої шкоди). В ідеальному випадку – а така практика нині діє на Заході, ми теж цього прагнемо – страхова компанія може подати до суду на власника доріг, аби він компенсував її витрати.