Усіх на лічильник!

5.08.2017, 08:35 Просмотров: 11 235 Комментариев: 1

Усіх на лічильник!

Будинкові лічильники теплової енергії, холодної та гарячої води відтепер є обов’язковими. Набув чинності Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Що приніс новий закон споживачам? І чи збережеться можливість не платити за сусіда — тобто розраховуватися за індивідуальним лічильником? Ці  питання з’ясовував «ТелеграфЪ»

Другого серпня набув чинності новий Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який Верховна Рада ухвалила 22 червня. При реєстрації законопроект (№ 490) мав іншу назву «Про комерційний облік комунальних послуг». Серед його співавторів – нардеп від Кременчука Юрій Шаповалов. Розглянемо, що ж підготував новий закон побутовим споживачам.

 

1 рік (тобто до 2.08.18 р.) дається операторам мереж на встановлення в будинках комерційних приладів обліку тепла.

 

1 рік (тобто до 2.08.18 р.) дається на встановлення комерційних приладів обліку води у нежитлових приміщеннях.

 

2 роки (тобто до 2.08.19 р.) дається на встановлення комерційних приладів обліку води у житлових будинках.


За будинкові лічильники заплатить споживач

Відповідно до нового закону, комерційний облік спожитої теплової енергії, холодної та гарячої води здійснюватиметься за показниками будинкових лічильників. Тобто вони стають обов’язковими. Будинкові лічильники встановлює оператор мереж (підприємство, яке надає послугу), але за рахунок споживачів. Тобто мешканців багатоквартирних будинків зобов’яжуть платити за лічильники «в розстрочку»: відшкодовувати їхню вартість оператору протягом 5 років, або іншого терміну, передбаченого договором. Порядок цієї оплати повинен передбачити Кабмін окремою постановою.


При цьому плата за встановлення лічильників виключається з інвестиційної складової тарифу на комунальні послуги. З одного боку, це виглядає доволі логічно: мешканці, які встановлювали лічильники за свої кошти (як правило, в об’єднаннях співвласників багатоквартирних будинків) не оплачуватимуть лічильники «бідним сусідам». З іншого боку, у Кременчуці понад 50% житлового фонду вже обладнані тепловими лічильниками (за рахунок інвестпрограм підприємств та коштів бюджету Кременчука). Водоканал теж уже заклав до своєї інвестпрограми установку 148 будинкових лічильників на 2017 рік. Таким чином, споживачі, яким досі не дісталося будинкових лічильників, опиняться в нерівних умовах із мешканцями, у чиїх будинках комерційні прилади обліку вже встановлені.


Щоправда, органи місцевого самоврядування можуть передбачати кошти з бюджету на установку лічильників. Але «ціну питання» для бюджету ще ніхто не рахував.


Приблизну «Ціну питання» для споживачів нам допомогли порахувати в КП «Теплоенерго»: будинковий лічильник (з установкою) коштує 30–35 тисяч гривень. Беремо однопід’їздну 9-поверхівку – 72 квартири у під’їзді. Таким чином, кожна квартира за 5 років має платити щомісяця 8 гривень за лічильник.


У Законі прописано, що прилади комерційного обліку (будинкові лічильники) є власністю самих мешканців – співвласників багатоквартирних будинків. Співвласники відповідають і за їхнє збереження. Показники лічильників знімають виконавці послуг, але представник співвласників при цьому має право бути присутнім.


Повірку будинкових лічильників теж мають оплачувати споживачі (принцип поділу витрат той самий, що й на їх встановлення).


Хто заплатить за сусідську воду

Показники індивідуальних лічильників також враховуватимуться (Закон вводить поняття «розподільний облік»). Тобто для абонентів, чиї квартири обладнані лічильниками води, майже нічого не зміниться. Лише з’явиться обов’язок платити за обсяги води, використані на загальнобудинкові потреби (полив клумб та газонів, прибирання). Схема виглядає так:

  1. Враховуються показники індивідуальних лічильників (у квартирах), за ними виставляються рахунки цим споживачам, спожитий ними обсяг води віднімається від загального (за будинковим лічильником).
  2. Визначається частка води на загальнобудинкові потреби. (Методику розподілу має затвердити Кабмін).
  3. Нерозподілений обсяг води ділиться на споживачів, у квартирах яких не встановлені індивідуальні лічильники «пропорційно кількості осіб, які фактично користуються такими послугами», сказано в Законі. І саме тут хтось заплатить за сусіда, а хтось, навпаки, «повісить» на сусіда свої витрати. Адже люди неоднаково користуються водою. До того ж не зрозуміло, як рахувати тих, хто «фактично користується» послугами, адже кількість зареєстрованих мешканців і тих, хто реально проживає, часто не співпадає. Висновок один: аби не платити за сусідів, слід встановлювати індивідуальні лічильники води.


За що вирахують гроші в сусіда

Новий закон захистив тих, чиї квартири страждають від недогріву. Якщо температура не відповідає нормативній (нині це +18 градусів та +20 у наріжних кімнатах), здійснюється перерозподіл теплової енергії за методикою, яку має затвердити Кабмін. Якщо при цьому виявлять, що хтось із сусідів несанкціоновано переобладнав систему опалення (наприклад, встановив батареї на лоджії), то він мусить оплатити додаткові гігакалорії перерозподілу (фактично різницю за те тепло, яке недоотримав сусід).


– Я вважаю, це правильно. Нехай споживачі приведуть до ладу свої опалювальні системи. Я вважаю, що це нововведення дуже корисне, – каже Сергій Андрієвський, начальник Кременчуцької філії ПАТ «Полтаваобленерго».


За відмову від будинкового лічильника – штраф

Відповідно до закону, відмовитися від комерційних приладів обліку (будинкових лічильників) не можна. У споживачів залишається можливість узгоджувати з оператором умови установки лічильника, самим встановити прилад обліку (тоді платити «в розстрочку» не доведеться). При цьому встановлюються штрафи для посадових осіб і для громадян за порушення закону про комерційний облік (вносяться зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення). Зокрема, штрафи для громадян передбачені в такому розмірі:
• за споживання без комерційних приладів обліку: 170–850 грн;
• за псування лічильників або демонтаж: 850–3400 грн;
• за перешкоджання постачальнику послуги в доступі до мереж або лічильника – 850–1700 грн.


Штрафи на посадових осіб (зокрема і за незабезпечення лічильниками) передбачені вищі, ніж для громадян.

 

Встановити лічильник «на батарею» стане простіше. Теоретично…

Поняття «розподільного обліку» стосується не лише води, але й теплової енергії. Тобто, судячи зі змісту закону, встановити квартирні прилади обліку тепла стане набагато простіше.


Так, до набуття чинності закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» абонент мусив спочатку отримати технічні умови в організації, яка є виконавцем послуг з теплопостачання (для кременчужан це КП «Теплоенерго» або ПАТ «Полтаваобленерго»). Технічні умови видавали лише для тих будинків, де розводка опалення горизонтальна (з окремим вводом у кожну квартиру). Це переважно нова забудова, і таких будинків у Кременчуці обмаль. Так, за даними КП «Теплоенерго», у зоні обслуговування цього підприємства лише два будинки, де люди встановили лічильники тепла у квартирах – на вулиці Щорса, 68-А та квартал 101, буд 10-Б. Це будинки з котельнями на дахах. Крім цього, є кілька окремих абонентів, які платять за будинковими лічильниками, але для цього їм довелося повністю переробити систему опалення: зробити окремий ввід, щоб тепловий стояк не йшов до сусідів. Технічні можливості такого переобладнання теж обмежені.


У зоні обслуговування ПАТ «Полтаваобленерго» немає жодного будинку з індивідуальними лічильниками, один (новий на бульварі Пушкіна) – у процесі їх встановлення.


Після вступу в дію Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» уже не треба погоджувати встановлення квартирних лічильників, але умови ще має прописати Кабмін окремою постановою.


«Оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами – розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги», – сказано в ст. 4 Закону.


Тут варто пояснити терміни. Вузол обліку – це і є лічильник із супутнім обладнанням, а «прилад-розподілювач» – це те, що прийнято називати «лічильником на батарею» – такі використовуються у країнах Європейського союзу. Саме такі прилади є виходом для мешканців будинків з вертикальною розводкою, де немає можливості встановити окремий вузол обліку.


– Це прилади, які встановлюються на батареї, – пояснює Віктор Ворожбитов, начальник дільниці контрольно-вимірювальних приладів і автоматики КП «Теплоенерго» (на фото). – Принцип роботи такий: прилад міряє різницю між температурою батареї та зовнішнім середовищем. За цією різницею враховується коефіцієнт тепловіддачі, а потім (з урахуванням поправочних коефіцієнтів) обліковується кількість спожитих гігакалорій теплової енергії. Поправочні коефіцієнти вводяться на матеріал, з якого виготовлені батареї, на кількість секцій та інше. Методика обліку доволі складна, але це можливість платити за реально спожите тепло. Проте новим законом передбачено, що для того, аби врахувати показання приладів-розподілювачів при виставленні рахунків абонентам, будинок має бути щонайменше на 50% обладнаний розподілювачами теплової енергії. При цьому від загальнобудинкового показника слід відняти дані обліку за приладами-розподілювачами, а різницю гігакалорій поділити між споживачами, які не мають приладів-розподілювачів. Методику ще має розробити Кабмін.

 

Усіх на лічильник!


Віктор Ворожбитов додав, що серед абонентів підприємства наразі не знає жодного, хто користується приладами-розподілювачами. Принаймні для розрахунку оплати жоден абонент їх не використовує.

 

 

«За оцінками експертного середовища, прийняття закону дозволить знизити на три чверті обсяг неврахованих витрат води у внутрішньобудинкових системах і скоротити споживання теплової енергії протягом 1–3 років в середньому на 15–20%, що в свою чергу сприятиме зменшенню споживання газу та скороченню викидів парникових газів. Закон розроблений з метою імплементації низки статей Директиви 2012/27 / ЄС про енергетичну ефективність. Це виконання взятих Україною зобов’язань перед Європейським Союзом»
Із повідомлення на сайті president.gov.ua

 

У Києві «лічильники на батарею» теж досі не прижилися

У Києві прилади-розподілювачі, які є нормою для європейських споживачів, теж досі не прижилися.


– Я не знаю жодного реалізованого проекту ні в нашій фірмі, ні в конкурентів, – коментує ситуацію «Телеграфу» Олександр Жоголко, консультант компанії «Е-Инжиниринг Ко», яка спеціалізується на встановленні приладів обліку. Складність, за його словами, полягає саме в тому, що облік за допомогою цих приладів можливий та ефективний, якщо ними обладнано хоча б 50–75% квартир. Отож мешканцям будинку слід спочатку домовитися між собою.


Скільки «економить» індивідуальний лічильник

КП «Теплоенерго» надало «Телеграфу» дані споживання за будинковим лічильником на вулиці Східній, 20-Б та окремого споживача у цьому ж будинку з індивідуальним лічильником. Проте слід зауважити, що сам по собі лічильник нічого не економить: має бути можливість регулювання подачі теплоносія, утеплена квартира.

 

 

Усіх на лічильник!

 

Ціна питання

6–10 тисяч гривень у середньому обійдеться «звичайний» вузол обліку у квартирі (такі встановлюють у будинках з горизонтальною розводкою). У цю суму входить проектування, монтаж та вартість самого лічильника. Вона, своєю чергою, залежить від типу лічильника та виробника. «Ціна питання» може бути й вищою, оскільки ціни на лічильники коливаються у межах від 2,5 тис грн до 15 тис грн. 1,5 тис грн в середньому нині коштує повірка теплового лічильника. Квартирні лічильники повіряються раз на чотири роки.

 

Усіх на лічильник!

 

30–35 євро (900–1050 грн) у середньому коштує прилад-розподілювач теплової енергії (у комплекті з радіомодулем для зняття показань), до нього обов’язковий терморегулятор (300–500 гривень), плюс монтаж (орієнтовно 300–350 грн, але залежить від індивідуальних умов). Тобто один прилад-розподілювач обійдеться приблизно у 1500–1550 грн, а вони потрібні на кожну батарею.

Комментарии: 1

311
7 августа 2017 12:25

Спасибо за пояснения, а то думал уже счётчики не в счёт.


+4
Комментировать статью могут только зарегистрированные пользователи.
Пожалуйста, ВОЙДИТЕ или ЗАРЕГИСТРИРУЙТЕСЬ.
Ознакомьтесь с правилами комментирования.

Информация

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.


Вверх