Водій маршрутки відмовлявся безкоштовно везти інваліда війни - про ставлення водіїв до пільговиків розповідає потерпілий

«ТелеграфЪ» спросил депутата Шапрана, что он думает по поводу соблюдения норм перевозки льготной категории кременчужан – ветеранов, пенсионеров.

Владимир Иванович ответил:

– Да не соблюдаются эти правила! Практически всеми не соблюдаются! Вот сейчас проштрафился водитель на 18 маршруте, так ведь это не исключение, сколько таких жалоб поступает.  Просто здесь  потерпевший грамотно отреагировал, записал номер маршрутки, обратился к депутату, сходил в транспортный отдел исполкома. А ведь не было бы номера маршрутки, и говорить не о чем было бы. Про себя скажу – я вообще стараюсь не ездить маршрутками, разве когда очень срочно на встречу еду, опаздываю. И льготы там свои использовать не хочу, и нервы мотать тоже не хочу. Езжу, по возможности, троллейбусом.

Депутатский запрос

 Уважаемый Василий Михайлович, ко мне во время депутатского приема обратился инвалид Великой Отечественной войны Вовк Николай Николаевич... с жалобой на перевозчиков маршрута №18. Ему в грубой форме водителем автобуса государственный номер *** было отказано в льготном проезде, чем были нарушены условия договора между исполкомом горсовета и перевозчиком на данном маршруте об обязательной перевозке льготной категории граждан. Хочу отметить, что подобные явления происходят почти на всех маршрутах нашего города.
 Прошу вашего вмешательства по вопросу строгого выполнения условий договора по перевозке граждан льготной категории маршрутными перевозчиками.
Копию заявления гр. Вовк Н.Н. прилагаю.
С уважением, депутат горсовета В.И. Шапран.

«ТелеграфЪ» розшукав Миколу Миколайовича Вовка і попросив розповісти, як виник конфлікт у маршрутці.

Ось що розповів чоловік, який має статус малолітнього в’язня фашизму та інваліда війни:

– Десятого квітня зранку я поїхав на Гвардійську набрати там питної води з колонки. Набрав і пішов на зупинку, щоб їхати додому, бо баклажка з водою велика, важка.

Я підійшов і якраз маршрутка №18 підійшла. Я зайшов до салону, подивився, сидить з десяток пасажирів, усі у віці від 25 до 40 років, тобто пільговиків серед них немає. А я пільговик, інвалід війни, дістав своє посвідчення, показав водію і запитав, чи можна проїхати на пільговому місці?

А він дивиться на мене каламутними очима і каже: плати 2 гривні.

Я питаю: чому це 2 гривні, я пільговик. А він мені відповідає: нічого не знаю, це пільговий тариф по 2 гривні, тут окремого пільгового місця немає, плати!

Я його запитую: а де ж це написано, що у пільговому маршруті я не маю права на безоплатний проїзд? У мене є пільга, гарантована державою, то чому ж він мені відмовляє і привселюдно мене принижує?

Отак у нас почався конфлікт. А тут ще ті, хто сидів в автобусі, почали піднімати голову, кажуть: або плати 2 гривні, або йди геть з маршрутки. Казали: якщо хочеш пільгового безоплатного проїзду, сиди і чекай маршрутку по 4 гривні, а тут пільг немає!

Дуже я образився, тут вже справа була не лише у двох гривнях, тут людське ставлення головне! Коли б водій сказав, що пільгове місце зайняте, я б не потикався навіть, бо знаю, що таке місце одне. Але ж він так зухвало зі мною розмовляв та ще привселюдно.

Це 10 квітня було, а 11 квітня – Міжнародний день в’язнів фашизму (Міжнародний день визволення в’язнів фашистських таборів, ред.). Так я навіть до пам’ятника не пішов, хоча я маю статус малолітньої жертви фашизму. Та я гіпертонік і так у тій маршрутці розхвилювався, що мене водило, тож не пішов я до пам’ятника.

Дуже вже зухвало водії у маршрутках з нами поводяться. Я вже неодноразово звертав увагу: коли стоїш раптом один на зупинці, маршрутка часто проїжджає, навіть не зупиняючись, бо вони вважають, що немає чого підбирати людину похилого віку, пільговика, якого доведеться везти безкоштовно.

«ТелеграфЪ» запитав інваліда війни, чи звертався до нього власник маршруту з вибаченнями?

Микола Миколайович відповів: «Та дзвонив він мені цього тижня, дорікав, що через мене матиме проблеми, а вибачатися навіть і не збирався».

«ТелеграфЪ» повідомить читачів, яку офіційну відповідь надала міська влада на запит депутат Шапрана щодо порушення прав пільгових категорій громадян.

«Виявляється, я – «сміття»!

«Таку я розмову почула, таке визначення нам, пенсіонерам, дали, що досі оговтатися не можу, - засвідчила наша читачка Тетяна Іванівна. -

Їхала по пенсійному посвідченню у тролейбусі до кінцевої зупинки. Люди вже вийшли, а я затрималась, поки свої сумки збирала. В цей час у тролейбус зайшла жінка, мабуть, знайома кондуктора, і вони стали розмовляти, не звертаючи на мене уваги. Та, що зайшла, питає: як справи, скільки вторгували? А кондуктор їй відповідає: майже нічого, весь день одне сміття возили!

А «сміття» – це, виходить, ми, пенсіонери, адже саме пенсіонерів тролейбуси возять безоплатно, за посвідченням. Отак, пропрацювавши все життя в школі, я раптом дізналася, що, вийшовши на пенсію, стала сміттям. Неважливо, хто я, що зробила у своєму житті, якщо я пенсіонерка, виявляється – я сміття».